Агромаркет

Усіх — у поле! Податкове…

Усіх — у поле! Податкове…

Базові принципи європейських підходів могли б відкрити можливості для розвитку мільйону українських господарств.

 

Ринок землі неможливо розпочати, якщо бодай одна ланка в лінійці — малі, середні чи великі виробники — не зацікавлена у ньому. Малий виробник — найчисленніший. Тож у Європі податкові преференції доступні лише їм, фермерам, що власноруч господарюють. Це передусім оберігає їх від «лобової» конкуренції з іншими та робить першочергово зацікавленими в ринку землі. А базові принципи європейських підходів могли б відкрити можливості для розвитку мільйону українських господарств.

 

Принцип перший. Усі без винятку виробники повинні бути в податковому полі. У Європі податкова база обов’язково обраховується для всіх суб’єктів! Навіть якщо цей громадянин не реєстрував «юридичну особу», але самотужки провадить сільськогосподарську діяльність, він має декларативно спочатку заявити про це, а потім звітувати про доходи. Відсутність юрособи не звільняє його від такого зобов’язання, бо він працює під законом про доходи (прибутки) громадян. Є нижня межа. В Німеччині, наприклад, це 900 євро доходу на особу. Якщо дохід більший, зобов’язаний декларувати.

 

Принцип другий. Майже в усіх розвинених країнах існують неоподатковувані мінімуми з прибуткового податку (дохідно-прибутковий податок із фізосіб є єдиним, який сплачують фермери без юроособи, а таких — майже у всіх країнах переважна більшість). Європейці так і кажуть: база оподаткування є, але податків немає — ставка до певної межі НУЛЬ! Це своєрідне поєднання батога й пряника.

 

Іншими словами, хоч це не зовсім «економічно» коректно, але опосередковано не оподатковується власна трудова участь у своєму господарстві, адже самозайняті суб’єкти не зараховують її на собівартість, для них дохід — це сума віддачі на власну працю плюс прибуток.

 

Принцип третій. У всіх країнах ЄС, крім Нідерландів, малі фермери мають опційне право не вести бухгалтерський облік. Податкова база в такому разі обчислюється або через спрощене ведення бухгалтерії (Велика Британія), або через непрямі методи. Найпоширеніший — через норматив доходу на одиницю виробництва (гектар чи тваринницьку одиницю). Інколи його ще називають методом середніх оцінок. У тій самій Німеччині, наприклад, для «фермерів без юрособи» за певних умов (можете прочитати — самостійна праця, до 20 га сільгоспугідь або до 50 га лісу, до 50 корів, <…> — на одного самостійно працюючого (!)), обчислення податкової бази дозволено робити методом «на одиницю». Такими розрахунками кон трольні органи можуть скористатися і притягнути до відповідальності, якщо у громадянина землі більше, ніж на 900 євро у вимірі «нормативного доходу», але він добровільно або не відзвітував про результати самостійної діяльності на цій землі, або не повідомив про укладений договір про здачу землі в оренду. Принцип четвертий. Усі країни ЄС імплементували у своє законодавство механізм, рекомендований 112-ю Директивою Ради Європи щодо добровільного обрання можливості сплачувати ПДВ за зниженими ставками від обороту (їх ще називають компенсаційними) замість стандартних ставок податку на додану вартість. Це дозволяє не вести також і податковий облік. Підходи досить різняться між країнами ЄС, деякі цю опцію роблять доступною лише для малих фермерів (Франція, Іспанія, Данія, Чехія, Угорщина), в інших вона доступна й для великих господарств — Чехія дозволяє не сплачувати ПДВ за обороту до 31,358 євро/рік, Франція компенсує малим фермерам увесь сплачений ПДВ (5,5% обороту замість 19% доданої частки) тощо. Проте ця можливість значно полегшує життя саме дрібним виробникам!

 

Неоподатковуваний мінімум прибуткового податку для

фізичних осіб в деяких країнах Європи

 

В українських реаліях ми не можемо діяти поблажливо до одних і жорстко — до інших. У цьому сегменті (статистичний рядок «Виробництво населенням») в нас усі загалом — гуртожиток: тут і дідусь з однією козою, котрий вряди-годи продає сусідові три літри молока в банці; тут і родина, яка має 4–5–6 корів, а тому вже починає замислюватися над дотриманням вимог щодо харчової безпеки, цінуючи репутацію своєї продукції; тут і підприємець, котрий на усних домовленостях орендує паї, наймає за готівку для виконання робіт із вирощування зернових, одержує прибутки — маскується, так би мовити, під населення. Три різних мотивації. Три різні типи. Відповідно, три різних внески в розвиток ринку та формування податкових надходжень громад і держави.

