Тримаємо аграрний і економічний фронти
З початком війни в операційній роботі підприємства майже нічого не змінилося, адже в нас, на щастя, не було активних бойових дій. Наразі в нас на фінішній прямій посівна – лишилося досіяти кукурудзу і сою. Щоб не затримувати посівну, наша місцева військова адміністрація дозволила роботу вночі. У нас є спеціальний чат, де фермери пишуть, коли і де буде працювати техніка. І є люди, які за цим слідкують, тому з цим проблем немає. Щоправда, довелося перебудувати роботу на режим економії ресурсів, зокрема, оптимізувати логістику, щоб менше витрачати пального, адже наразі це найбільший лімітуючий чинник.
Структуру посівних площ не змінювали, адже сівозміна в нас давно оптимізована таким чином, щоб мінімізувати ризики. Вирощуємо велике різноманіття культур без перекосу в бік однієї чи двох. Також маємо тваринництво, тож, якби раптом не змогли продати зерно на експорт, ми б його згодували тваринам і продали б молочну продукцію. Можливо, заробили б менше, але це не так критично, як зараз у багатьох є проблеми зі збутом. Крім того, тваринництво – це гарантія власних добрив. А в період їх подорожчання і часткового дефіциту – це ідеальне рішення.
Загалом наша стратегія і в мирний час передбачала наявність запасів по різних категоріях, які не повинні опускатися нижче конкретної відмітки. Тобто завжди на підприємстві має бути певна мінімальна кількість пального, ветпрепаратів, кормів, біопрепаратів – і так по кожній позиції. Якщо якась із позицій досягла мінімальної відмітки, запас потрібно поповняти.
Зважаючи на новини і попередження про те, що буде війна, ми готувалися, і рівно за два тижні до війни накопичили запаси всього необхідного для двох місяців безперебійної роботи підприємства, щоб протриматися певний час, навіть якщо логістика повністю зупиниться. Усі матеріально-технічні ресурси для весняної посівної закупили на 90% ще до війни, тож технологію змінювати також не довелося. Єдине, якщо раніше ми брали насіння в розстрочку, то цього року довелося викупити всю партію одразу.
Біопрепарати ми купуємо в українського виробника, тож із їх поставками не було жодних проблем. А головне, що дефіциту немає. Раніше частину продукції наші партнери продавали в Росію і Казахстан, а зараз відмовилися від цих ринків збуту. Натомість об’єми виробництва у них практично не зменшилися.
З початком війни ми отримали колосальну підтримку від наших іноземних партнерів. Хоч ціни на агропродукцію на світових ринках зростають, логістика з’їдає велику частину прибутку. Наприклад, конкренто в нашому випадку доставка зерна в Німеччину подорожчала втричі. У нас багато контейнерів із зерном застрягли в порту, тож довелося робити запит у Мінагрополітики для отримання ліцензії на перевантаження їх на поїзди. Частину збіжжя вже вивезли з порту автотранспортом. І в такій ситуації додаткові логістичні затрати взяли на себе наші партнери, за що їм велика вдячність. Крім того, вони надавали чималу грошову підтримку ЗСУ, постійно запитували, чим можуть допомогти і навіть готові були надати житло для наших співробітників на випадок, якщо хтось захоче виїхати. А партнери, в яких ми купуємо посівмат, пообіцяли на осінь забезпечити нас насінням.
Я вважаю, що головна наша зброя – це люди і добрі взаємини. У перші дні війни ми заплатили наперед податки і видали всім співробітникам половину окладу в якості премії на випадок, якщо хтось захоче виїхати. Втім, усі лишилися. Ба більше – в кого раніше були проблеми з дисципліною на роботі, нині працюють відданіше і сумлінніше, розуміючи, як важливо сьогодні мати постійну і стабільну роботу. До того ж ми не зменшували заробітну плату, а навпаки – шукаємо шляхи, як її підвищити. У нашому навчальному центрі ми розмістили багато біженців і забезпечуємо їх продуктами харчування. Відправляли продукти й у Полтавський госпіталь, надсилали борошно в Київ, Ніжин, Охтирку…
Загалом ця війна багато що змінить і в людях, і в підходах до бізнесу. Я вже бачу ці трансформації. Багато українських аграріїв, які раніше сіяли лише кукурудзу і соняшник, зараз ідуть в нішу і починають сіяти, наприклад, коріандр. Сільгосппідприємства диверсифікуються і це однозначно дасть позитивний результат, в тому числі й для економіки України. Тож тримаємо аграрний і економічний фронти і впевнено рухаємося до перемоги!