Тваринництво

Поєднання науки та практики

Поєднання науки та практики

Тваринницька галузь потребує не лише глибоких і різнобічних знань, а й великих витрат і терпіння в очікуванні прибутків.

 

Іван Помітун

Дослідне господарство «Гонтарівка», що у Вовчанському районі Харківської області, — це багатогалузеве господарство, яке крім виробництва товарної продукції рослинництва та кормів працює у розведенні ВРХ української чорно-рябої молочної породи та м’ясної породи шароле української селекції, а також м’ясних порід свиней уельської й української, овець харківського внутрішньопородного типу породи прекос, також є генофондове стадо з розведення аборигенної сокільської смушкової породи. У цих галузях господарство має статус племінного заводу або репродуктора. ДП «ДГ „Гонтарівка”» підпорядковане Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України.

 

Про основні принципи роботи, наукові досягнення та подальші плани господарства розповів доктор сільськогосподарських наук, заступник директора з наукової роботи Інституту тваринництва НААН України Іван Помітун.

 

— Іване Андрійовичу, «Гонтарівка» — одне з небагатьох в Україні господарств, де вирощують м’ясну породу ВРХ шароле…

 

— Так. До того ж наше стадо ВРХ породи шароле унікальне. Це чи не єдине стадо в Україні, історія якого становить понад 50 років. Його створено завдяки веденню спрямованої селекції, а саме: інтродукції чистопородного поголів’я та схрещування аборигенної сірої української породи та породи шароле французької селекції з метою усунення важких отелень, які характерні для чистопородних шароле навіть в самій Франції. Для усунення впливу інбридингу в останні роки відбувається оновлення генеалогічного складу завдяки використанню генетичного матеріалу німецької та північно-американської селекцій.

 

На відміну від цього наразі сучасні стада формуються за таким принципом: завезли матеріал, попрацювали певний час, а далі, не здолавши труднощів, пов’язаних із адаптацією тварин, і не опанувавши тонкощі організації селекційного процесу, відправляють тварин на м’ясо.

 

ДП «ДГ „Гонтарівка”» має досить стабільні високі показники продуктивності м’ясної худоби. Звичайно, це не межа, є й кращі господарства, але племінний завод вимагає поглибленої роботи щодо оцінювання й добору тварин, включаючи ширший спектр ознак — якості продукції, відтворювальної здатності, пристосованості тощо. За останні 25 років ми створили стадо генетично комолих тварин, що вигідно відрізняє їх від інших тварин у технологічному плані, а вихід телят по основному стаду з року в рік перевищує 95%.

 

— Кормами самі себе забезпечуєте чи працюєте з комбікормовим заводом?

 

— Сьогодні в господарстві реалізується програма переведення поголів’я на годівлю збалансованими повнораціонними кормовими сумішами. Наразі тривають масштабні дослідження з використання експериментальних кормових засобів, так званих «захищених» протеїнів у годівлі молочної худоби для збільшення продуктивності та підвищення сортності молока.

 

Дослідне господарство «Гонтарівка» працює на власній кормовій базі. Тут виготовляють комбікорм для різних статевих і вікових груп та видів тварин на імпортному устаткуванні за рецептурою, що розроблена співробітниками інституту. Проте є певні недоліки щодо достатньої точності змішування, наприклад, БМВД або преміксів. Тому за участю співробітників сектора механізації технологічних процесів було реалізовано проект створення експериментальної комбікормової установки високої потужності, яка найближчим часом буде введена в експлуатацію в господарстві. Ми сподіваємося, що ця установка вироблятиме комбікорми не лише для нашого господарства, а й на замовлення інших підприємств.

 

— На вашу думку, чи може тварина досягти високої продуктивності без сучасних кормових засобів?

