Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Добровільна відмова від землі

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Добровільна відмова від землі

Якщо фермеру набридло господарювати, він може добровільно відмовитися від земельної ділянки сільгосппризначення на користь держави.

  

До Ради з науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України надійшов лист від ТОВ «Сільськогосподарське підприємство “Ч”». У листі міститься прохання надати науково-експертний висновок із такого питання: чи забороняє мораторій на купівлю-продаж землі добровільну відмову від права власності на земельні ділянки сільгосппризначення на користь держави?

 

Законодавче підґрунтя 

 

Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку являє собою одне з прав приватних власників землі, яке надане їм земельним законодавством України. Порядок добровільної відмови від права власності на земельні ділянки встановлений Земельним кодексом України, зокрема статтею 142 Кодексу. Згідно із цією статтею припинення права власності на земельну ділянку в разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу влади. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в разі згоди на отримання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню, а право державної чи комунальної власності на земельну ділянку, яке виникає на підставі цієї угоди, підлягає державній реєстрації.

 

Отже, Земельним кодексом України чітко визначено юридичні ознаки добровільної відмови від права приватної власності на землю, якими є:

 

  • наявність вираженого в письмовій заяві бажання власника земельної ділянки припинити належне йому право власності на неї без будь-якої компенсації та без будь-яких інших умов;
  • можливість передачі земельної ділянки тільки у власність держави або територіальної громади;
  • наявність згоди держави чи територіальної громади в особі відповідних органів влади на отримання земельної ділянки у власність і прийняття ними відповідного рішення;
  • укладення між приватним власником ділянки та державою чи територіальною громадою угоди (договору) про добровільну відмову від права власності на неї та передачу ділянки у власність держави чи територіальної громади;
  • обов’язкове нотаріальне посвідчення угоди про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку та передачу її у власність держави чи територіальної громади.

Однак в Україні з 1 січня 2002 року діє встановлений Земельним кодексом мораторій (тимчасова заборона) на відчуження земельних ділянок сільгосппризначення та зміну їх цільового використання. Абзацом першим підпункту «б» пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до набуття чинності законом про обіг земель сільгосппризначення, але не раніше ніж 1 січня 2017 року, не допускається купівля-продаж або відчуження іншим способом земельних ділянок і зміна цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам — учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

 

Отже, чинне земельне законодавство забороняє здійснювати купівлю-продаж або відчуження іншим способом земель сільгосппризначення, які перебувають у власності громадян і являють собою:

 

  • земельні ділянки із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
  • земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства»;
  • земельні частки (паї).

 

Відшукати мотиви

 

Водночас для з’ясування дійсного змісту норми, що закріплена в пункті 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, слід виявити мотиви та цілі, якими керувався законодавець під час запровадження мораторію на відчуження земель сільгосппризначення, та провести систематичне тлумачення пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України та інших норм Земельного кодексу України щодо припинення права приватної власності на землю.

 

  • Мотиви та цілі запровадження мораторію можна виявити шляхом аналізу стенограм засідання Верховної Ради України, на яких ухвалювалися відповідні рішення. Як свідчать стенограми пленарних засідань Верховної Ради України від 6 жовтня 2004-го, 9 лютого 2006-го, 19 грудня 2006-го та 28 грудня 2007 року, коли приймалися Закони України №2059-IV, 3415-IV, 490-V та 107-VI про внесення змін до пунктів 14 і 15 Перехідних положень Земельного кодексу України в частині зміни формату та подовження дії мораторію на відчуження земель сільгосппризначення, основним мотивом запровадження та подовження дії мораторію на відчуження земельних ділянок сільгосппризначення громадянами-власниками таких ділянок були:
  • потреба запобігання концентрації сільгоспземель у власності невеликої кількості фізичних і юридичних осіб;
  • недопущення обезземелення селян, які отримали земельні ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва у власність у процесі земельної реформи в сільському господарстві, зокрема шляхом паювання земель колективних сільгосппідприємств.

До того ж в жодному виступі народних депутатів України, які брали участь в обговоренні зазначених вище законопроектів під час їх ухвалення Верховною Радою України, не зазначалося, що мораторій слід установити для запобігання переходу земельних ділянок сільгосппризначення у власність держави чи територіальних громад сіл, селищ і міст. Навпаки, у виступах багатьох народних депутатів України порушувалося питання про доцільність надання державі виключного права на придбання таких земель у власність.

 

По-друге, зміст пункту 15 Перехідних положень Кодексу свідчить про те, що мораторій на відчуження громадянами земельних ділянок сільгосппризначення не є суцільним, тобто не забороняє здійснювати всі без винятку види відчуження таких земель. Згідно із цим пунктом, не підпадають під дію мораторію такі види відчуження зазначених земельних ділянок, як передача їх у спадщину, обмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викуп) земельних ділянок для суспільних потреб.

