Агрономія

Зелений агресор

Зелений агресор

Особливості контролювання амброзії полинолистої на полях і пасовищах.

  

У другу половину літа та в першу половину осені жителі міст і сіл, особливо в південній частині країни, в останні роки часто мають певні неприємності зі здоров’ям. Невідомо з чого, без причини починають пекти й сльозитись очі, вони червоні та запалені. Постійний нежить, такий, що не встигаєш міняти мокрі носові хустинки. В горлі теж дискомфорт. А можуть додатися й підвищена температура, астматичні прояви.

 

За такого фізичного стану ми втрачаємо працездатність і не можемо ефективно виконувати не лише польові роботи, а й роботи біля дому. Розпочинаються вимушені візити до лікарів і листки непрацездатності.

 

Основною причиною таких сезонних масових полінозів у населення є пилок рослин, що цвітуть, насамперед видів амброзії. Найпоширенішою та найвідомішою в нашій країні є амброзія полинолиста. Це адвентивний (прибулий) вид рослин, батьківщиною якого є північна Америка. На землі півдня України амброзія полинолиста вперше потрапила з вантажем американського зерна ще 1924 року (Одещина, Херсонщина). Сьогодні це масовий і злісний карантинний бур’ян на орних землях в посівах сільгоспкультур, особливо соняшнику, кукурудзи, буряків цукрових й інших культур, переважно в Степу та Лісостепу.

 

Коренева система в амброзії полинолистої добре розвинена, потужна, стрижнева, проникає у ґрунт на глибину понад 4 м, здатна активно використовувати навіть дуже обмежені запаси вологи. Її присутність в посівах створює гостру конкуренцію за вологу в ґрунті навіть таким потужним рослинам, як соняшник. Наявність 4–5 рослин на 1 м² амброзії полинолистої в посівах соняшнику здатна звести нанівець зусилля землероба отримати пристойний урожай сім’янок.

 

В Україні поширено дві форми рослин амброзії полинолистої:

 

– рослини сіруваті з червонуватими стеблами й дуже опушеним суцвіттям;

 

– рослини зелені, розсіяно-опушені, обгортки тичинкових квіток майже голі.

 

Проростає насіння бур’яну дружно, наприкінці квітня — на початку червня з глибини ґрунту до 8 см. Цвітіння відбувається наприкінці літа — восени. Рослини анемофільні (вітрозапильні), тому їх пилок має летючість і легко переноситься вітром на значні відстані. Пилок амброзії полинолистої проявляє дуже високу біологічну активність: за потрапляння всього 40–50, а інколи навіть 3–5 пилкових зерен цього бур’яну в органи дихання достатньо, щоб спричинити алергічну реакцію організму людини.

 

Водночас амброзія полинолиста має застосування як в народній, так і в офіційній медицині — це лікарська рослина. В надземних її частинах міститься ефірна олія, до складу якої входить камфора — цінний компонент для лікування та регулювання роботи серцевого м’яза. Насіння амброзії полинолистої містить понад 18% якісної харчової олії.

 

В народній медицині надземну частину рослин амброзії полинолистої використовують для лікування гіпертонії та як протилихоманковий засіб. Офіційна медицина застосовує препарати з пилку амброзії (екстракти, пігулки) для лікування амброзійного та соняшникового полінозів.

 

Отже, амброзія полинолиста крім явних негативних якостей має і певні позитивні властивості. Нам потрібні ліки, які ми отримуємо з амброзії полинолистої, проте зовсім непотрібні проблеми, які завдають рослини цього виду на орних і неорних землях як бур’яни та потенційні алергени.

 

Питання ефективного захисту території від присутності карантинних рослин амброзії полинолистої досить непросте. На перший погляд, які тут проблеми? Рослину амброзії легко можна зірвати, зрізати або обприскати гербіцидом — і все. Так, з конкретною рослиною. Проте амброзія полинолиста реально довела, що вона здатна виживати як вид навіть тоді, коли умови вегетації їй мало сприяють.

 

Ці однорічні рослини формують велику кількість насіння, що легко може бути розповсюджене повітрям, потоками води, діяльністю самої людини. Одна рослина формує до 150 тис. сім’янок. У ґрунті вони зберігають здатність до проростання понад 10 років. Створивши значний банк насіння в орному шарі ґрунту, цей вид надійно закріпляється на певній території. Проведення навіть потужних короткочасних захисних заходів за допомогою гербіцидів або обробітків ґрунту забезпечує лише тимчасовий позитивний результат. Після випадання опадів на території з’являються нові сходи рослин амброзії полинолистої, і захисні заходи потрібно проводити знову.

