Нинішня структура плодових насаджень України на 60% складається із зерняткових порід, з яких 90% сформовано сортами пізніх строків достигання. Ці плоди за своєю фізіологією набувають споживчої стиглості під час зберігання. Його ефективність однаково залежить від технології вирощування плодів, їхнього післязбирального дороблення та дотримання режимів вибраної технології зберігання.
Проте ні жодна з наявних післязбиральних доробок, ані претензійність дотримання умов та найпередовіших технологій зберігання не будуть ефективними, якщо плоди зібрати не в оптимальній для сорту фізіологічній стиглості. Несвоєчасне збирання є передумовою недобору врожаю, ураження фізіологічними розладами та мікробіологічними хворобами і, як результат, — незадовільний економічний ефект.
Висить груша
Втрати маси плодів під час зберігання значно коригуються строками збирання. У плодів, зібраних раніше, сильно прогресуватиме в’янення. У недозрілих плодах відсутня збалансованість органічних речовин, потрібних для забезпечення їхньої життєздатності у плодосховищі. Низький уміст цукрів і гідропектину та підвищений — титрованих кислот і протопектину формують тверду консистенцію плоду. Припинення притоку органічних речовин до нього з материнського дерева унеможливлює синтез сполук до потрібної кількості, котра здатна забезпечити добру лежкість.
Яблука, зібрані за 10 днів до настання знімальної стиглості, під час зберігання втрачають у масі на 0,2% більше, аніж ті, що які знято у знімальній стадії стиглості.
Усі сорти яблук та груш залежно від строків достигання та споживання розділяють на три основні групи: ранні, осінні та зимові. У літніх знімальна стиглість збігається зі споживчою, тобто вони придатні для споживання та перероблення відразу, або трохи згодом після збирання. Для короткотривалих перевезень або зберігання плоди яблуні та груші ранніх строків достигання слід збирати за 7–9 днів до настання споживчої стиглості, коли основне забарвлення шкірочки зелене. В іншому разі вони не будуть транспортабельні, швидко зіпсуються і втратять свої споживчі й товарні якості.
Споживча стиглість яблук тих сортів, які дозрівають у кінці серпня — на початку вересня, а груш — наприкінці вересня, настає через 1–2 тижні після збирання. У холодильниках за забезпечення відповідних умов вони можуть зберігатися протягом 2–3 місяців.
Плоди зимових сортів обох зазначених культур, завдяки генетично закріпленій пролонгованій лежкості, є найбільш цінні у групі зерняткових порід, остільки період їхнього споживання може тривати до нового врожаю. Знімальної стиглості плоди пізніх сортів набувають у середині вересня — на початку жовтня, а споживчої — під час зберігання.
Визначення початку настання знімальної стиглості плодів дає змогу встановити вікно збирання для кожного помологічного сорту, яке залежно від сорту й погодних умов під час збирання урожаю може тривати від 7 до 14 днів. Запорукою та гарантією відмінного збереження продукції є збирання плодів та проведення заходів передзберігального дороблення у зазначений строк.
Занурення в плід
Найпоширеніші методи встановлення ступеня стиглості плодів: візуальний, інструментальний, хімічний та розрахунковий. Візуальним оцінюють стан основного забарвлення шкірочки, котре за настання знімальної стиглості починає світлішати з появою ледь помітної жовтизни. Таке явище викликано зменшенням кількості хлорофілу та зростанням вмісту флавонів, що надають шкірочці жовтого забарвлення. Для кожного сорту яблук основний колір шкірочки є показником генетично закріпленим та ознакою, що чітко визначає стан стиглості плодів.
Червоне забарвлення шкірочки є результатом утворення антоціанів, які перебувають у синергізмі з кількістю цукрів у яблуках, тобто чим вищий уміст других зі згаданих речовин, тим більше утворюється червоних пігментів. Кількість цукрів залежить від коливань денних та нічних температур повітря. У теплі ночі інтенсивність дихання плодів вища, і витрати енергетичних речовин більші, а у прохолодні — процес зворотний, і тому їх лишається більше для синтезу антоціанів.
Інтенсивність забарвлення значною мірою залежить від місця розташування плоду в кроні дерева, її загущення та кількості сонячних днів. Тому цей показник меншою мірою, ніж основне забарвлення, може характеризувати стан стиглості плоду. Однак добре сформований (на 50% поверхні) покривний колір свідчить про те, що 60–80% вирощених плодів є в стадії знімальної стиглості плодів.
