Відлучення поросят від свиноматки — один із найкритичніших моментів, від якого залежить подальший розвиток свині та її продуктивність. Тому стратегія менеджменту на цьому етапі має бути пристосована до поточної ситуації на фермі й орієнтуватися на бажаний результат. Важливо розуміти, що готуватися до відлучення поросят треба ще від їхнього народження починаючи із забезпечення колострального імунітету, профілактичних обробок тощо. Не менш важливим є також підведення свиноматки до опоросу в оптимальних кондиціях з усіма елементами імунного захисту. Це все має вирішальний вплив на основні чинники для успішного відлучення поросят, а саме: вік, вага під час відлучення та привчання до поїдання комбікорму.
Вік відлучення
Чи не найважливішим чинником є вік поросят. Найоптимальнішим для відлучення є 28-й день. Слід зауважити, що потрібно уникати відлучення поросят віком меншим за 21 дня з кількох причин. Свиноматки, у яких відлучили поросят раніше ніж через 21 день, матимуть проблеми з охотою. З другого боку, рано відлучені поросята зазвичай не мають достатньої ваги й не привчені до споживання комбікорму, що призведе до значних проблем із діареєю. Також занадто раннє відлучення суперечить загальним нормам добробуту свиней.
Зрозуміло, що чим старші поросята, тим легше їм дається відлучення і є можливість давати дешевший стартерний комбікорм. Проте занадто довгий підсисний період для свиноматки зменшує кількість опоросів на рік і, відповідно, зменшується загальна продуктивність ферми. Також інколи пізнє відлучення призводить до надмірної втрати свиноматкою ваги і, як наслідок, меншої кількості народжених поросят наступного опоросу. На фермах із великою кількістю живонароджених поросят є потреба у використанні підкидних свиноматок (коли свиноматка крім своїх власних має годувати практично таку саму кількість молодших поросят). До того ж, коли свиноматка отримує чужих поросят, у неї тимчасово різко падає молоковіддача, і зміна гормонального фону запускає новий цикл, тож свиноматка приходить в охоту. Занадто довгий підсисний період може призводити до того, що свиноматка приходить в охоту на опоросі.
Тому про вік відлучених поросят потрібно вирішувати індивідуально залежно від ферми. Наприклад, на фермі, де народжується 12–13 поросят на свиноматку (тож немає потреби робити багато підкидних свиноматок), немає сенсу відлучати занадто малих поросят. Проте й не слід тримати їх занадто довго, тому що ферма відставатиме в плані живонароджуваності, а треба отримувати максимум опоросів на рік від кожної свиноматки.
Вага поросят
Іншим важливим чинником у відлученні поросят є їхня вага. Тут знову працює правило: чим вища вага — тим краще. Однак зазвичай у сучасних умовах кількість живонароджених поросят збільшується, тож вага відлучення є проблемою на багатьох фермах. Тому потрібно будувати стратегію на опоросі так, щоб вага відлучених поросят була принаймні 6–6,5 кг і з якомога меншою розбіжністю в окремих поросят. Бо нерідко можна бачити картину, коли за середньої ваги 6,0 кг розбіжність між поросятами може бути від 4,0 до 8,0 кг, а це вже зовсім різні поросята за своїм розвитком: вони потребують різних підходів у процесі відлучення.
Робота з раціоном
Третім важливим чинником для успішного відлучення поросят є їх привчання до поїдання комбікорму. Вважається, що порося до відлучення має з’їсти близько 500 г комбікорму. Існують спеціальні методики, які дають змогу за кольором фекалій визначити, чи підсисне порося споживало комбікорм до відлучення. Зазвичай на фермах зі стандартним підгодовуванням сухим кормом на опоросі кількість поросят, які пробували комбікорм під час підсисного періоду, становить тільки 50%. Отже, практично половина поросят уперше спробує комбікорм уже після відлучення, їхній шлунково-кишковий тракт має пройти всі трансформації, які дадуть йому можливість засвоювати комбікорм, не маючи захисту материнського молока.
