Агрономія
Головне:
Точка зору

Про діагностику «по фото» й «самолікування» в агрономії

Сергій Станкевич
канд. с.-г. наук, доцент Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва
Поділитись:

Останніми роками, завдяки розвитку тематичних спільнот у соціальних мережах, сільгоспвиробники, агрономи чи власники присадибних ділянок можуть обмінюватися досвідом і радитися щодо розв’язання конкретних проблем, зокрема, захисту посівів від шкідників.

Зазвичай «діагностика» за відео- чи фотоматеріалами є доволі точною й дозволяє ідентифікувати шкідливий об’єкт і надати певні рекомендації щодо можливостей проведення захисних заходів.

Утім, з аналізу постів користувачів соцмереж випливає, що 30–40% з тих, хто працює на землі, не знають, які на вигляд ентомофаги.

Хоча впізнавати три види сонечок й один вид золотоочки, які становлять 90% загальної маси ентомофагів попелиць (і не тільки), мусить кожен агроном!

Однак, якщо зовнішній вигляд імаго (дорослих комах) відомий усім, то коли мова заходить про личинки або лялечки, стає лячно від невігластва. Найабсурдніше з того, що довелося читати чи чути від фермерів: «Це не личинка сонечка, а трипс» (хоча личинка сонечка значно більша за дорослих трипс). Про лялечок сонечка навіть від досвідчених агрономів можна почути: «Якийсь сисний шкідник проколов рослину і міцно тримається, висмоктуючи всі соки». Хоча личинка сонечка перед заляльковуванням прикріплюється до поверхні рослини задля власної безпеки, а не для того, щоб зашкодити рослині.

Кладки яєць часто плутають із яйцями різних листоїдів. Про личинки золотоочки бачу фрази на кшталт: «Що за крокодил їсть мою кукурудзу/соняшник?». Не їдять вони рослини – лише інших комах!

Після таких псевдовисновків фермери починають активно «захищати» свої посіви від ентомофагів хімічними засобами. Посилене і дуже часто необґрунтоване застосування хімічного методу захисту рослин від шкідників порушує міжпопуляційні зв’язки та сприяє наростанню чисельності шкідників у майбутніх роках, і майже повному знищенню їх природних ворогів.

Я не є прибічником органічного землеробства чи біологічного методу захисту рослин або тотальної хімізації. Проте вважаю, що все має бути обґрунтовано й доцільно.

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин регламентує втручання в агроценози встановленням і дотриманням економічних порогів шкідливості (ЕПШ), що означають таку чисельність шкідників або ступінь пошкодження рослин, за яких збережений урожай окупає витрати на заходи захисту від них.

Хоча ці величини є приблизними й непостійними, їх можна використовувати як орієнтовні показники. Їх дотримання дає змогу уникати непотрібних хімічних обробок посівів проти шкідників, економити кошти й знижувати негативний вплив на агроценози.

Біологічний метод захисту рослин від шкідників – важливий складник інтегрованого захисту рослин. Він – екологічний, полягає у використанні їхніх природних ворогів (хижаків чи паразитів) із метою зменшення їх чисельності й шкідливості, створення сприятливих умов для діяльності корисних видів в агробіоценозах, тобто застосування «живого проти живого». Хижаків і паразитів можна використовувати без обмеження кратності застосування.

Біозахист рослин від шкідників ґрунтується на системному підході, комплексній реалізації двох основних напрямів: збереження й сприяння діяльності природних популяцій корисних видів і поповнення агробіоценозів корисними видами, яких у них бракує, або тих, що відсутні.

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