Генетичний прогрес вплинув на потреби птиці в амінокислотах і поживних речовинах

Несучість коричневих і білих кросів курей-несучок за останні десятиліття суттєво зросла завдяки цілеспрямованій генетичній селекції. Одним із наслідків підвищення продуктивності стало подальше скорочення інтервалу між послідовними овуляціями у птиці, пише журнал «Наше птахівництво».

Якщо раніше овуляція в несучок відбувалася що 26-27 годин, то в сучасних гібридів цей інтервал скоротився до 24 годин.

Покращення показників несучості разом зі зменшенням споживання корму підвищило ефективність конверсії корму більш ніж на 10%. Водночас реалізувати цей генетичний потенціал можливо лише за оптимальних зовнішніх чинників: належного утримання, збалансованої годівлі, високого рівня біобезпеки й ефективного менеджменту.

Більш ранній початок яйцекладки також сприяв зростанню продуктивності. Проте з часом стало зрозуміло, що збільшення кількості яєць у ранній період несучості не завжди доцільно й може супроводжуватися певними ризиками. Саме тому компанія Lohmann Tierzucht однією з перших серед генетичних компаній свідомо зменшила селекційний тиск на ранню продуктивність.

У результаті генетичний відбір за статевою зрілістю залишився практично незмінним, а основний селекційний акцент було перенесено на інші важливі ознаки: якість яйця, пір’яний покрив і життєздатність птиці. Завдяки цьому продуктивність білих кросів за 75-80 тижнів зросла приблизно на 40 яєць на одну несучку. Аналогічну динаміку демонструють і коричневі кроси.

Ще на початку 2000-х років утримання курей-несучок протягом 80 тижнів вважали нормою, тоді як сьогодні ‒ виробничий цикл у 90 тижнів. У альтернативних системах утримання 100 і більше тижнів ‒ цілком звичний показник. Одночасно зросла і середня маса яйця, що є прямим наслідком підвищення продуктивності.

Досягнутий генетичний прогрес суттєво вплинув на потреби птиці в амінокислотах і поживних речовинах у цілому. Тому під час вирощування її потреби в поживних речовинах мають базуватися на досягненні цільової живої маси, натомість у період несучості ‒ на середній добовій масі яйця.

Такий підхід ‒ найточніший, хоча й може видаватися складним. Стада з однаковими показниками несучості можуть виробляти яйця різної маси та розміру. Відповідно стада з більшою масою яйця мають вищі потреби в поживних речовинах, ніж ті, що виробляють дрібніше яйце. Саме тому більшість дослідників підтримує підхід до розрахунку потреб поживних речовин у міліграмах на грам виробленої маси яйця з огляду на потреби на підтримання маси тіла.

Як повідомлялося, кісткова зола забезпечує мінеральне живлення несучок і міцну шкаралупу.