Захист та збирання – головні фронти у боротьбі за якість яблук
Дуже прикро, що у супермаркетах, з якими ми в основному працюємо, багато імпортного яблука з’являється взимку, ціна на яке вдвічі більша. І це попри перевиробництво українського яблука. Тому зараз конкурувати можна лише за якістю. Коли буде якісна продукція, будуть відповідні ціни. Вважаю, що у нас для цього всі карти в руках. Яблук у країні багато. Втім, фермери не можуть впливати на ціни — їх регулюють супермаркети та трейдери.
Ми реалізовуємо плодову продукцію у супермаркети «АТБ», «Метро», «Сільпо» у Києві, Одесі, Харкові. Це великі обсяги по 10–20 т. Частина наших яблук йде на місцеві ринки та у невеликі магазини. Тому в нас нема проблем із реалізацією — аби тільки якість була. Нині дуже велика конкуренція серед садівників, тож треба робити наголос на якості.
А це вдається нелегко. Дуже багато питань до постачання засобів захисту рослин, вони не завжди ефективні бувають. І не завжди впіймаєш той момент, коли вчасно обробити і якою саме кількістю. Хоча самодіяльністю ми не займаємося — використовуємо все те, що треба за технологічною картою. У нас є наперед контракт на постачання ЗЗР та добрив одразу з декількома постачальниками.
Але я вважаю, що не зайвим буде час від часу їх змінювати, експериментувати з препаратами. Що нині спостерігаємо: наприклад, там, де за технологією треба три оброблення зробити, доводиться робити п’ять-шість. Це по-перше. По-друге, дуже різко змінились погодно-кліматичні умови на Півдні України. Зараз багато дощів. Ми вже звикли до одних методів боротьби з фітофторою та шкідниками, а через зміну погоди щось інше з’являється. На саду ці обставини менше позначаються, але подивимося на результати.
У нас був град, коли сад інтенсивно цвів. Це по плодах видно, коли яблука побиті. А чи пошкодив град цвіт, побачимо, коли плоди зав’яжуться. Хоча візуально було більш-менш. У червні минулого року сад також трохи пошкодив град, тому більша частина яблук пішла другим ґатунком. Від цього ніхто не застрахований. Утім, антиградові сітки ми поки не використовуємо, бо на сітки та їхню установку піде весь прибуток.
Але найбільшою проблемою у боротьбі за якість, особисто для нас та й для інших, я вважаю, господарств, є збирання. Хотілось би, щоб яблуко було вище ґатунком, тому треба зривати акуратно, запобігати падінню під час збирання — коли одне рвеш, а два інші можуть впасти, і пошкоджені вже першим ґатунком не підуть.
Здається, банально просто, але ми ніяк не можемо пристосуватися правильно збирати. Подивіться на імпортне яблуко в супермаркеті, яке лежить у пінетці, чисте, з усіх боків ані ум’ятинки, ані подряпинки. Правда, і коштує воно утричі дорожче: якщо наше яблуко по 9 грн, то імпортне — по 26 грн. Тому поки що ми конкуренції з таким яблуком не витримуємо.