Насіннєве розмноження фундука дає морозостійкі саджанці
Один зі способів розмноження фундука – насіннєвий. Його перевага – у високій морозостійкості саджанців, швидкій їх акліматизації в саду та стійкості до хвороб і шкідників.
Сіянцями фундук розмножують здебільшого з метою селекції, аби отримати покращені та пристосовані до тих чи інших ґрунтових і кліматичних умов сортові рослини. Для селекції відбирають великі та добре розвинені горіхи.
Сіють їх навесні, попередньо підготувавши. На чотири-п’ять днів замочують у воді, далі сушать, і три-чотири місяці за вологості 90% і температури 0…+8 °C, не допускаючи нагрівання понад +10 °C, стратифікують у піску або торфі. За потреби субстрат щотижня зволожують. При сівбі насінини заглиблюють у ґрунт на 4-5 см, розташовуючи за схемою 10 х 35 см.
Для отримання саджанців-сіянців горіхи сіють пізно восени, до замерзання ґрунту, насіння заглиблюють у ґрунт на 7-8 см. Рано навесні можна сіяти теж, але вже після стратифікації. Фундук, висіяний навесні без стратифікації, дуже погано проростає (2-5%), натомість у насіння, посіяного восени чи навесні після стратифікації, проростання сягає 70-80%.
Ґрунт під посів фундука тримають під чорним або раннім паром. За осінньої сівби ряди мульчують тирсою або сухим листям. У перший рік сіянці виростають до 20-80 см. Коли рослини досягли 20 см, а діаметр їхньої кореневої шийки – 3-5 мм, їх можна викопувати. Роблять це і восени, і навесні.
Отримані у такий спосіб саджанці не придатні для закладання промислових плантацій, адже не зберігають усіх властивостей сорту. Згідно зі статистикою, риси материнської рослини повністю повторює лише 0,1% сіянців.
Недоліком є й те, що такі сади починають плодоносити лише на восьмий-десятий рік, а форма та розміри їхніх плодів дуже часто не виправдовують очікувань.
Додати коментар