Овочі-Ягоди-Сад

Інтенсивний персик

Інтенсивний персик

На півдні України персик доцільно вирощувати в загущених посадках, однак міжряддя надміру звужувати не варто. Крону слід формувати так, щоб рослини мали достатню кількість плодових рукавів і плодових ланок.

  

Потенціал персикового дерева спонукає садівників шукати можливості для інтенсифікації його вирощування. У традиційній зоні культивування породи такі пошуки велися постійно, однак їх завершеність, так само як і їх повнота, були різними. Результати окремих досліджень варті того, щоб їх узагальнити, про це — нижче.

 

Мелітопольська ДСС ім. Сидоренка

 

У 80-х роках минулого сторіччя в дослідному господарстві «Мелітопольське» Українського НДІ зрошуваного садівництва був закладений дослід із трьома районованими на той період сортами персика — Золотистий, Київський ранній і Соковитий. Підщепою слугував абрикос. На цих сортах вивчали два типи формування — традиційне чашоподібне та сплощене-віялоподібне. Схем розташування дерев у саду було чотири, а саме: 5 × 5 м, 5 × 4 м, 5 × 3 м та 5 × 2 м. Обидва типи формувань досліджували в кожній зі схем саду.

 

Сплощене формування складалося із центрального провідника та розташованих у площині ряду двох бічних гілок першого порядку. На бічних гілках на 30–40 см вище місця їхнього галуження формували 3–4 напівскелетні гілки — так, щоб відстань між ними була 20–30 см. На центральному провідникові яруси не формували. Навпаки, усі сильні однорічні пагони вирізали. По всій висоті провідника залишали лише дрібні гілки (на кожні 10–15 см провідника припадала приблизно одна гілочка).

 

Під час подальших обрізок стежили, щоб на центральному провіднику пагони, які відростають, не перетворювалися на потужні скелетні гілки. Для цього їх постійно обрізали «на заміщення», створюючи тим типові для персика плодові ланки. Унаслідок такої обрізки та щорічного часткового омолодження центральний провідник не оголювався і на ньому стабільно формувався продуктивний приріст.

 

Контролем для кожного сорту слугував сад із чашоподібним формуванням, закладений за схемою 5×5 м.

 

На всіх ділянках саду використовували підкронове дощування, міжряддя утримували під чорним паром.

 

Восени третього року вегетації у площині ряду зімкнулися крони саду, який було закладено за схемою 5 × 2 м, до кінця четвертого року вегетації — крони саду закладеного за схемою 5 × 3 м. Після четвертого року в дерев незалежно від формування та схеми закладення послабилася ростова активність. Однак це не вплинуло на приріст діаметрів штамбу. У дерев зі сплощеною кроною площа листкового апарату була дещо більшою.

 

Перші плоди сади дали на другий рік, планової врожайності було досягнуто на п’ятий рік від посадки. Із п’ятого по тринадцятий рік вегетації сади дали п’ять урожаїв. Решту врожаїв утратили внаслідок сильного пошкодження квіткових бруньок морозами.

 

Випробовувані сорти впродовж експерименту мали приблизно однакову врожайність і закономірності росту й розвитку. Показники дослідних ділянок, закладених сортом Соковитий, добре ілюструватимуть увесь експеримент.

 

Таблиця 1. Конструкція та врожайність персикового саду, сорт Соковитий

Форма крони

Схема розташування та кількість

дерев на гектарі

Середня врожайність за 5 років,

т/га

Чаша

5 × 5 м (400 дер./га)

16,86

5 × 4 м (500 дер./га)

19,91

5 × 3 м (667 дер./га)

26,52

5 × 2 м (1000 дер./га)

22,35

Сплощена

5 × 5 м (400 дер./га)

19,25

5 × 4 м (500 д/га)

23,97

5 × 3 м (667 дер./га)

28,31

5 × 2 м (1000 дер./га)

29,68

Починаючи від п’ятого року вегетації в загущених садах урожайність (і кількість плодів) одного дерева була меншою, ніж аналогічний показник для саду з розрідженим розташуванням рослин. Однак у перерахунку на гектар урожайність загущених садів завжди була вищою. Середня маса плодів в усіх варіантах досліду була типовою для сортів, якими закладено ділянки саду. Частка плодів вищого ґатунку в сорту Київський ранній становила 52,3%, у сорту Соковитий — 62,9%, у сорту Золотистий — 81,8%, що відповідало властивостям помологічних сортів. Результати біохімічних аналізів плодів різнилися лише від сорту й залежали тільки від погодних умов того чи іншого року.

 

У підсумку дослідження показали, що в південній степовій зоні України для сортів персика Київський ранній, Соковитий і Золотистий, щеплених на абрикосі, найпродуктивнішими є насадження зі сплощеною формою крони та щільним розташуванням дерев за схемою 5 × 3 м та 5 × 2 м (найвища продуктивність). У садах із таким щільним розташуванням дерев збільшення врожайності навіть до 50 т/га не має позначатися на якості й товарності плодів.

