Шпаринка для стриманого оптимізму на тлі «адаптивного карантину»
Звістку про перспективи «реформування» Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів можна було б вважати кулуарною грою влади, якби не оперативна реакція галузевої спільноти. І йдеться не лише про заяву чотирьох традиційно активних захисників великого бізнесу. Проти урядового рішення виступили ще й 23 цілком автентичні громадські організації.
Пішов неабиякий розголос і в соціальних мережах. Тож зрештою кабмінівські «реформатори» поступилися, а їхні наміри щодо Держспоживслужби (чи ДПСС) на даному етапі можна вважати провальними. Втім, ця ситуація висвітлила недоліки як влади, так і суспільства. Вони поки нікуди не поділися і за першої ліпшої нагоди можуть проявитися черговим рецидивом.
Глибока неосвіченість українських посадовців у питаннях порядку денного економічного зростання, євроінтеграції, сучасних інструментів захисту суспільства від небезпеки, пов’язаної як з епідеміологічними, так і з іншими загрозливими чинниками, на жаль, лишається незмінною.
У той час, коли весь світ застосовує прицільні ризик-орієнтовані підходи, українському істеблішменту вистачає здорового глузду хіба що на «адаптивний карантин», диференціювавши запобіжні заходи по територіях. На те, щоб задіяти більш тонкі інструменти адаптації до ситуації соціуму та економіки, взяти до уваги інші параметри як то, наприклад, вік, професія, загальний стан здоров’я тощо, у високопосадовців і гадки немає. Про це мають дбати фахівці. Однак із традицією залучати їх до опрацювання рішень не склалося. Як показала ситуація з «реформуванням» Держспоживслужби, немає жодних підстав вважати, що ситуація змінилася на краще…
За минулі роки в ДПСС з’явилися і певною мірою ствердилися паростки сучасних підходів, запроваджена була ідеологія боротьби за безпечність життя та здоров’я, яка існує у світі. І хоча в цьому контексті ще є куди рости, прогрес очевидний. Особливо у ветеринарії, зокрема, в питаннях реагування на надзвичайні ситуації, наприклад, на АЧС. Епідемія СОVID могла б стати чудовим стимулом поширити напрацювання на сферу санепіднагляду, захисту здоров’я людей. В рамках однієї структури це було б досить просто зробити. Але ні. Ледь не вирішили перекреслити всі напрацювання, скориставшись приводом СОVID.
Ситуація з «реформуванням» цілком успішної інституції, – мов розтягнута пружина. Зусиллями міжнародної спільноти, помноженими на ентузіазм місцевих професіоналів, її нині тримають у такому стані з останніх сил. За будь-якого недолугого втручання вона не те що повернеться до попереднього стану, але ще й пролетить повз нього, вщент знівелювавши докладені зусилля. Бо менталітет радянського держконтролю, схильність до корупції, слабкість бізнесу у нас кудись поділися.
Коли навіть вищі посадовці гадки не мають про міжнародну систему забезпечення безпечності здоров’я суспільства, базові засади державного та ринкового контролю, то що можна говорити про пересічних підприємців? Занурені у повсякденні справи, ідеологічними питаннями вони не переймаються. І хоча ринок сьогодні пропонує силу-силенну освітніх тренінгів і вебінарів, бізнес не вважає їх необхідністю. Чому? Наразі таку позицію можна зрозуміти. Працювати в тому наявному оточенні – це вже великий виклик. Але саме неосвіченість дає простір для дій самовпевненим неофітам.
Захист Держпродспоживслужби за таких обставин – це чи не перший приклад позитивного розвитку подій, шпаринка для стриманого оптимізму щодо перемоги здорового глузду. Раніше здебільшого перемагав деструктив. Нас можна привітати. Але розслаблятися не варто – роботи попереду ще вистачає…