Перехід до ґрунтозахисних технологій, які базуються на обробітку ґрунту без обороту пласта, змінює як загальну забур’яненість посівів, так і видовий склад бур’янів. У такій ситуації складаються сприятливі передумови для розвитку багаторічних видів бур’янів, коріння яких не виноситься у верхні шари ґрунту, а отже, зменшується ймовірність їх висихання в теплий і вимерзання в холодний періоди року.
Специфічні умови за ґрунтозахисного обробітку складаються і для бур’янів, які розмножуються насінням. Якщо під час оранки багато свіжого насіння потрапляє в нижню частину орного шару або всередину грудок землі, де через слабку аерацію воно тривалий час перебуває у стані спокою, то під час обробітку без перемішування ґрунту основна його маса лишається на поверхні або загортається неглибоко, що сприяє дружним сходам бур’янів. Цьому також сприяє вища і стабільна вологість ґрунту за наявності пожнивних решток на поверхні поля.
Прогрівання ґрунту за альтернативних технологій у весняний період, порівнюючи з оранкою, відбувається повільніше; причому розрив у часі може бути істотним (до 7 днів) і великою мірою визначається кількістю мульчі на поверхні ґрунту. Тому рівномірне розподілення її по полю з метою сприяння дружному проростанню паростків бур’янів уважається необхідною умовою успішного застосування як механічних, так і хімічних заходів боротьби з бур’янами.
Пари не втрачають актуальності
Сучасні технології вирощування зернових не переривають циклу розвитку бур’янів. Тому в районах недостатнього зволоження в системі заходів боротьби з ними, як і раніше, провідну роль слід відводити чистим парам. Причому їх уведення знижує забур’яненість не лише перших, а й наступних культур сівозміни.
Дані, отримані науковцями, підтверджують, що технологічні схеми догляду на основі застосування гербіцидів ефективні не завжди. Так, у середньому за п’ять років за період парування гербіцидами було знищено 888–1619 бур’янів/м., або на 7–19% менше, ніж за звичайного та мінімального механічного догляду. Це може бути пов’язано як з інгібаційною дією самих препаратів на насіння бур’янів, так і з дисбалансом умов для їх проростання. Приміром, відмова від двох механічних обробітків пару призводила до висушування верхнього (0–4 см) шару ґрунту до рівня мертвого запасу продуктивної вологи, що в умовах тривалих бездощових періодів унеможливлювало проростання бур’янів. Вищою тут була і потенційна забур’яненість верхнього (0–15 см) шару ґрунту на час сівби озимої пшениці.
Вивчаючи методи боротьби з багаторічними бур’янами у виробничих умовах, учені встановили, що регенерація відрізків коренепаросткових бур’янів у пару після глибокого основного обробітку і своєчасних розпушувань навесні та влітку не становила небезпеки подальшого збільшення засміченості. Це зумовлено загибеллю відрізків кореневищ у зв’язку з неможливістю їх укорінення. Наприклад, у середньому за три роки за осіннього глибокого безполицевого основного обробітку (на 28–30 см) засміченість осотом щетинистим після п’яти різноглибинних культивацій улітку зменшилася проти вихідної на 94%, а за мілкого обробітку — всього на 23%; аналогічну тенденцію спостерігали й у ранньому пару. Отже, в боротьбі з цими бур’янами можна застосовувати також глибокий безполицевий обробіток ґрунту. Він особливо ефективний на еродованих, малогумусних ґрунтах, де за оранки можливий розвиток ерозійних процесів, що знижують родючість ґрунту.
Конкурентні змагання
Кількісні та вагові показники засміченості посівів озимої пшениці багато в чому визначаються ступенем конкурентоспроможності культури. Встановлено, наприклад, що біологічна здатність озимих за доброго розвитку пригнічувати бур’яни в 10 разів вища, ніж кукурудзи, і втричі вища, ніж соняшнику. Головним чинником, що визначає конкурентні взаємини в агроценозах, є освітленість. Різке її зниження в добре розвинутих посівах озимих має особливо сильний інгібаційний вплив на ріст і розвиток бур’янів. Тут вони мають меншу площу листкової поверхні, товщину стебла і характеризуються різким зниженням загальної маси рослин. Забур’яненість посівів озимої пшениці як по чорному, так і по ранньому парах мало залежала від способів обробку ґрунту. Як за кількістю, так і масою забур’яненість не перевищувала економічного встановленого порогу шкідливості для озимих.
