Соя є прекрасним елементом збалансованої сівозміни та добрим попередником для наступних рослин, особливо зернових, проявляє фітомеліоративні й фітосанітарні властивості. У цієї рослини добре розвинена коренева система, що дозволяє проникати в глибші шари ґрунту і, як наслідок, ґрунт добре аерується. Соя має цінні поживні властивості. А в останні десятиліття культура набула великого значення на світовому ринку і стала важливим сільськогосподарським товаром завдяки зростанню глобального попиту на основну їжу.
Виробництво сої в Україні характеризується стрімким зростанням посівних площ і валових зборів насіння. За даними Держстату, з 2000 року по 2015-й площа посівів сої в Україні збільшилася аж в 34 рази, а виробництво сої у цей період зросло з 64 тис. до 4,2 млн тонн зерна. За темпами приросту виробництва ця культура в Україні не має собі рівних. За обсягом виробництва Україна на першому місці серед країн Європи і на 8-му у світі.
Утім, нині, на жаль, ми спостерігаємо суттєве скорочення посівних площ: 15,5 млн гектарів у 2020-му і 1,4 млн — поточного року. Це скорочення відбулося не лише через складні агрокліматичні умови, а також у зв’язку зі змінами в податковому законодавстві, що на три роки майже повністю вилучили з ринку виробників сої, які не можуть виконувати самостійно експортні контракти (пов’язують зі скасуванням відшкодування ПДВ за експорту сої).
Натомість збільшення посівних площ дозволить вирішити питання відшкодування ПДВ за експорту сої. Подолати ж складні агрокліматичні умови можливо передусім завдяки створенню та впровадженню у виробництво сортів сої нового покоління, розробці сортової технології та високій рентабельності її вирощування.
Перспективи сої
Нині Україна експортує сою у 28 країн світу, основними споживачами нашої сої є країни Середземномор’я. Ураховуючи сталий попит на сою у світі й Україні, високу рентабельність її вирощування, можна передбачити, що виробництво цієї культури й надалі збільшуватиметься. У перспективі посіви сої в Україні можна збільшити до 4 млн гектарів, виробництво — до 10 млн тонн й отримати понад 500–640 тис. тонн біологічного азоту, що забезпечить надходження в економіку понад 35 млрд гривень на рік.
На теперішній час найбільшими виробниками сої в Україні стали Полтавська, Кіровоградська, Київська, Вінницька, Херсонська і Черкаська області.
У південних посушливих областях сою вирощують тільки на зрошуваних землях, бо без поливів у цій зоні вона формує низькі врожаї. За умови поливу соя забезпечує врожай у два і більше разів вищий. Так, у дослідах Інституту зрошуваного землеробства НААН у середньому за дев’ять років урожайність сої без поливів становила 1,36 т/га, а за умови поливу — 2,82 т/га, або майже на 1,5 т/га більше. За даними науковця Анатолія Бабича, приріст урожайності від зрошення в середньому за 11 років становив 1,1 т/га, від добрив — 0,85 т/га, сумарне збільшення від обох чинників становило майже 2 т/га.
Згідно з даними Херсонської агрометеорологічної станції за 132-річний період, на Півдні України відбулися значні зміни клімату. Аналіз даних показав, що лише за п’ять років відбулося зменшення кількості опадів, порівнюючи з попереднім періодом у середньому на 76 мм, за період вегетації сої (травень-вересень) в останні роки випадає на 37 мм менше. Крім того, температура повітря підвищилась у всі місяці, а в період вегетації культури — в середньому на 0,9 °С вище від норми. Випаровуваність у цій зоні значно перевищує річну кількість опадів і в останні роки збільшилась. Усе це свідчить, що водний і тепловий режими цієї зони для сої за останні п’ять років погіршились.
Значення сорту особливо зросло за умов глобального потепління, коли крім помітного підвищення температура повітря і ґрунту, дуже часто настають тривалі міждощові періоди. Такі погодні умови спричиняють стресовий стан рослин і різке зниження їхньої продуктивності, поширення хвороб і шкідників, погіршення якості продукції.
Проте моделювання науковцями змін урожаю під впливом змін клімату показало, що на зрошенні та збільшенні СО2 в атмосфері на 30% кліматичні умови зони на сьогодні і до 2030 року дозволять отримувати врожайність сої на рівні 4,95 т/га, а до 2050 року — 5,96 т/га.
Скоро- та пізньостиглі
Нині стабільному збільшенню посівів і виробництва сої в Україні сприяють значні досягнення селекціонерів, які створили високопродуктивні сорти, адаптовані до конкретних ґрунтово-кліматичних зон. Майже половина успіху у вирощуванні сої залежить від правильного вибору сорту сої.
