Точка зору

Досліджуємо ефективність систем землеробства

Андрій Капріца
керівник ФГ «Флора А. А.» (Вінницька обл.)

Урожайність соняшнику цього року дуже погана, найнижча за всі роки нашого господарювання. Середній показник становить 2,6 т/га. Такий результат отримали через несприятливі погодні умови. Зокрема, за даними нашої метеостанції, від нового року випало всього 180 мм опадів. Сьогодні ми не жаліємось на відсутність опадів, але вони випали вже тоді, коли потрібно було збирати соняшник, а не в період критичної потреби у волозі.

Незабаром будемо збирати кукурудзу. І з нею та ж проблема. Тому на рекордні врожаї ніхто не розраховує. У нашому регіоні є навіть поля, на яких не збиратимуть урожай, а є поля, де кукурудзу просто передискували. На наших угіддях прогнозуємо врожайність кукурудзи на рівні 8-9 т/га.

До збиральних робіт придбали новий подрібнювальний коток, що перебиває рештки соняшнику та ріпаку. Дехто застосовує його й після кукурудзи. Ми теж, звісно, спробуємо. Таким знаряддям працювали й раніше, але брали його в оренду. Для того, щоб не чекати довго на надання послуг і не втрачати дорогоцінний час, вирішили, що потрібно мати такий агрегат у власному технопарку.

Уже посіяли озимі пшеницю та ячмінь. Під них відвели 240 га. Структуру озимого клину цьогоріч скоригували, додавши 150 га ріпаку. Не сіяли його вже три роки. Але прийняли таке рішення для розподілу ризиків. Якщо якась культура не матиме попиту – продаватимемо іншу. Таким чином ми мали досить виграшне становище на початку війни, коли добре продавався цукор. Хоч ми й небагато сіяли цукрового буряку, але все ж це дало нам можливість забезпечити підприємство обіговими коштами. Тому порівняно з іншими господарствами, ми досить комфортно себе почували. Потім добре продавався ріпак, тоді як кукурудза й пшениця лежали. Що буде в наступному сезоні – ніхто спрогнозувати не може. Колись я прагнув до сівозміни з трьох – максимум чотирьох культур, що будуть добре чергуватися. Але це у звичайні роки, коли все продається нормально й ніяких форс-мажорних обставин немає. Сьогодні, явважаю, що сівозміна потребує змін. І ми їх робимо. Плануємо збільшити на наступний рік площі під цукровим буряком. Зараз ось посіяли озимий ріпак, хоча це досить складна культура. У її вирощуванні є багато ризиків, починаючи від отримання сходів, закінчуючи збором урожаю. Наприклад, за кілька днів до збирання може піти град і знищити 70-80%, а деколи навіть і 100% врожаю. Але умови, в яких ми зараз живемо, змушують звертатися до таких трішки нішевих культур, як от ріпак, але які можливо потім матимуть попит. Тому наразі наша стратегія в побудові сівозміни – це розподілення ризиків.

Посівна пройшла добре. Сіяли, як зазвичай – зі звичною нормою висіву та внесенням якісних добрив. Особисто я, мабуть, морально не готовий сіяти без добрив. Лише дещо зменшили норму (з 120 кг/га до 80 кг/га).

На мою думку, сіяти без добрив – не зовсім правильно. Землю не обманеш. Для того, щоб досягти успіху й отримати якийсь прибуток, потрібно чимось пожертвувати. От наприклад, цього року сіють без добрив, а дехто взагалі не сіє, а наступного року що? Врожаю не буде. Якщо підвищаться ціни, то ви будете «в мінусі» й не отримаєте прибуток. Тоді не зможете виплатити кошти пайовикам і вони можуть почати забирати свої землі. Звісно, це вже геть песимістичний сценарій. Але навіть якщо просто матимете збиток, то не буде коштів для придбання добрив і якісного насіння в новому сезоні. Так, врожай знову буде меншим. І формується замкнуте коло. Відповідно до наших переконань, ми зараз інвестуємо, отримуємо врожай, надіємося на наших захисників і наступного року виходимо з кризи.

Відмова від обробітку – теж дуже сумнівний варіант. Поля мають бути готові до мінімальної та нульової технологій. Так, можна один рік спробувати прямий висів, а потім повернутися до «класики». Але прямий висів – це не no-till. Нульова технологія – це ціла система, кропітка робота з ущільненням ґрунту, не один рік глибокого розпушування, придбання спеціальної сівалки й дуже багато кроків переходу.

Ми цієї осені обробляли й сіяли як завжди. Пожнивні рештки соняшнику перебили котком, потім пустили дискову борону, далі – посівний комплекс. Розрив у часі між операціями не перевищував 2-3 год.  

А от на посівних площах під ріпаком вирішили експериментувати, оскільки не працювали з цією культурою вже три роки, й за цей час з’явилися нові технології. Хочемо зрозуміти, яка на наших полях є найефективнішою. Виконали три обробітки ґрунту – оранку, глибоке розпушування та strip-till. Попередником скрізь була озима пшениця. Було також три види сівби: суцільний висів зерновою сівалкою після оранки, широкорядною – після глибокого розпушування й сівалкою точного висіву по strip-till. Також на одному гектарі заклали окремий дослід – широкорядний висів по оранці. Згодом побачимо, яка комбінація виявиться найбільш вдалою.

Разом з тим нещодавно запустили сушарку, що працює на пелетах соняшнику. Реалізували цей проект за 4 місяці. До війни планували спільно з партнерами будувати великий комплекс для сушіння й зберігання зерна, але, на жаль, обставини склалися іншим чином. Та все ж тепер самостійно задовольняємо власні потреби щодо сушіння. Можливо ще й будемо надавати послуги.