Прогноз розвитку глобальних ризиків вказує низку викликів, що стоять перед агропідприємствами, екологічного, економічного та геополітичного характеру. Так, аграріям уже знайомі проблеми, пов’язані зі зміною клімату та екстремальними її проявами — від злив і буревіїв, спеки й тривалих посух до снігопадів у травні.
Землеробство ускладнюється через виснаження ґрунтів, втрату біорізноманіття та негативний вплив людини на довкілля, появу нових хвороб сільськогосподарських культур і шкідників. Слід згадати й про інші проблеми — інфекційні захворювання (що там після «омікрону»?), збільшення інфляції та небезпеку геоекономічних протистоянь. Окрім того, спостерігається дефіцит сільгосптехніки та перебої зі складниками, особливо електроніки.
Проєкція глобальних трендів на український ринок підтверджує, що на агробізнес чекає складний рік — останні кілька місяців із «перших шпальт» не сходить тема дефіциту ЗЗР і підвищення цін на мінеральні добрива.
Добрива: дешевшати не будуть
Через подорожчання добрив, згідно з результатами опитування агроасоціаціями, прогнозується зниження кількості їх унесення в ґрунт на рівні — 9% місткості ринку сезону. На думку директора із сільськогосподарського виробництва компанії «Нібулон» Костянтина Хмельницького, використання міндобрив може скоротитися до 50%. Передусім це стосується малих і середніх сільгоспвиробників. Великі господарства імовірно застосують диференційований підхід: у зонах з нормальною вологістю добрив закуплять на 100%, у зоні ризикованого землеробства скоротять до 50%.
Господарство ім. Суворова закупило добрива на цей сезон у повному обсязі ще за «старою» ціною. «Що буде далі — прогнозувати складно через динаміку цін на зерно та добрива, — зазначив Микола Касімов, голова ФГ ім. Суворова, і додав: — Багато малих виробників планують істотно зменшувати норми внесення добрив уже цієї весни. Це означає, що будуть використані значні ресурси й без того деградуючого ґрунту».
На питання щодо заходів для нівелювання ризиків у цій ситуації директор із виробництва ТОВ «ТАС Агро» Віктор Белкот відповів: «Один із напрямів, який ми будемо застосовувати наступного виробничого сезону, — це зміна структури посівних площ на користь культур, які потребують меншої кількості добрив».
І хоча із завершенням опалювального сезону та прогнозованим зменшенням вартості «блакитного палива» і варто очікувати на зменшення цін на міндобрива, логістичні проблеми (передусім вартість фрахту та його доступність) не дозволяють розраховувати на швидкі зміни. Виробничі й експортні обмеження в країнах — основних експортерах міндобрив, як США, Росія, Білорусь і Китай, де крім Зимових Олімпійських ігор досі триває енергетична криза й заборона на експорт міндобрив до червня 2022-го, також утримують баланс попиту/пропозиції, а відповідно, і цін не на користь агровиробника. Дані статистики вказують на забезпеченість агропідприємств мінеральними добривами 22% (від 6 до 65% у різних регіонах), що на додачу до незначного збільшення посівних площ під культурами озимого клину неминуче призведе до збільшення попиту в найближчі місяці і, як наслідок, до зростання цін на мінеральний азот.
У компанії «Українські мінеральні добрива» не бачать суттєвого перевищення закупівлі до сезону, порівнюючи з минулими роками, і припускають, що існуватиме певний дефіцит на ринку — на рівні 10–20%. «Це підтверджує і неактивний попит, — зауважив Сергій Рубан, директор з маркетингу УМД. — Основна причина, на жаль, для аграріїв — ціна справді є високою. Багато хто, особливо у дрібному та середньому сегменті, сподівалися закупитися за мінімальною ціною. Тому припускаємо, що найближчі 2–3 тижні побачимо сплеск попиту на добрива».
У контексті підживлення слід згадати й про дефіцит вологи в ґрунті, за якого велика частина аграріїв скорегує норми внесення добрив у бік зменшення.
