Чому ми не страхуємо урожай
В Україні, аграрній державі, досі не сформувалася культура агрострахування. Основна причина – низька довіра фермерів до страхових компаній. Я час від часу цікавлюся пропозиціями на цьому ринку і можу сказати, що протягом останніх 3-5 років не зустрів жодної, яка б мене зацікавила простими й прозорими умовами.
Вітчизняна сфера агрострахування специфічна тим, що тут немає зрозумілої гарантованої формули виплат збитків і видатків, як, наприклад, в «автоцивілці», – з чітким алгоритмом: який орган і яким чином визначає суму збитків, чи це відбувається декларативним шляхом, чи має бути стала сума страховки тощо. Крім того, дуже важливо, щоб ця так звана страхова формула не піддавалася коригуванню й унеможливлювала корупційну складову. Натомість в агрострахуванні є безліч шляхів, як «обійти» страхові виплати.
Я вважаю, що повернути довіру аграріїв до цього фінансового інструменту можна, якщо звести в ньому до мінімуму людський чинник. Тим більше, що сучасні технології вже дають таку можливість. Наприклад, супутниковий моніторинг полів дозволяє чітко встановити, коли, на якій ділянці землі і які були сходи, які площі й наскільки були пошкоджені морозом, посухою чи шкідниками.
Цього року погодні катаклізми неабияк зашкодили врожаю і, здавалося б, як ніколи час замислитись над його страхуванням. У нас, наприклад, відчутно постраждали озимі – після посушливої зими їх накрили весняні морози, які також супроводжувалися відсутністю опадів. Зокрема, недобір озимої пшениці у вазі ми вже оцінюємо на рівні щонайменше 25%. До того ж незрозуміло (принаймні до липня), якою буде якість зерна, адже воно може і не виповнитися, що призводить до низьких показників натури, відсутності клейковини тощо.
Прогнозуємо недобір і ярих культур. Вони також довго не сходили через брак вологи, а коли зійшли, теж були пошкоджені приморозками. Наразі, хоч травневі опади й збільшили кількість вологи в грунті, є проблеми з розвитком деяких культур, як, наприклад, соя та кукурудза, через надто низькі температури як для цього періоду.
Чи спонукало це нас подумати про страхування врожаю? Відповідь однозначна – ні. Крім того, що немає довіри до страхових компаній, страхування саме погодних ризиків дуже недешеве. Тому наша компанія прийняла рішення самостійно брати на себе такі ризики. Ми взяли до аналізу показники підприємства за останні п’ять років і порахували, скільки за цей період у нас було таких «страхових» випадків і вирахували для себе приблизну суму, необхідну для покриття такого роду збитків. Таким чином всередині компанії було фактично створено власний страховий фонд із частково нерозподілених дивідендів.
Чи доведеться підприємству скористатися власною фінансовою «подушкою безпеки» цього року, наразі ще складно сказати. Для того, щоб робити бодай якісь прогнози, потрібно проаналізувати ситуацію в регіоні, країні та світі, адже менший урожай, як правило, супроводжується підвищенням цін. І цей чинник може покрити отримані збитки. Крім того, слід враховувати нестабільність курсу валют, який також може вносити у фінансову звітність компаній дуже несподівані цифри.