 

Амброзія полинолиста — типовий бур’ян-екплерент, тобто вид, що швидко й надійно захоплює та освоює вільні екологічні ніші. Це можуть бути території, що розріджені рослинністю, або орні землі, де людина знищила природні фітоценози. Амброзія швидко заповнює такі місця й формує великі запаси насіння у ґрунті.

 

Відповідно, успішний захист території від амброзії полинолистої має містити цілу систему послідовних заходів і охоплювати в часі як мінімум першу половину теплого періоду року — від квітня до початку серпня.

 

В посівах сільгоспкультур доцільним є своєчасне застосування гербіцидів з урахуванням специфіки культурних рослин і строків найефективнішого проведення обприскувань. Сходи амброзії полинолистої найбільш чутливі до дії гербіцидів у фазу сім’ядоль — двох листків. Сходи амброзії полинолистої в посівах доцільно обприскувати одним із таких гербіцидів: Хармоні, Таск, Банвел Д., Діален Супер, Карібу й іншими відповідно до специфіки сільгоспкультур. Основною умовою успішного захисту є своєчасність проведення обприскувань і дотримання регламентів застосування препаратів.

 

Важливе значення має також формування оптимальних показників оптичної щільності посівів. Відсутність вільних екологічних ніш в період після застосування гербіцидів позбавляє можливостей новим сходам амброзії полинолистої заселяти посіви.

 

На пасовищах і в посівах кормових культур треба проводити постійний моніторинг за амброзією полинолистою. Актуальними є своєчасне підкошування травостою, підсівання та ремонт самих посівів культурних рослин для формування достатньої щільності дернини. За таких умов для амброзії полинолистої немає можливостей укорінюватися на площах і поповнювати запаси насіння у ґрунті.

 

В населених пунктах і на селітебних територіях застосування гербіцидів практично заборонено, тому контролювати можливу наявність амброзії полинолистої треба екологічними заходами. Серед них одним із достатньо дієвих й екологічних є регулярне скошування сходів амброзії полинолистої на ранніх фазах росту й розвитку (обов’язково до цвітіння). Регулярне обстеження території та проведення 1–2 скошувань на місяць нових сходів молодих рослин (від квітня до серпня) дозволяє контролювати сходи амброзії полинолистої в регіоні.

 

Перспективним є термічний спосіб знищення сходів амброзії полинолистої струменем гарячої пари (температурою понад +90 °С). Спосіб екологічний і високоефективний, проте обмежений в застосуванні через дефіцит спеціальних парогенераторів.

 

Невеличкі ділянки в населених пунктах можна контролювати їх екрануванням чорною плівкою (плівка має накривати сходи амброзії до 60 днів). Після знищення сходів такі ділянки потрібно обов’язково засіяти щільним рослинним покривом, найкраще газонними травами, що формують щільну дернину, і їх треба регулярно підкошувати. Такий захід дозволяє надійно контролювати можливі нові сходи амброзії із запасів насіння, яке зберігається у ґрунті.

 

Наведений огляд контролювання карантинного об’єкта — амброзії полинолистої, на жаль, не вичерпує повністю проблеми захисту населення від полінозів. Амброзія полинолиста — це головний чинник, що спричиняє масові алергії. Проте є й інші. На жаль, до них належать посіви соняшнику. Біологічна активність його пилку набагато менша проти амброзії, проте така небезпека теж є реальною. Особливо вона посилюється за умов формування масових посівів цієї культури в південних регіонах.

 

У структурі посівів фермерів США, Франції, Аргентині й інших розвинених країн площі під соняшником не перевищують 5%. Причиною таких обмежень є не лише той факт, що соняшник не належить до найкращих попередників для всіх сільгоспкультур, а й небезпека індукування полінозів у місцевого населення.

 

На жаль, у структурі площ орних земель південних областей України посіви соняшнику часто становлять від 25 до 40% площ. За такої концентрації посівів пилку красивої та корисної рослини в повітрі теж утруднює алергенну ситуацію з масовими полінозами.

 

 

Олександр Іващенко, д-р с.-г. наук, професор, академік НААН

журнал “The Ukrainian Farmer”, липень 2016 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