 

По-третє, якщо чинна редакція пункту 15 Перехідних положень Кодексу передбачає можливість викупу державою чи територіальною громадою земельної ділянки сільгосппризначення у її приватного власника, сплативши відповідну компенсацію (ринкову вартість земельної ділянки), то немає логічних підстав вважати, що законодавство забороняє державі чи територіальній громаді отримувати у власність земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності, на вигідніших умовах, тобто без сплати будь-якої компенсації.

 

По-четверте, юридичний зміст та види переходу права приватної власності на земельну ділянку сільгосппризначення доцільно розглядати в контексті статті 140 Земельного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав припинення права приватної власності на земельні ділянки, зокрема земельні ділянки громадян. Згідно із цією статтею підставами для припинення права власності на земельну ділянку є:

 

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

 

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

 

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

 

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

 

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

 

д) конфіскація за рішенням суду;

 

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України.

 

Нотаріальне посвідчення

 

За юридичним змістом добровільну відмову від права власності на земельну ділянку можна розглядати як її відчуження за рішенням власника, що дозволяє Кодекс.

 

Добровільна відмова від права приватної власності на земельну ділянку передбачає перехід права власності від приватної особи до держави чи територіальної громади та здійснюється за рішенням власника ділянки. Однак законодавець передбачив у статті 140 Земельного кодексу України добровільну відмову власника від права на земельну ділянку як окрему підставу припинення права власності на земельну ділянку, яка є відмінною від такої підстави, як відчуження земельної ділянки за рішенням власника. Тим самим законодавець виклав свою позицію про те, що добровільну відмову від права власності на земельну ділянку не можна ототожнювати з відчуженням земельної ділянки за рішенням її власника.

 

Отже, чинний Земельний кодекс України, а саме пункт 15 його Перехідних положень, не забороняє здійснення власниками земельних ділянок сільгосппризначення добровільної відмови від таких ділянок із переходом прав власності на них до держави чи територіальної громади села, селища чи міста на основі договору про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку. Укладення договору про передачу права власності на земельну ділянку сільгосппризначення від громадянина чи юридичної особи до держави чи територіальної громади у формі добровільної відмови від права власності на земельну ділянку не підпадає під дію мораторію на відчуження земель сільгосппризначення. Під час укладення таких договорів нотаріуси мають право здійснювати їх нотаріальне посвідчення відповідно до законодавства України про нотаріат.

   

Нічого дивного

 

Водночас може здатися дивним, що в наш час громадянин, який отримав право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, бажає добровільно відмовитися від власної землі. Насправді нічого дивного немає. Річ у тому, що в Україні вже понад 14 років діє мораторій на продаж та деякі інші види відчуження сільськогосподарських земельних ділянок. До того ж новий уряд офіційно заявив про те, що вважає скасування такого мораторію передчасним і планує подовжити його й після 1 січня 2017 року. Відповідно власники таких земельних ділянок не мають змоги продати чи подарувати ділянку іншій особі й не бачать у перспективі того часу, коли таке відчуження стане можливим. Разом із тим уряд у зв’язку з погіршенням матеріального становища населення, пов’язаного з проведенням необхідних економічних реформ, надає соціально незахищеним верствам населення субсидії щодо сплати багатьох обов’язкових платежів. До того ж багатьом громадянам відмовляють у таких субсидіях через наявність у власності земельної ділянки, яка буцімто «годує». Однак не всі ділянки приносять прибуток, який може покривати відповідні платежі громадян. Тому деякі з них, очевидно, з відчаю звертаються до органів влади з заявами про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку.

 

На жаль, іноді добровільну відмову від права власності на земельну ділянку використовують для обходження заборони на їх відчуження, яка встановлена мораторієм. Так, в деяких заявах про добровільну відмову від права власності на землю заявник додає прохання про передачу такої ділянки іншій конкретній особі, з якою домовився про фактичний продаж ділянки. А деякі органи влади одним рішенням задовольняють такі заяви про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку й передають її у власність чи користування іншій особі. Така практика є незаконною. Земельна ділянка, від якої власник добровільно відмовився, за рішенням відповідного органу влади має бути зарахована до складу земель запасу. І тільки після цього її можна передати у власність чи користування іншій особі, зокрема через виставлення її на земельний аукціон.

 

 

Павло Кулинич, д-р юр. наук, професор

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

журнал “The Ukrainian Farmer”, липень 2016 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Джерело:
The Ukrainian Farmer