Овочівнику доводиться робити складний вибір
Я вирощую овочі вже майже 20 років. Наш профіль — коренеплоди, насамперед морква та буряк. За цей час ми для себе вибудували цілком зрозумілий алгоритм роботи: у сезон збирання ми майже не продаємо овочі, навіть якщо ціна здається дуже привабливою. Причина проста — на всі процеси одночасно, а це збирання, фасування й продаж, нам банально не вистачає людей.
Коли починається сезон, і ми перебираємо овочі, клієнт стає максимально перебірливим: то морква крива, то буряк замалий або, навпаки, завеликий. І щоб у цей період не простоювати, ми більше сил віддаємо саме сортуванню. При цьому те, що не відповідає першому сорту, не викидаємо. Воно залишається, бо ніхто не знає, як далі складеться сезон.
Наприклад, ніхто не міг спрогнозувати, що збирання так сильно затягнеться через осінні погодні умови. Не секрет, що чимало виробників у підсумку залишають овочі просто в полі. А сюрпризи можуть бути будь-які — то морози, то затяжні дощі, як це й показав фінал року. До того ж економічна ситуація може змінюватися і надалі.
Буває так: у листопаді ти продаєш ідеальний, добре відсортований буряк по 8 грн/кг, а в лютому складається ситуація, коли будь-який — і великий, і дрібний — уже йде по 12 грн/кг. А в травні взагалі забирають найменший буряк по 23 грн/кг. Але може бути й зовсім інший сценарій — коли на ринку справжнє перенасичення і ціна не росте. Аналогічна історія і з морквою: з коренеплодами такі цінові «гойдалки» по роках трапляються доволі часто.
Тому наше завдання як виробників — максимально відшліфувати технологію вирощування, щоб частка «трошки не такого» коренеплоду була мінімальною. А починати тут потрібно з базових речей — наприклад, із правильного підбору гібриду моркви під конкретний ґрунт. І це може бути робота не одного року.
Я не можу сказати: «Сійте гібрид моркви Каданс у Черкаській області — і він обов’язково дасть ідеальний результат». Або навпаки — що десь він точно не спрацює. У кожному господарстві ситуація своя. Зараз, наприклад, ми поступово переходимо на моркву типу шантане Кумбре: у неї менше відходів, але вона має гіршу лежкість.
Саме тому овочівник дуже часто опиняється перед складним вибором. І цей вибір доводиться постійно зважувати — між врожайністю і лежкістю, між якістю і ризиками, між тим, що вигідно сьогодні, і тим, що може спрацювати завтра.