Наприклад, власник СФГ «Лан» В’ячеслав Уханов ніколи не купує добрива завчасно, як би вони не дорожчали. «Нині вологозабезпеченість метрового шару ґрунту становить 112 мм, і навіть ці незначні запаси вологи поступово вимерзають, — розповів він. — Якщо в січні-лютому не буде опадів, ситуація з вологозабезпеченням навесні може стати критичною. Тож я не бачу сенсу купувати добрива наперед, адже вони можуть не знадобитися: якщо вологи в ґрунті буде недостатньо, шкоди від них буде більше, ніж користі».
ЗЗР: готуйтесь до змін
Окрім мінеральних добрив питання цін і наявності засобів захисту рослин, зокрема гербіцидів суцільної та ґрунтової дії, також суттєво впливатиме на прибутковість виробництва продукції рослинництва не лише в Україні, а й у світі загалом. Щоправда, ступінь впливу різнитиметься суттєво навіть у межах одного регіону й залежатиме від системної робити з контролю забур’яненості на посівах упродовж попередніх сезонів.
Як розповів директор ТОВ АФ «Ольвія» Анатолій Тиховод, придбати всі препарати за напрацьованою роками схемою нині не вдається, адже не всі є в наявності. «Заміна препаратів — на дорожчі чи дешевші, чи на генерики — в будь-якому разі негативно позначиться на виробництві, адже напрацьовані роками схеми зрушаться, а ефект від нових препаратів не передбачуваний».
Для СП «Альфа-Агро» на Херсонщині, що є насіннєвим господарством, здешевлення технології не припустиме. Тут до посівної завжди готуються завчасно: для весняної сівби вже закупили 100% насіння і 70% ЗЗР. Щодо решти обсягу перемовини з постачальниками затягнулися через дефіцит деяких препаратів. «Як мені відомо, багато дистриб’юторських компаній притримують продажі, створюючи штучний дефіцит для збільшення цін надалі. Утім, репутацію надійного постачальника легко втратити, але дуже важко завоювати», — зауважив власник і директор господарства Ігор Брагінець.
Проблеми із закупівлею ЗЗР виникли й у компанії «Агро-Класік»: підприємство встигло придбати базові препарати, а щодо нового замовлення дистриб’ютори не давали ані чіткої гарантії щодо їх постачань, ані кінцевої ціни. За словами партнера-керівника компанії Володимира Присяжненка, основна технологія побудована на оригінальних препаратах відомих брендів і змінювати ані технологію, ані сівозміну поки що не збираються.
Проблеми із закупівлею гліфосату почалися ще пів року тому, у 2022-му дефіцит тільки посилиться, а ціни зростуть — упевнений власник ТОВ «Діалог» Володимир Басистий. «За такого стану справ найбільше постраждають фермери, що працюють за мінімальними технологіями обробітку ґрунту, як-от strip-till і no-till», — уважає він. За прогнозами фермера, витрати на захист сільгоспкультур на «класиці» зростуть щонайменше на 20%, і буде недоотримано 20% урожаю.
Анатолій Григорчук, співзасновник ФГ «Елема» і ТОВ «Володимирівське» переконаний, що рівень забезпечення агропідприємства залежить від уміння керівника аналізувати тенденції на ринку та ефективного менеджменту. «Ми почали закуповувати хімію ще в серпні, коли зрозуміли тенденції на ринку ЗЗР. Для їх зберігання переобладнали й утеплили склад, — розповів він. — Також почали віддавати перевагу дистриб’юторам, які найкраще забезпечені потрібними нам препаратами».
Зерно і… берці
Інфляція та збільшення військової агресії з боку РФ тільки підливають «олії у вогонь», що вже позначається на вартості паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу, запчастин і техніки.
Так, покупців українського зерна цікавить, чи будуть укладатися форвардні контракти з українськими аграріями, чи працюватимуть тільки на споті. Результати моніторингу настроїв аграріїв указують на те, що більшість із них готові стати на захист свого, а не продавати зерно та збирати кеш (хоча з погляду бізнесу це раціональніше на випадок кризи, ніж мати в активах зерно чи техніку). За інформацією президента УЗА Миколи Горбачьова, спокій зберігають і закордонні партнери, бо форварди укладають. У разі загострення ситуації імпортери можуть опинитися відрізаними від чорноморської пшениці та кукурудзи, тож слід бути готовим до пошуку альтернативи на інших ринках, що призведе до зростання ціни (20–30%) і попиту.