На фермах із великою кількістю відлучених поросят на свиноматку часто можна спостерігати картину, коли поросята приблизно одного віку, що були відлучені з більшою вагою, ростуть повільніше в перший тиждень після відлучення, ніж відлучені з меншою вагою, мають більше проблем із діареєю. Причина в тому, що більші поросята мали доступ до сосків із більшою молочністю і, відповідно, не мали потреби в комбікормі, тоді як менші поросята відчували брак молока й змушені були пробувати їсти комбікорм. Отже, свиноматки мають бути заповнені поросятами повністю на всі робочі соски, щоб завжди була конкуренція за молоко й поросята ще мали апетит до комбікорму.
Тому потрібно озброїтись методами привчання поросят до поїдання комбікорму під час підсисного періоду. Принаймні на перший час це має бути найкращий комбікорм, який можливо придбати чи виготовити. Він має містити молочні продукти, рибне борошно й мінімум соєвого протеїну. Коли поросята вже привчилися до поїдання комбікорму, тоді можна перейти до стандартного стартерного комбікорму. Починати підгодовувати поросят потрібно приблизно з 10-денного віку. Найкраще сипати його на підлогу в куточок, де лежать поросята. Дуже добре, щоб кілька гранул були досяжні для свиноматки. Поїдаючи гранули комбікорму, свиноматка подає приклад поросятам, і вони швидше зрозуміють, що це їжа. Після того як стає помітно, що поросята їдять корм, можна використовувати різні модифікації тарілочок для зменшення розсипання комбікорму.
Для ферм, де поросят підгодовують молоком, існує багато пропозицій спеціалізованих молочних продуктів для підсисних поросят (або можна використовувати і звичайне сухе молоко, розведене водою), але потрібно зважати на його склад. Є молочні продукти, у яких молочний протеїн заміщено на соєвий. Задавання такого молока в дуже ранньому віці може спричинити в підсисних поросят діарею. Зазвичай молочні продукти використовують на фермах із проблемами з молочністю свиноматок, щоб підняти вагу відлучених поросят, або на фермах із великою кількістю живонароджених поросят, щоб відлучати на 1–2 поросяти більше від кожної свиноматки. Зазвичай поросята дуже охоче п’ють молоко з тарілочок, і поступове підмішування в таке молоко престартерного комбікорму дозволяє досить швидко привчити їх до поїдання комбікорму. Даючи рідку кашку з комбікорму для підгодовування поросят, важливо пам’ятати, що вона має бути теплою й у такому обсязі, щоб поросята з’їдали все протягом години. Непоганий результат можна отримати й від додавання підкислювачів (наприклад, яблучний оцет) до рідкої кашки. Це допоможе довший час утримувати кашу не зіпсованою, а підкислений смак стимулюватиме поїдання. Підгодовувати поросят бажано 3–5 разів на день. Краще вибирати час між годівлями свиноматок, тому що свиноматка після вживання корму лягає годувати поросят, тож поросята, звісно, віддадуть перевагу материнському молоку, залишаючи корм без належної уваги. Також варто пам’ятати про те, що поросятам потрібен доступ до чистої води. Якщо поросята залишаються зі свиноматкою «правильних» чотири тижні, то під кінець свиноматка починає готувати поросят до відлучення самостійно, зменшуючи кількість годувань на добу. Нерідко можна побачити, що достатньо зрілі підсисні поросята навіть залазять у корито до свиноматки в пошуках корму.
 |
Процес відлучення
Нарешті настав час відлучення. Найпоширенішою схемою є відлучення один-два рази на тиждень: це допомагає синхронізувати охоту у свиноматок і, як наслідок, систематизувати роботу техніків штучного осіменіння та в майбутньому отримувати поросят у тижневій групі більш-менш однакового віку. Зазвичай під час відлучення першими забирають свиноматок, а лише потім — поросят. Це безпечніше, зручніше й менш стресово для свиноматок.
