«Зернового пирога» поменшало. Конкуренція зростає
На зерновому ринку наростає напруження між трейдерами та виробниками сільгосппродукції. Попередні прогнози USDA та українських аналітичних агентств щодо виробництва зернових та олійних культур малювали ринку високі перспективи, хоча й нижчі за попередній маркетинговий сезон. Мінекономрозвитку публікувало найбільш песимістичний прогноз. Кожен трейдер, держоператор або переробник, виходячи на ринок у найсприятливіший для себе період, зацікавлений у прибутковій торгівельній діяльності. От тільки цьогоріч «зернового пирога» буде менше, а конкуренція серед ласих відкусити свій шматок прибутку з ринку – зростає.
Щодо кукурудзи, USDA прогнозує валовий збір до 40 млн тонн, а IGC – 37 млн тонн. Українські аналітичні компанії схиляються до валового збору нижче 35 млн тонн – до 30-33 млн. За даними Мінекономрозвитку, посівні площі під соняшником становлять 5,9 млн га, а під кукурудзою – 5,2 млн. Наприкінці серпня НААН оцінює стан посівів кукурудзи, як близький до критичного (а місцями – як критичний), соняшнику – як задовільний та добрий. Разом із тим, уже офіційно втрачено 230 тис. га зернових.
Якщо погодні умови й надалі перевірятимуть посіви на витривалість, загальний валовий збір поточного року може бути скорочено на 30% від початкових прогнозів. Скорочення пропозиції на ринку стимулює підвищення закупівельних цін на кукурудзу, яке ми спостерігаємо весь серпень на форвардних контрактах нового врожаю. Втім, причина не тільки в цьому.
Кількість зерноторгових компаній на українському ринку за останні 10 років значно зросла. Серед традиційних – Каргілл, АДМ, Рамбурс, НІБУЛОН та інших. З’явилися й нові гравці: ОККО, COFCO, Хафко та багато інших. Останні, завдяки агресивній (іноді навіть занадто) торговельній політиці, швидко вийшли в Топ-10 експортерів зернових з України. Так, наприклад, Spike Trade вперше в Україні запропонував механізм хеджування цінових ризиків за допомогою свопових контрактів. І хоча агресивна торговельна політика на межі ризику призвела до банкрутства Spike Trade, однак тенденція до застосування нових торгових інструментів на ринку й нині вельми актуальна.
Мета трейдерів проста та зрозуміла – купити дешевше й продати дорожче. Однак на практиці реалізація такої простої стратегії дається нелегко. Агровиробники розуміють, що цього року обсяг пропозиції буде суттєво обмежено, а тому не поспішають з реалізацією вирощеної продукції. Така сама тенденція зберігатиметься й у сегменті пізніх зернових та олійних – кукурудзі та соняшнику.
Конкуренція між трейдерами призводить до застосування ними нових інструментів фінансування своїх клієнтів. Взяти, наприклад, форвардні програми, в рамках яких трейдери забезпечують фермерів насінням, пальним, добривами та засобами захисту рослин. Це дозволяє аграріям з одного боку сконцентруватися на виробництві й мати гарантований канал збуту, а з іншого – трейдер створює сприятливі умови для налагодження довгострокових умов співпраці. Іншим дієвим інструментом взаємодії є використання аграрних розписок. Цей, вже не новий, інструмент фінансування добре сприймається як самими виробниками, так і трейдерами.
Ще зовсім нещодавно прибутковість трейдера можна було оцінювати за обсягами експорту зернових, втім, сьогодення диктує свої правила. Через підвищення рівня конкуренції на зерновому ринку між самими трейдерами його маржинальність буде й надалі знижуватися. Конкурентною перевагою у найближчі 5 років стануть довгострокові відносини з сільгоспвиробниками, забезпечення їх засобами виробництва та часткове фінансування. Саме у синергії виробника та трейдера можливо створити додаткову конкурентну перевагу, яку можна обернути у додатковий прибуток, а вже питання його розподілу залишається відкритим.