Однією з найважливіших ознак настання знімальної стиглості плодів є щільність м’якуша, яку визначають інструментальним методом. Зазвичай використовують пенетрометр. Найпоширенішою моделлю є FT 30 FT716 з 11-міліметровою насадкою для плодів яблуні та 8-міліметровою для груш. Зусилля, яке потрібно докласти для вдавлення у м’якуш металевого стрижня певного перерізу на певну глибину за настання знімальної стиглості, залежно від сорту середніх та пізніх строків достигання, для яблук становить 7–12 кг/см2, для груш — 8–14 кг/см2.
У сучасній практиці для визначення знімальної стиглості плодів яблуні доволі часто застосовують рефрактометричний спосіб встановлення вмісту сухих розчинних речовин (СРР) у відсотках або у Brix (Брікс). Коливання кількості згаданих речовин у плодах може бути спричинене ґрунтово-кліматичними та погодними умовами регіону. Загальноприйнятою є думка, що для зберігання придатні яблука з умістом сухих розчинних речовин не нижче 12%.
Найпоширеніший — хімічний метод визначення стиглості за показником ступеня деградації крохмалю, або йод-крохмальна проба. Під час росту кількість крохмалю у плодів зростає, а за дозрівання він перетворюється на цукор. За зміною його вмісту можна об’єктивно встановити строки збирання врожаю. Метод базується на властивості крохмалю фарбуватися розчином йоду в синій колір.
Оцінку ступеня деградації крохмалю виконують за п’яти- або дев’ятибальною шкалою:
Збирання яблук і груш можна розпочинати за ступеня деградації крохмалю за п’ятибальною шкалою в межах від 2 до 3, а за дев’ятибальною — від 4 до 6, у деяких сортів — 8.
Ступінь деградації крохмалю, щільність м’якуша плоду й кількість СРР вважають основними показниками для визначення знімальної стиглості яблук. Під час складання їх у формулу можна отримати показник стиглості плоду:
де ПСП — показник стиглості плоду;
Р — щільність м’якуша плоду, кг/см2;
R — уміст СРР, %;
І — йод-крохмальна проба, бали.
Чим нижчий показник стиглості плодів яблуні, тим краща їхня потенційна лежкість. Але є сортові особливості, які обов’язково слід враховувати.
Знімальний процес
Під час встановлення оптимальної стадії стиглості для збирання плодів слід зважати на легкість їхнього відриву від материнських дерев. У різних сортів це відбувається неоднаково. Є такі, що легко опадають ще задовго до настання зазначеного періоду, а є ті, що міцно тримаються на дереві навіть після достигання. Тому лише знання морфології кожного сорту дасть можливість використовувати цей спосіб для ідентифікації ступеня стиглості.
За визначення фізіологічної стиглості плодів зерняткових культур не завжди можна зважати на зміни кольору шкірочки насіння в насіннєвій камері. Саме його потемніння є ознакою достигання та зміни фізіологічно стану плоду. Потемніння шкірочки насіння до чорного або темно-бурого відповідає певній стадії стиглості плоду. Цей показник неоднаковий для всіх сортів. Зокрема, в деяких сортів пізньої групи достигання насіння темніє значно раніше, ніж настає їхня знімальна стиглість, а в інших навпаки. Тому цей показник можна застосовувати як допоміжний.
Кількість днів від масового квітування та від фази «Т» також великою мірою може допомогти встановити строки збирання плодів. Наприклад, якщо 50% їх досягло стану «Т», то фаза росту й розвитку розпочалася, а значить, їхній фізіологічний стан стабілізувався і можливі тільки незначні коригування погодними умовами.
Неабияку роль у настанні строку збирання плодів відіграють погодні чинники. Цвітіння дерев варіює в межах від 3 до 12 днів, але його початок може зміщуватися залежно від погоди на 20 і більше днів. Варто також зважати на суму активних температур у понад 10 °С, яка для кожної зони вирощування є різною. Це може допомогти прогнозувати й строки зберігання плодів.
За умови, коли за період формування врожаю сума активних температур понад 10 °С буде не меншою 2350–2400 °С і опади випадатимуть рівномірно за місяцями у разі тривалості росту плодів 140–145 днів, плоди більшості зимових сортів рекомендовано закладати на тривале зберігання в умовах звичайної атмосфери та реалізувати у квітні — травні.
У роки з відповідним показником нижче ніж 2100 °С плоди яблуні варто зберігати лише до настання споживчої стиглості (грудень — січень). За випадання сильних опадів перед збиранням урожаю (у вересні 80–100 мм і більше) яблука більшості сортів придатні лише для нетривалого зберігання та повинні бути реалізовані негайно після настання споживчої стиглості.
Садівництво по-українськи