Поява нових високопродуктивних сортів сої дозволила не лише розширити ареал вирощування культури, а й отримувати високий урожай. Упровадження та поширення сортів суттєво залежить від їх біологічних особливостей та умов довкілля. Тому кожний сорт потрібно вирощувати в тому регіоні або поясі, де проявляється найвища реалізація біологічного і генетичного потенціалу його продуктивності.
Виробники мають самі вирішити, якої групи стиглості сорти відповідають їх вимогам. З одного боку, використання більш скоростиглих сортів забезпечить надійне дозрівання культури й виробники збиратимуть технічно сухе насіння і зможуть використовувати посіви як попередник під озимі культури. З іншого боку — кращими за врожайністю є більш пізньостиглі сорти, які забезпечують також високе збирання білка і олії.
Сортова й трансгенна
Слід зазначити, що останнім часом широкого розповсюдження набула генномодифікована (ГМО) соя, яку створили науковці зі США. Відрізняється вона від сортів звичайної селекції стійкістю до гербіциду на основі діючої речовини гліфосат. Чисті від бур’янів посіви дозволяють отримувати відносно високі врожаї, до того ж суттєво економити кошти. Звичайно, така трансгенна соя дуже швидко набула широкого розповсюдження в усіх країнах світу, де вирощують культуру. Значні площі її виявлено й на фермерських землях України.
У вирощуванні ГМ-сої є певна спокуса, адже затрати на гектар менші й технологія захисту може здатися простішою проти вирощування не ГМО-сої. Проте, з іншого боку, має низку негативних чинників, як-от: високі ризики придбати насіння невідомої генетики, непрогнозовані якісні та кількісні параметри зерна, обмеження каналу збуту продукції, бо більшість переробників і експортерів відмовляються купувати ГМ-сою.
Численними дослідженнями вчених доведено шкідливість ГМО продуктів для здоров’я людини. Вирощування культури без ГМО дуже популярне в європейських країнах і США, які, незважаючи на розвиток агротехнічної промисловості, насамперед дбають про якість отриманої продукції й здоров’я населення. І хоча вирощування культури без ГМО вимагає значних ресурсних витрат, такі продукти популярні й мають попит серед споживачів, незважаючи на те, що вони коштують дорожче. Тому більшу частину вирощеної трансгенної сої використовують для виробництва олії, а також на корм худобі та птиці. ГМО-сою рекомендують використовувати для виготовлення біодизелю.
В Україні постановою Кабміну забороняється промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО. Для безпеки людей важливо всі харчові продукти із застосуванням соєвого білка виготовляти тільки з бобів звичайних сортів.
Українські й без ГМО
Завдяки плідній роботі українських селекціонерів Україна має найбільший у Європі генофонд і сортовий асортимент сої. Сорти української селекції не мають генетично модифікованих організмів і за врожайністю та вмістом білка не поступаються іноземним сортам.
Слід зауважити, що для системи органічного землеробства придатні тільки сорти сої, створені традиційним методом, і які не мають у своєму складі небезпечних для організму речовин, безпечні для дітей зберігають природне середовище й мають підвищену азотфіксувальну здатність, забезпечують високу продуктивність.
Створення та впровадження у виробництво нових вітчизняних сортів і гібридів, пристосованих до умов кожної ґрунтово-кліматичної зони, є одним із найважливіших чинників підвищення врожайності й стабілізації виробництва цієї культури.
В Україні для збільшення виробництва сої визначено соєвий пояс, до якого належать і зрошувані землі Півдня України, де отримується гарантований врожай цієї культури. Найпридатніші для соєсіяння є регіони, де за рік де за період вегетації сої (у травні-вересні) випадає 250– 400 мм. Інститут зрошуваного землеробства НААН проводить селекційну роботу зі створення сортів для умов зрошення. Дослідження сортів в екологічному сортовипробуванні дозволяє рекомендувати найкращі за врожайністю в конкретних природно-кліматичних умовах групи сортів:
• дуже скоростиглі (81–85 діб) — Діона та Ідеал, які формують урожайність більше як 3,9 т/га. Їх можна використовувати як в основних, так і в пожнивних посівах і висівати у всіх регіонах країни;
• скоростиглі (95–105 діб) — Фаетон і Монарх, потенційна врожайність — 4,5 т/га;
• середньоранні (105–115 діб) — Софія, Аратта і Зоря Степу формують до 4,2 т/га зерна;
• середньостиглі (120–125 діб) — Даная, Святогор, Південна красуня і Олешшя з потенційною врожайністю зерна більше як 5,5 т/га.
Для північно-східних районів України рекомендовано сорти ранньостиглої групи, у південних областях дозрівають сорти сої всіх груп стиглості.
The Ukrainian Farmer