Існують різні підходи щодо того, як саме забирати поросят із відділу опоросу. Одним із методів є забирання поросят «сім’ями», коли всі поросята від однієї свиноматки переходять в одну клітку у відділі дорощування. Інколи для цього використовують спеціальні візки, щоб уникнути будь-якого контакту поросят із різних «сімей» між собою. Такий спосіб ефективний за інфекційних хвороб на фермі (РРСС, мікоплазмоз тощо), тому що зменшує прямий контакт між різними поросятами й сповільнює передавання патогенних збудників від хворих до здорових поросят. Крім того, усувається конкуренція (відразу після відлучення часто помітно, як поросята влаштовують запеклі бійки для з’ясування ієрархії в новоствореній групі). Недоліком цього методу є значні затрати робочої сили, нерівномірність поросят у групі за розміром, бо через неоднакову молочність і різну вагу новонароджених поросят вони неоднаково набирали вагу, й надалі це створюватиме проблеми з переведенням поросят із корму на корм, який зазвичай оптимізується під вагу поросят. Крім того, не завжди клітки у відділі дорощування відповідають за розміром кліткам на опоросі, тож усе одно доводиться змішувати кілька груп. Однак, незважаючи на трудомісткість процесу та недоліки, такий метод усе одно вартий уваги, особливо на фермах зі значним поширенням інфекційних хвороб або ж на фермах, що спеціалізуються на вирощуванні свиней без антибіотиків.
Більш звичним є метод, коли поросят виганяють групами і вже у відділі дорощування сортують за розміром (на великих, середніх, малих і найменших). На особливо проактивних фермах ще на опоросі позначають клітки, відповідно, за розміром поросят і виганяють окремо великих, середніх і малих. Це зменшує кількість поросят, яких потрібно витягнути вручну з клітки й полегшує роботу під час сортування.
Сортування поросят за розміром вирівнює конкуренцію в клітці та, що найголовніше, дозволяє змінювати комбікорм більш оптимально до ваги поросят. Відсортовування найменших поросят дозволяє приділити їм додаткову увагу (додаткове лікування, підгодовування молоком, комфортніші умови), що дозволить зменшити різницю у вазі, порівнюючи з іншими поросятами.
Технічні умови
Не менш важливим є приміщення, куди переводять поросят після відлучення. Приміщення для поросят на дорощуванні мають бути особливі. Найвлучнішою назвою є данська klimastald — кліматичні хліви. Тобто приміщення для поросят на дорощуванні повинні мати можливість підтримання особливого клімату, необхідного для щойно відлучених уразливих поросят. Температура для поросят на відлученні має бути +30 °C. Якщо в клітках для поросят є кришки, то достатньо в приміщенні підтримувати температуру +25 °C, а +30 °C має бути лише під кришками. Для цього потрібен підігрів підлоги чи якесь інше рішення для додаткового обігріву території під кришками (наприклад, ізоляційні мати й інфрачервоні лампи тощо). Тож для забезпечення оптимальної температури та якісного повітря важливо мати систему опалення й систему вентиляції, які добре працюють. Це особливо важливо для ферм, уражених респіраторними хворобами, для мінімізації поширення патогенних збудників аерозольним шляхом. Дуже часто цей чинник ігнорують, хоча ведеться боротьба з респіраторними інфекціями із застосуванням великої кількості ліків.
Зазвичай поросят у відділі дорощування утримують до 30 кг і надалі переводять у відділ відгодівлі, де вимоги до умов утримання не такі суворі. Досить поширеною системою, особливо в США, є приміщення «від відлучення до забою». Зазвичай старт для поросят там жорсткіший і часто супроводжується значним розповсюдженням хвороб.
