Силосні добавки обирають, виходячи з конкретних проблем

Застосування силосних добавок під час заготівлі силосу, які містять нітрити, мікробні інокулянти зі спеціально відселекціонованими штамами Lactococcus, що пригнічують розвиток клостридій, не зробить поживність корму вищою за вихідну сировину. Проте може помітно вплинути на якість бродіння та мінімізацію втрат поживних речовин, розвиток небажаної мікрофлори й утворення шкідливих метаболітів.

Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.

Використання силосних добавок дозволяє отримати низку ефектів:

– швидке зниження рН і мінімізацію втрат поживних речовин;

– зниження вмісту оцтової та масляної кислот;

– пригнічення розвитку клостридій;

– підвищення стабільності силосу в процесі заготівлі, дозрівання та зберігання;

– можливість консервування важкосилосованих кормів унаслідок збільшення вмісту легкоферментованих цукрів;

– підвищення споживання корму, молочної та м’ясної продуктивності худоби.

Універсальних добавок, які б усували різноманітні проблеми та можливі недоліки в заготівлі силосу, немає. До силосних інокулянтів (модифікаторів) належать стимулятори ферментації (мікробні інокулянти, ензими, ферментовані субстрати); інгібітори ферментації (кислоти й інші консерванти); поживні добавки (аміак, сечовина).

Їх треба добирати відповідно до проблеми (наявної чи прогнозованої). Зокрема, впливу на силосованість кормів (мікробні інокулянти для легкосилосованих кормів і з використанням ферментів, хімічні консерванти – для важкосилосованих кормів); підвищення аеробної стабільності (антигрибкові й антидріжджові засоби на основі оцтової, пропіонової, бензойної кислот, мікробні інокулянти зі штамом L. Buchneri); пригнічення клостридій (добавки з нітритами чи штамом Lactococcus).

Раніше ми писали, як отримати якісний силос за різного вмісту сухої речовини.