 

— Розумієте, більшість українських господарників копіюють світові підходи в системах годівлі, особливо для високопродуктивної молочної та м’ясної худоби, яке базується на підвищенні частки концентрованих кормів.  За цією моделлю в деяких країнах до 70% у структурі годівлі — саме вони. Проте ж слід брати до уваги, що така країна, як Ізраїль, змушена годувати тварин концкормами, бо в них територія й кліматичні умови не дозволяють виростити повноцінний рослинний корм. Концентрати вони завозять і добавляють до них джерела клітковини. Аналогічна ситуація й в багатьох країнах Європи. Звісно, створити умови для високої продуктивності, не використовуючи енергетичний потенціал концентрованих кормів, практично неможливо; але водночас це йде всупереч із біологією жуйної тварини, пригнічує розвиток мікрофлори, яка здатна сама, якщо їй задати відповідну субстанцію у вигляді корму, синтезувати 25–30% повноцінного білка для живлення. От тут і виникає «білковий перекорм», порушення білково-протеїнового співвідношення, що далі викликає цілий комплекс негативних змін в обміні речовин і є однією з причин того, що високопродуктивні тварини втрачають відтворювальні функції, а середній сервіс-період в окремих стадах становить уже 130–160 днів, якщо раніше був 60–90 днів. Звісно, такий стан не є нормальним.

 

Досліджуючи цю проблему й те, як її розв’язують у Європі, скажемо, що в таких країнах, як Швейцарія, Австрія, Німеччина, нині все-таки схиляються до того, що продуктивність 7–8 тис. літрів молока має забезпечуватися на більш-менш традиційних для годівлі жуйних тварин структурних компонентах раціону, тобто частка концентрованих кормів має становити 30–35%. Однак усі інші питання мають вирішуватися рослинними кормами високої якості. Завдяки цьому досягається такий рівень продуктивності й усуваються негаразди, про які я кажу — щодо порушення обміну речовин, втрати відтворювальної здатності.

 

Бачите, як виявляється, наші виробники біжать за тими, хто йде попереду, інколи сліпо копіюючи їхній досвід, а до того, що сьогодні вже зароджується та діє нова практика, ми ще не дійшли. Що вже говорити про систему годівлі молочної худоби, яка б відповідала канонам виробництва органічної продукції.

 

Якось до нашого інституту завітав почесний посол України в Новій Зеландії, і його запитали про продуктивність молочної худоби у цій країні. Він сказав, що там середній надій становить 4,5 тис. літрів молока на корову на рік. Так, показник невисокий, але це молоко вони отримують на природних пасовищах із мінімальними витратами та високими якісними показниками, а в результаті — їхня продукція є абсолютно конкурентоздатною на світовому ринку.

 

— Як контролюєте якість отриманих молока та м’яса? Куди реалізуєте їх?

 

— Вироблена продукція, а саме молоко та м’ясо, регулярно, згідно з інструкціями, надходять до Інституту тваринництва, де є відділ оцінювання та моніторингу продукції тваринництва та кормів. До речі, цей відділ сертифіковано за міжнародною системою сертифікації й має повноваження виступати рефері у спірних питаннях щодо оцінювання якості м’ясо-молочної сировини між виробниками та переробними підприємствами та давати висновки щодо їх відповідності ДСТУ.

 

ДГ «Гонтарівка» 75% товарного молока відправляє на молокопереробні підприємства, в основному Харківської області, а близько 15% забирають посередники для продажу населенню.

 

Власної торговельної мережі господарство поки що не має, це питання опрацьовується, але на це потрібні певні кошти.

 

— Закупівельна ціна на молоко постійно зростає, як це позначається на споживчому ринку?

 

— Так, зростає. Судячи з прогнозів аналітиків, ціна ще підвищуватиметься. Це зумовлено як сезонними коливаннями, так і зменшенням загальної кількості поголів’я молочної ВРХ. Звісно, є певна конкуренція серед молокопідприємств, але товарного молока в достатній кількості та високої якості не так вже й багато, тому, виходячи з темпів зменшення поголів’я за поступового зростання продуктивності, — ця тенденція все ж зберігатиметься.