Серед відомих чинників позитивного настрою надають ціни на продукцію рослинництва, які вже другий рік тримаються на високому рівні (за даними Zernotorg на кінець січня це ~300 дол./т пшениці, ~250 дол./т кукурудзи, ~500 дол./т сої) і певною мірою нівелюватимуть збільшення собівартості вирощеної продукції у 2022 році, що, за різними прогнозами, сягне від 20 до 100%.
Як підсумок наведу слова одного відомого і шановного фермера: «Здорожчання добрив й інші виклики змусять агрономів „увімкнути” раціональне мислення, знання та інтуїцію».
Сценарії розвитку
Знання є тільки першим кроком, що передбачає наступний аналіз даних, оцінювання можливих дій і їх наслідків та насамкінець — ухвалення рішення. І якщо останнє цілком і повністю залежить від індивідуальних умов і можливостей на агропідприємстві, то визначення напряму дій можна цілком уніфікувати.
Серед можливих сценаріїв розвитку подій агровиробники найчастіше виділяють такі:
• дотримання апробованих технологічних карт у повному обсязі;
• зменшення норм використання мінеральних добрив;
• збільшення частки органічних добрив;
• адаптація системи захисту посівів;
• адаптація сівозміни;
• збільшення частки біологічних препаратів;
• перехід на альтернативні системи землеробства.
Дотримання технології — завжди було запорукою успішності, і агробізнес не є винятком. З цього погляду перший сценарій має цілком логічний вигляд. Так, агровиробник іде на збільшення собівартості, проте лишається в «комфортних» і «передбачуваних» для себе умовах. Утім, ця стратегія є виправданою тільки за умови, що технологія, яку практикують на підприємстві, не лише апробована, а й постійно адаптується відповідно до змінних умов: ґрунтово-кліматичних, технологічних тощо. З а таких умов підприємство свідомо йде на зниження маржинальності, проте зберігає відносний контроль над ситуацією.
Недотримання технології, будь-то зменшення норм унесення добрив чи зміни в системі захисту рослин, на відміну від попереднього сценарію, мають більший ризик втрат. З одного боку, підприємство має можливість заощадити, не вносячи міндобрив / зменшивши їх норми / перейшовши на дешевші ЗЗР / спростивши систему захисту. Проте не варто лишати осторонь той факт, що кількість чинників, що негативно впливатимуть на зменшення ефективності виробництва, значно збільшується. Так, відмова від ґрунтових гербіцидів на одному з підприємств Черкащини торік призвела до 2 т/га втрат зерна кукурудзи внаслідок високої конкуренції з бур’янами на початкових етапах розвитку і пізнього застосування страхових гербіцидів. А в господарстві на Київщині перехід у 2021-му на генеричні препарати призвів до втрат майже 1,5 т/ га зерна кукурудзи.
Виважені зміни до технології, що базуються на системній роботі з дотримання родючості ґрунтів, логіки сівозмін, усвідомлення фізіології рослин і їх потреб, роботі над помилками та постійному випробуванні нових підходів у землеробстві є менш ризикованим кроком.
Варіанти рішень
Збільшення частки органічних добрив є хорошим, проте, на жаль, відносно недоступним варіантом. Так, унесення органіки сприяє отриманню позитивного ефекту в довгій перспективі. Проте не варто забувати про низький ступінь доступності мінеральних речовин у перші роки застосування та відносно високий відсоток втрат за некоректного внесення органічних добрив у перші роки.
Зміни в сівозміні. В Україні майже 85% ріллі відведено під товарні посіви пшениці, кукурудзи, соняшнику, ячменю, сої та ріпаку. Умови, що складаються з вартістю ТМЦ у 2022 році, насправді відкривають можливість агровиробникам шлях до збільшення сівозміни й насичення її як бобовими, так і нішевими культурами. Якщо подивитися на вирощування не в контексті цьогорічного прибутку, а в циклі сівозміни, то навряд чи хтось знайде кращого попередника під озиму пшеницю ніж горох. А з огляду на той факт, що горох, як і соя та багато інших бобових культур, здатний до фіксації атмосферного азоту (до 70–80%), то перспектива збільшення посівних площ під цією культурою доволі передбачувана. Хоча й покращення різноманіття вирощуваних культур шляхом збільшення посівів гречки, жита, бобових культур й інших «суперфудів» і привабливе, проте їх вирощування, незважаючи на зростання попиту з боку споживача та державні програми з їх стимулювання, досі менш імовірне — адже потребує не лише бажання, а й відпрацьованих технологій.
