Весняна посівна цьогоріч стане українському агросектору, за різними оцінками, приблизно в 80–90 млрд грн — мало не на третину дорожче, ніж торік. Хто б сумнівався: імпортні складові агротехнології зросли на чверть (проти весни 2015-го), оренда — на 20%, посівні площі під ярим клином розширено на 1,6 млн га. Дефіцит оборотних коштів на проведення весняних польових робіт у 2016-му, за даними УКАБ, становить 15 млрд грн.
Хай там що обіцяли чиновники, фінансова система досі так і не запрацювала в інтересах аграрного (та й будь-якого іншого) бізнесу. Ситуація тільки ускладнилася. Середня ставка банківського фінансування у 2016-му — 20–25% річних, тоді як у 2014-му — 20,1%. Перспектива таких боргових зобов’язань відлякує навіть тих, котрі могли б дозволити собі таку позику.
Теоретично, до 15% річних банківського кредиту малим і середнім фермерам мали б компенсувати коштом спеціальної державної програми — заявки на участь у ній приймають місцеві адміністрації. Проте 300 млн грн, передбачених на ці потреби в держбюджеті, — це, як кажуть аналітики, крапля в морі.
Міністерство аграрної політики та продовольства України обіцяло вже цього року надати агровиробникам доступ до дешевого довгого фінансування у гривні під «європейський» відсоток (у ЄС кредити видаються за ставкою до 10%). Імовірно, після ратифікації відповідної угоди з Європейським інвестиційним банком на 400 млн евро державні фінустанови зможуть кредитувати цими коштами малих і середніх сільгоспвиробників під державні гарантії. А поки що український аграрний бізнес намагається звести дебет із кредитом самотужки. Та чи може розраховувати на рентабельність в новому сезоні?
Позичити. Але що закласти?
Банки, як відомо, не розглядають майбутній урожай як заставу. Хіба додаткову — з майбутнім переоформленням у заставу товарів в обороті (зерна, насіння).
Як пояснює Андрій Путівський, директор департаменту середніх корпоративних клієнтів UniCreditBank, структура застави та її оцінювальна вартість мають покривати ризики банку з урахуванням періоду на можливе стягнення й продаж.
Щоправда, можна залучити кошти й за допомогою форвардного контракту. Фактично — це продаж майбутнього врожаю, частину виручки за який можна отримати ще до початку посівної. Так, Державна продовольчо-зернова корпорація (ДПЗКУ) публічно заявила, що планує спрямувати на весняну форвардну кампанію до 2 млрд грн, з яких на аванси передбачено близько 50%, аби придбати близько 500 тис. тонн кукурудзи, пшениці, ячменю й сої. «Аграрний фонд» закупить цьогоріч 640 тис. тонн ярих культур, виділивши на весняний форвард загалом 1,5 млрд грн.
Декотрі постачальники МТР реалізують свою продукцію з відтермінуванням платежу. Кредитна угода укладається під обумовлений відсоток, а заставою зазвичай є сам переданий товар. Директор підприємства «Колос» (1,2 тис. га) Віктор Дідух розповідає, що на Черкащині такі умови кредитування можливі лише за умови довготривалих партнерських відносин. «На таких умовах ми купуємо тільки ЗЗР і тільки в однієї компанії. Навряд чи зможемо домовитися про такі самі умови з кимось іще», — каже він.
Дискусійна, але альтернатива
У Харківській, Вінницькій, Черкаській і Полтавській областях сільгоспвиробники вже нині можуть залучити кошти або придбати якісне насіння чи ЗЗР, оформивши аграрну розписку. Загалом аграрії позитивно оцінюють можливість скористатися такою нагодою.
Утім, як заявив на прес-конференції в УНІАН директор черкаського підприємства «Агродар» (3 тис. га) Роман Лещенко, є великі сподівання, що учасників-кредиторів у цій програмі невдовзі буде набагато більше. Наразі в експериментальному проекті із запровадження аграрних розписок (за підтримки IFC та МінАПіП) беруть участь один банк і кілька великих міжнародних компаній, що продають в Україні матеріально-технічні ресурси. І навіть якщо йдеться про фінансову (а не товарну) аграрну розписку, від сільгоспвиробника може вимагатися дотримання агротехнології з використанням визначених кредитором МТР — щоб гарантувати майбутній урожай, під заставу якого була видана позика. Але чи доцільно в умовах наших ризиків купувати за такою високою ціною?
Закупівля насіння чи міндобрив, зрозуміло, — це захищені статті фермерського бюджету, економія на яких зведе нанівець всю роботу. Утім, на думку Романа Лещенка, для ЗЗР можна зробити виняток. «Є технології, де ми повинні брати тільки найкращі засоби захисту від провідних виробників, але ми вже знаємо, що, наприклад, для фунгіцидного захисту можна взяти певний генерик, який працює, який довів свою ефективність. Так ми намагаємося знизити собівартість по кожній культурі», — сказав він.
Актуальні виклики
«Важливо дати сільгоспвиробникам різні варіанти доступу до фінансів із тим, щоб вони зрозуміли, який із них ефективніший і дешевший, — вважає заступник міністра аграрної політики і продовольства України Владислава Рутицька. — Якщо зростатиме географія аграрних розписок, це однозначно призведе до здешевлення цього інструменту». Наразі у планах — поширити впровадження аграрних розписок на Київську, Львівську й Одеську області. А згодом і на всю Україну.
Аліна Голинська
газета “АгроМаркет”, квітень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