 

У Європі перший із цих типів був би звільнений від обчислення податкової бази. Другий тип одержав би нульові або дуже пільгові ставки. А що ж третій? Від нього нині потерпають усі. Бо зникнення 2000 фермерських господарств — це не лише рейдерство, а й добровільна міграція в податкову тінь, в сіру економіку. Тут корінь проблеми сірого ринку зерна, який сьогодні зростає. І жодним податком на гектар, куди пропонують встромити одну тваринницьку одиницю й одне робоче місце, ми цей корінь не відрубаємо.

 

У Європі такий махінатор опинився б «під прожектором» контролерів. У нього було б два варіанти — або звітувати та потрапляти під податки, або не звітувати, порушувати обов’язкову вимогу й потрапляти під переслідування. Проте однозначно — у Європі такий суб’єкт на другий рік на ринку би не з’явився.

 

Тобто дедалі очевиднішим стає той факт, що доки ми не виокремимо в законодавстві за сукупністю ідентифікаційних ознак кожен тип малого й середнього господарства, не зрозуміємо, якого роду економічний інтерес до господарювання його виводить у хлів, на ферму чи на поле, не застосуємо ефективні комбінації податків і підтримки для того, щоб спрямувати кожного з них в потрібному напрямі розвитку, або унеможливити їх існування, ми не зможемо стабілізувати ні будь-яку галузь, ні сектор загалом. Ба більше, ми не зможемо спрямувати мільярди прямої підтримки на другу групу господарств, що самостійно працюють (а їх у нас понад мільйон). Бо просто не бачимо їх в податковому полі. Говорити про грошову підтримку того, кого де-юре немає — просто некоректно.

 

Тому надання аналогічних опцій і малим українським сільгоспвиробникам, в першу чергу — сімейним фермерам, є одним із невідкладних напрямів законопроектної роботи. Від цього виграють не лише вони самі, а й великі виробники, адже саме такий підхід, як показує Європа, є одночасно і протидією сірому сектору економіки.

 

 

Приклад: Німеччина

Закон про податок на доходи фізичних осіб
Дата складання: 10.10.1934

Повна цитата: «Закон про податок на доходи фізичних осіб у версії публікації від 8 жовтня 2009 р. (Вісник федерального законодавства, І, с. 3366, 3862) останній раз доповнений статтею І Закону від 24 лютого 2013 р. (Вісник федерального законодавства, І, с. 310, 1248)» 

 

§ 13а Визначення прибутку від ведення сільського та лісового господарства за середніми ставками

(1) 1 Прибуток сільсько- чи лісогосподарського підприємства визначається згідно з абзацами 3–7, якщо 

1. платник податку на підставі норм законодавства не повинен вести облік і регулярно закривати рахунки підприємства, та 

2. на цьому підприємстві на 15 травня господарського року самостійно обробляються сільськогосподарські угіддя (§ 160 абз. 2 пр. 1а Закону про оцінювання майна, що підлягає оподаткуванню) й площа таких угідь становить не більше як 20 гектарів без урахування користування на особливих підставах, та 

3. кількість тварин не перевищує 50 (§13 абз. 1 п. 1), та 

4. самостійно оброблювана площа, що використовується для ведення лісового господарства (§ 160 абз. 2 пр. 1 п. 1b Закону про оцінювання майна, що підлягає оподаткуванню), не перевищує 50 гектарів, та Додаток 1а (до § 13а) Визначення прибутку від ведення сільського та лісового господарства за середніми ставками 

(Джерело: Вісник федерального законодавства, І 2014, 2426) 

 

Для одного господарського року становлять

 

1. базова сума та надбавки за розведення й утримання сільськогосподарських тварин (13а абз. 4): 

Розпочаті гектари та поголів’я ураховуються пропорційно до частки участі

 

 

Віталій Саблук, заступник директора ННЦ «Інститут аграрної економіки», член НГО «НЕП»

газета “АгроМаркет”, жовтень 2016 року

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
  

 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