Особливу увагу слід приділяти й вибору годівниць і їх налаштуванню. Для поросят на відлученні надзвичайно важливо легко діставати корм із годівниці, тому що такі поросята ще не розуміють, де саме вони мають їсти. Також потрібно уникати блокування годівниць, бо будь-які перебої в харчуванні мають негативні наслідки для набирання ваги й конверсії корму. Те саме стосується й доступу до води. Обираючи напувалки, важливо звернути увагу на те, що ніпельні моделі для поросят на дорощуванні мають давати води 0,5–0,8 л/хв. Якщо тиск у системі достатній і напувалка дає багато води, її бризки можуть, навпаки, відлякувати поросят.
Не менш важливим є підготовка приміщень до приймання поросят. Крім звичної для всіх системи «порожньо-зайнято» приміщення мають бути стерильно чистими. Після дезінфекції стіни, підлогу й обладнання потрібно висушити. Особливо це важливо в приміщеннях із бетонною підлогою та решітками. Зазвичай цього важко досягти, використовуючи лише систему опалення: додатково знадобляться дизельні обігрівачі. Для перевірки того, наскільки сухим є приміщення, найкраще використовувати лазерні термометри для вимірювання температури підлоги. Вона має бути не меншою як +23…+25 °С. Якщо підлога недостатньо суха, то як тільки прийдуть поросята, вона стане мокрою, тому що поросята своїми тілами нагрівають бетон, і нагріта в бетоні волога збереться на поверхні. А вологе й тепле середовище є сприятливим для розвитку бактерій, тому вигідніше і дешевше сушити бетон дизпаливом, ніж енергією поросят і корму, яка особливо обмежена в організмі поросят під час відлучення.
Окрім того, потрібно звернути увагу на облаштування місць для годування. Через те, що свиноматка зазвичай годує поросят і вночі, в перших два дні бажано не вимикати світло щойно відлученим поросятам для полегшення орієнтування в клітці та стимулювання до поїдання корму. Додаткові годівниці не варто тримати в клітці занадто довго, щоб деякі поросята не звикли їсти тільки з них. Інакше їм доведеться заново перевчитися, звідки саме їсти. Експериментальні дослідження показали, що навіть якщо просто переставити годівницю, з якої свиня звикла їсти, то це викличе у свині розгубленість, і пройде певний час, ніж вона призвичаїться їсти з нового місця.
Непоганих результатів можна досягнути, якщо давати поросятам 4–5 разів на день рідку кашку з комбікорму, розведену з теплою водою. Це особливо рекомендується для поросят, відлучених із малою вагою (менше як 5 кг). Також це буде ефективно, якщо поросят підгодовували на опоросі рідкою кашкою.
Те саме стосується доступу до води. Біля свиноматки більшу частину води поросята отримують із молоком, і коли це джерело зникає, важливо надати можливість дуже легко поповнити запаси вологи в організмі. До того ж часто відлучення супроводжується діареєю, і тоді баланс води в організмі стає критично важливим. Як додаткове джерело води можна використовувати ті самі довгі додаткові корита, у які можна наливати воду між годівлями.
Загалом, за добре налагодженої системи під час відлучення поросят можливо досягти приростів ваги 150–180 г у перший тиждень після відлучення. Без сумніву, досягнення таких приростів у перший тиждень життя закладає основу й практично є вирішальним для хороших виробничих показників протягом усього періоду дорощування й дозволить досягти темпів приросту 450–480 г/добу. Таким чином, для успішного відлучення поросят потрібен комплексний підхід, знання про біобезпеку, особливості фізіології та поведінки поросят. Аналізуючи ситуацію на фермі, можливо напрацювати систему, що дозволить успішно пройти критично важливий період відлучення поросят і досягти хороших економічних результатів.
Віктор Робейко, керівник виробництва ТзОВ «Ґудвеллі Україна»
журнал “The Ukrainian Farmer”, вересень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
