Носійство мікоплазми в стаді ВРХ може зберігатися досить довго

Інфекції Mycoplasma bovis зазвичай характеризуються хронічним перебігом і важко піддаються успішному лікуванню, а також знижують резистентність великої рогатої худоби до інших бактеріальних і вірусних патогенів.

Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.

Багато дослідників зауважують чіткий синергізм у випадках пневмонії між M. bovis і патогенами родини Pasteurellaceae, особливо для M. haemolytica. Занесення збудника в стадо ВРХ найчастіше відбувається від заражених тварин із субклінічними формами захворювання. Телята можуть заразитися мікоплазмою повітряно-крапельним шляхом, а також під час споживання молока від корів, хворих на мастит, спричинений мікоплазмами.

Найбільший відсоток носіїв M. bovis ‒ до 20-25% ‒ виявлено в телят близько тримісячного віку. Стрес, пережитий ними під час перегрупування та транспортування, контакту клінічно здорових тварин із худобою ‒ носієм інфекції, може бути причиною спалаху захворювань на мікоплазмоз у формі респіраторної інфекції.

Носійство M. bovis у стаді може зберігатися досить довго, з виділенням інфікованими тваринами збудника від кількох тижнів до кількох місяців.

Нещодавно доведено, що M. bovis ‒ позитивна сперма для штучного запліднення може бути причиною спалаху маститу в молочних стадах, попри високий рівень зоогігієни. Інфекція може передаватися не лише коровам при заплідненні, а й телятам.

Респіраторні захворювання молодняку ВРХ, особливо мікоплазмози, впливають на якість тваринницької продукції: зменшується вага забитої туші, погіршуються органолептичні показники м’яса. Крім втрати приросту ваги, в телят у перспективі знижуються надої молока та загальна тривалість лактації в корів, які в ранньому віці перехворіли на респіраторний мікоплазмоз.

Через хронічну природу мікоплазменних захворювань і субклінічні форми перебігу виявлення інфекції може бути ускладнено. До того ж резистентність мікоплазм до багатьох антибактеріальних препаратів ускладнює лікування, і через певні захворювання, наприклад мастит, розглядається забій усієї інфікованої худоби. Тому актуальним у цьому випадку є профілактика.