За браку вологи у верхньому шарі ґрунту в період парування насіння бур’янів проростає погано, що може призводити до відносного збільшення засміченості посівів пшениці, особливо в початковий період вегетації, коли проєктне покриття поверхні ґрунту рослинами не перевищує 50%.
Міндобрива проти бур’янів
На характер конкурентних відносин в агроценозах істотно впливають мінеральні добрива, внесення яких різко змінює умови росту і розвитку як культурних рослин, так і бур’янів, а також характер взаємин між ними. Слабшає конкуренція за поживні речовини, але посилюється боротьба за світло і вологу. До того ж відбуваються два взаємозалежних процеси. З одного боку, мінеральні добрива, зокрема азот, підвищують польову схожість мишію зеленого і сизого, лободи білої й інших бур’янів і сприяють швидкому наростанню їхньої вегетативної маси. З іншого — за внесення добрив кількість бур’янів у посівах культур суцільного висіву може істотно знижуватися, і тим сильніше, чим вища норма туків. Посилюючи кущистість, ріст і розвиток рослин озимої пшениці, вони підвищують їх конкурентоспроможність. Згідно зі статистичним аналізом, між показником вегетативної маси озимої пшениці і кількістю бур’янів існує тісна кореляційна залежність, а за впливом на чисельність бур’янів мінеральні добрива почасти наближаються до гербіцидів.
Отже, поліпшення умов росту культурних рослин під дією туків посилює їхню здатність протистояти бур’янам. Зважаючи на це, можна дійти висновку, що чим вища чутливість польових культур до добрив, тим сильніше ці рослини пригнічують бур’яни.
Неоднозначно оцінюється і вплив до -брив на засміченість посівів залежно від способу обробітку ґрунту. Стимулюючи проростання насіння багатьох бур’янів, азотні добрива, розміщені у верхньому шарі на ґрунтозахисних фонах, можуть сприяти зменшенню запасу життєздатного насіння в ґрунті. Причому в роки з великою кількістю опадів вплив унесених туків на рослини виявляється сильнішим.
Водночас систематичне внесення азотних добрив і мілке їх загортання може викликати підкислення поверхневого шару ґрунту і створювати несприятливі умови для росту молодих рослин пшениці, які потребують реакції, близької до нейтральної, що може знизити конкурентоспроможність культури й посилити забур’яненість посівів.
Таким чином, з’ясування впливу мінерального живлення на бур’яни забезпечує раціоналізацію використання добрива не тільки як джерела поживних речовин для культурних рослин, а й до певної міри як засобу контролю над бур’янами.
Трансформації видового складу
Упровадження ґрунтозахисного обробітку, як уже наголошувалося, в результаті впливу цілого комплексу специфічних чинників супроводжується зміною видового складу бур’янів, насамперед збільшенням питомої ваги багаторічників. Серед однорічних бур’янів у зв’язку з уповільненим прогріванням ґрунту навесні й нижчою його температурою влітку починають переважати види, насіння яких проростає за відносно низького температурного режиму (лобода біла, гірчак звичайний, ін.). Підкислення поверхневого шару ґрунту за систематичного внесення азотних добрив і мілке їх загортання сприяє розвитку однодольних бур’янів. За зменшення кількості й глибини механічних обробітків посилено розмножуються озима та зимуюча бур’яниста рослинність. Щодо північної частини Степу, то з усіх видів бур’янів найпоширенішим і найшкідливішим тут є зимуючий бур’ян кучерявець Софії. Його сходи є найнебезпечнішими в період оптимальних строків сівби. Більш ранні паростки кучерявцю знищуються допосівною культивацією, а зимові та весняні сходи майже повністю пригнічуються озимою пшеницею.
Слід зазначити, що видовий склад бур’янів у посівах озимої пшениці менше залежить від обробітку ґрунту і більше від гідротермічних умов. Так, у роки з посушливою осінню і вологою весною забур’яненість посівів зростає, і в травостої пшениці домінують ярі бур’яни. За достатнього осіннього і весняного зволоження травостій пшениці пригнічує бур’яни практично повністю. У роки зі сприятливим осіннім і несприятливим весняним періодами бур’яни складаються в основному із зимуючих форм.
Отже, можна констатувати, що застосування ґрунтозахисних технологій у різних гідротермічних умовах супроводжується деяким збільшенням засміченості посівів озимої пшениці. Однак її врожайність знижується тільки у випадках різкого переважання негативних чинників, пов’язаних із погіршенням фізичних характеристик ґрунту, а також значним перевищенням маси бур’янів економічного порогу шкідливості, що в посівах озимих спостерігається нечасто.
The Ukrainian Farmer