 

— Чи існує підтримка з боку держави на утримання та збереження молодняку ВРХ?

 

— Раніше, роки зо два тому, дослідне господарство отримувало невеликі кошти на збереження поголів’я м’ясної худоби й овець.  На сьогодні, якщо подивитися на державний бюджет, який планувався на підтримку розвитку АПК, пунктів щодо дотацій селекційної справи не передбачено. Це дуже прикро, бо наслідком стане скорочення чисельності племінного поголів’я та подальше розбалансування в системі племінної роботи.

 

Дослідне господарство «Гонтарівка» залучилося до пілотного проекту створення офіційного племінного обліку та функціонування єдиної бази даних по племінних тваринах, куди б входили дані не лише про походження тварини, а й про кількість і якість молока, відтворювальну здатність тощо. У більшості європейських країн створення та діяльність таких інформаційних систем стимулюється відповідною державною підтримкою.

 

— Як в господарстві проводять профілактику хвороб і підтримують стабільність епізоотичної ситуації?

 

— Насамперед для утримання спалахів інфекційних хвороб й обмеження застосування антибіотиків спеціалісти проводять вакцинації худоби, які спрямовані на вироблення у корів імунітету. Схема вакцинації для кожного господарства специфічна й залежить від епізоотології. Вакцинують худобу від поширених хвороб, таких як інфекційний ринотрахеїт, вірусна діарея, парагрип 3, лептоспіроз, сибірка, колібактеріоз тощо. Вакцинопрофілактику проводять за стандартними схемами, рекомендованими компаніями — виробниками вакцин й обов’язково після узгодження Держпродспоживслужбою.

 

— Як плануєте надалі розвиватись, яким бачите майбутнє вашого підприємства?

 

— Ви знаєте, є гарний вислів: оголоси свої плани, хай їх почує Бог і посміхнеться. Так, ми бачимо певні блоки проблемних питань. Звісно, наше господарство потребує кардинального технічного переоснащення та переведення худоби на сучасну безприв’язну систему утримання. Разом із тим це має вирішуватись еволюційно, тим більше, що ми бачимо, як розвиваються деякі інші господарства, нарощуючи поголів’я на тій самій виробничій базі, й поступово вже здійснюють технічне переоснащення.

 

Завдяки зусиллям фахівців інституту та господарства за останні роки було вирішено питання кормосховищ, щоб забезпечити достатньо високу якість кормів. У свою чергу це підвищило продуктивність корів із 4,5 до 6,4 тис. л молока. Далі — використання повноцінних збалансованих комбікормів і переведення всього поголів’я на однотипну годівлю завдяки застосуванню кормороздавачів-змішувачів і розробленої нашими науковцями сучасної системи нормування годівлі.

 

Дуже важливе питання — відтворення поголів’я. В Інституті тваринництва є відділ біології репродукції, який працює не лише з дослідним господарством, а й багатьма підприємствами по всій Україні, виконує такі функції, як диспансеризація, комп’ютерний контроль, визначення причини зниження або втрати відтворювальної функції тварин і розроблення та застосування комплексу заходів щодо її коригування. Хочу зазначити, що досвідом і зусиллями наших спеціалістів «відновлюються» такі проблемні щодо відтворення тварини, яких практики вважали вже зовсім втраченими для подальшого використання. Ця система в нашому господарстві працює й розвиватиметься й надалі.

 

Ще в планах є структурування груп тварин за фізіологічним станом і диференціювання їх годівлі. Наприклад, підготовка тварин до сухостійного періоду дуже важлива, особливо в останні 3–4 тижні перед розтеленням. Тому є потреба створення окремого цеху з розтелення й утримання новотільних корів, а також вирощування телят в молозивно-профілакторний період. У нас є економічне та технологічне опрацювання цих напрямів, які передбачається реалізовувати спільно з керівництвом і фахівцями господарства.

 

 

Наталія Жейнова

журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2017 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