Названо тенденції у розвитку технологій ґрунтообробітку в різних агрокліматичних зонах

Для умов України поряд із ґрунтово-кліматичними, агробіологічними, технологічними, економічними чинниками зональний вектор розвитку технологій ґрунтообробітку значною мірою визначатиме демографічна складова – щільність сільського населення й, відповідно, площі сільськогосподарських угідь. На малозаселених територіях, де господарюють більші агроформування, переважатимуть сучасні системи землеробства з потужним ресурсним, технологічним та інформаційним забезпеченням.

Про це пише Михайло Пташник (ННЦ «Інститут землеробства НААНУ») у статті в журналі The Ukrainian Farmer.

За його словами, у зоні Степу домінуватиме ґрунтозахисний (вологоощадний) безполицевий обробіток ґрунту, де масового використання набудуть чизельні культиватори з глибиною обробітку до 18–20 см та різні модифікації глибокорозпушувачів із глибиною обробітку до 45–50 см.

Лісостеп лишатиметься зоною комбінованого використання в сівозмінах безполицевого і полицевого обробітку з певною перевагою останнього. На це орієнтує тенденція спрощення структури сівозмін і насичення їх ліквідними культурами (кукурудза, соняшник, соя, меншою мірою цукровий буряк), що створює несприятливий фітосанітарний фон і зумовлює необхідність частішого застосування оранки.

У зоні Полісся раціоналізація обробітку ґрунту відбуватиметься шляхом ширшого застосування безполицевих знарядь, зокрема дискових борін і важких культиваторів, із гнучкою стійкою робочих органів. Перспективною також буде оранка на 15–18  см. Проте слід ураховувати, що у цій зоні ґрунтовий покрив характеризується легким гранулометричним складом.

Раніше було названо найперспективнішу стратегію для збільшення запасів продуктивної вологи в ґрунті.