Ширший набір сільгоспкультур збільшує шанси заробити
Аграрії почали готуватися до посівної – продавати збіжжя й закуповувати добрива, і, відповідно, ринок відреагував миттєво. Добрива почали дорожчати, а ціни на зерно після незначного підвищення знову поповзли вниз. Тож ми не поспішаємо ані з продажами, ані з закупівлями. Поки що більшість минулорічного врожаю лежить на складах. Продавати його і, відповідно закуповувати ЗЗР, добрива, пальне плануємо ближче до посівної. Лише насіння закупили в повному обсязі. А ось ЗЗР будемо застосовувати по мінімуму і збільшимо частку генериків. Щодо добрив – будемо дивитися по ситуації, але вже зрозуміло, що технологічна кара буде порушена.
Цього сезону мало культур у нас, як і в багатьох господарств, вийшли прибутковими – хіба що соняшник та соя, але сої в нас небагато. А ось пшениця, кукурудза й горох – за рентабельністю близькі до «нуля». І навряд чи ціна на зерно істотно підніметься, тож чекаю не ціни, а моменту, коли необхідно буде робити закупівлі до весняних польових робіт.
З озимих маємо пшеницю та ріпак, і вони наразі в непоганому стані. Завдяки достатньому сніговому покриву навіть сильні морози (у нас температура повітря опускалася до 23С морозу) не сильно вплинули на посіви. Лише місцями, де не було снігу, пшениця зверху підмерзла, але не критично.
Навесні плануємо збільшити перелік культур, бо якщо на ринку виникне дефіцит якоїсь із них, тоді ціна на неї зросте. Оскільки вгадати, яка це буде культура, неможливо, тому краще розширити сівозміну. Це збільшить шанси заробити, та й для здоров’я ґрунту буде краще. Зокрема, планую повернути до сівозміни овес та просо. Це не нові культури для мене, сіяв їх і раніше, але на кілька років відмовився. А тепер, наприклад, щодо вівса бачу непогані перспективи з реалізації. До того ж він потребує менше добрив і на наших землях дає гарні врожаї за менших затрат. При цьому ціна на нього вища, ніж, наприклад, на пшеницю.
Також із ярих буду сіяти горох, соняшник та сою (насіння сої маю власне). А ось від кукурудзи повністю відмовився. Власної сушарки немає, відтак, вирощувати її невигідно. Для інвестицій же зараз не найкращий час, коли навіть на дотриманні технології доводиться заощаджувати. І якщо фінансова ситуація не покращиться, частину площ, імовірно, залишу під паром, щоб земля відпочила. Але в цілому я налаштований оптимістично – працювати треба за будь-яких обставин.