Підприємствам, що спеціалізуються на молочному скотарстві, варто розглянути висів або збільшення площ під багаторічними бобовими травами, що крім зменшення собівартості молока внаслідок заготівлі власних об’ємистих кормів високої якості й, відповідно, збільшення рентабельності його виробництва матиме позитивний екологічний ефект у вигляді секвестрацію вуглецю та підтримання здоров’я ґрунту.
Фокус на біологізації виробництва. Крім загальновідомої практики застосування препаратів бульбочкових бактерій на посівах бобових культур варто звернути увагу на препарати для передпосівної обробки насіння інших культур, наприклад, з умістом фосфатмобілізувальних мікроорганізмів, що сприятимуть збільшенню доступності фосфору з ґрунту (до 30 кг/га), чи асоціативних азотфіксаторів, здатних привнести в ґрунт до 60 кг/га азоту атмосфери. Крім прямого ефекту, що полягає у збільшенні концентрації чи доступності елементів живлення в кореневій зоні, мікробні препарати сприяють розвитку кореневої системи й здатні пригнічувати розвиток патогенних мікроорганізмів.
Розвиток органіки. Окрему увагу варто приділити зростанню споживацького попиту на органічну продукцію, що сприятиме поширенню альтернативних систем землеробства: органічного, інтегрованого чи регенеративного. Зазначені системи дозволяють агровиробникові уникнути чи значно зменшити витрати на пестициди й добрива. Плюс — дозволяє отримати підтримку від держави та вищу маржу в реалізації.
Перехід на альтернативні системи землеробства — це важкий шлях, адже крім змін у практиці виробництва потребуватиме ще й зміну мислення. Проте незворотність змін клімату й згадані виклики вимагають від агровиробників уміння швидко адаптуватися. Тож зменшення власної залежності від цінових ризиків і перехід на сталі технології — це реальність сьогодення.
Вікно можливостей
Я переконаний, що 2022 рік є ідеальним щодо випробування нових підходів землеробства. Не широкого впровадження, а саме випробування — адже може дозволити отримати відповідь на запитання: що реально працює, а що ні. Це і проведення аналізів ґрунтів як базового кроку до розуміння природного потенціалу ґрунту, й отримання необхідних знань з інтерпретації результатів. Це і налагодження процесів системного скаутингу посівів і впровадження контрольних точок у вирощуванні культур, що дозволить аналізувати детально кожну зміну в технології вирощування впродовж сезону, а не орієнтуватися тільки на «бункер». Усе більшої ваги набуватиме позакореневе підживлення, що за наявності відповідного технічного забезпечення дозволить агровиробникам розтягнути час унесення добрив упродовж сезону та збільшити ефективність їх використання внаслідок забезпечення посівів мінеральними речовинами в критичні фази розвитку культури.
Нівелювання ринкових ризиків і небезпек, що несе зміна клімату, можливе також за впровадження нових технологій, зокрема точного землеробства, що у широкому його сенсі суттєво підвищує ефективність виробництва, роботи із сидератами, збільшення частки РКД, а також установлення зрошувальних систем. Не варто забувати й про шалений розвиток у галузі автоматизації технологій вирощування й техніки, здатної виконувати кілька операцій водночас.
Отже, 2022 року позитивний результат очікує насамперед на тих агровиробників, хто стратегічно підходить до виробництва продукції рослинництва — ставлять цілі, будують плани, системно працюють над усуненням помилок і впроваджують елементи точного землеробства. Натомість ті, хто досі залежить від примх погоди, можуть опинитися на межі виживання що, до речі, може спровокувати зменшення валового збору зерна й запустити ланцюгову реакцію з удорожчання цін, що дозволить успішним підприємствам отримати більші показники прибутковості.
The Ukrainian Farmer