 

У садах зі сплощеним формуванням крони різниця врожайності за схемами 5 × 3 м та 5 × 2 м незначна (28,31 т/га і 29,68 т/га), однак витрати на створення саду із щільнішим розташуванням дерев є на 16% більшими. Насамперед за рахунок збільшення кількості саджанців на гектарі (окрім витрат на придбання саджанців на 25% зростають витрати праці на закладання більш щільного саду). Під час догляду загущеного саду витрати праці зростають на 48%, що в підсумку веде до помітного підвищення собівартості продукції. Тому остаточний висновок щодо вибору схеми посадки раціональніше робити після обліку всіх факторів, включно із даними щодо обсягів і можливостей реалізації вирощеного врожаю.

Досліди Одеської ДСС

Виробничий експеримент щодо щільності розташування дерев персика в саду з перевіркою на його фоні трьох різних типів формувань протягом 1970–1977 рр. проводили на Одеській ДСС. Метою досліджень було — установити оптимальне поєднання щільності дерев у саду й типу формування їхньої крони. Випробовували сорти Червонощокий і Соковитий. Фактором «А» були різні схеми розташування дереву в саду: 5 × 3 м (контроль), 5 × 2,5 м, 5 × 2 м, 4 × 3 м, 4 × 2,5 м, 4 × 2 м. Фактором «В» були типи формувань: чашоподібна крона (контроль), похила (навкісна) пальмета, V-подібна пальмета.

 

Чашоподібна крона була традиційною.

 

У дерев, які формували за типом навкісної пальмети, обрізуванням виокремлювали два чітко виражені яруси скелетних гілок першого порядку, що спрямовували в площину ряду.

 

Відстань між ярусами становила близько 1 м. Вище другого ярусу сильні скелетні гілки не залишали, вчасно видаляючи їх на користь більш слабких і розташованих у площині ряду.

 

У дерев із кроною у формі V-подібної пальмети, так само як і в чашоподібної крони, створювали тільки один ярус із розташованих у площині ряду двох скелетних гілок. Ці гілки перебували в площині ряду й утворювали з вертикальною віссю два прилеглі кути по 60°.

 

На скелетних гілках першого порядку незалежно від типу крони лишали по 2–3 сильні напівскелетні гілки другого порядку, які були спрямовані у бік міжряддя. Цим створювали основу для майбутньої плодової стіни.

 

Мірою збільшення розмірів дерев висоту й товщину плодової стіни обмежували за допомогою щорічного обрізування. У садах із 5-метровими міжряддями — до 3,2 м заввишки та 2,5 м завширшки. У садах із 4-метровими міжряддями висоту плодової стіни утримували на рівні 3 м, товщину — 2 м. Умови обрізування та технологія догляду за насадженнями були однаковими в усіх варіантах досліду й традиційними для професійного садівництва регіону вирощування.

 

 

Уже до кінця третього року вегетації в садах зі схемою розташування рослин 4 × 2 м та 5 × 2 м дерева в рядах зімкнулися кронами. Наступного сезону вегетації таке саме відбулося у всіх схемах розташування дерев.

 

Слід зазначити, що за всіх відмінностей у конструкції саду сила росту дерев і щорічні прирости істотно не відрізнялися ні за сортами, ні за схемами розташування рослин.

 

Так само протягом перших восьми років росту дерев у саду не склалося значних відмінностей за показником потовщення штамбів під впливом фактора щільності розташування дерев.

 

А от сума приростів у садів із різними схемами розташування дерев різнилася (ідеться про суму приростів усіх дерев на одиниці площі саду). Чим меншою була площа живлення окремого дерева (сад із щільним розташуванням дерев) — тим більшою, порівняно із садом, закладеним за розрідженою схемою, була сума приростів «щільного» саду.

 

Аналогічно до сумарного приросту пагонів розподілялася за варіантами дослідів і сумарна площа листкового апарату, основного фактора продуктивності плодових насаджень.

 

Урожай третього року вегетації був знищений лютневими морозами, коли вимерзли всі плодові бруньки, закладання яких на той час було дуже рясним.

 

Четвертий і наступні сезони характеризувалися приростами та значними обсягами врожаїв. Цікава й важлива деталь: у молодих садах до їх вступу в товарне плодоношення врожайність одного дерева була більшою, що більшим було загущення саду, й досягала піку за схеми розташування дерев 4 × 2 м. Так, на другий рік вегетації середній урожай із дерева сорту Червонощокий у саду зі схемою розташування 5 × 3 м становив 15 кг. У варіанті зі схемою розташування дерев 4 × 2 м середній урожай з одного дерева на другий рік вегетації сягав 17 кг.

 

За умови промислового вирощування персика основним критерієм є обсяг (і якість) урожаю з одиниці площі саду. Під час досліду врожай з одинці площі прямо пропорційно залежав від щільності дерев у саду. За всіх типів формування він був найбільшим для схеми розташування дерев 4 × 2 м (1250 дер./га), а найменшим — за схеми 5 × 3 м (666 дер./га). Простежувалася тісна кореляція між цими показниками.

 

Важлива деталь: за однакової щільності саду (1000 дерев /га) і різних міжряддях (4 м та 5 м) урожайність саду різнилася. У більшості випадків вона була вищою в насадженнях із ширшими міжряддями.

 

Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що загущення дерев у ряду до 2 м істотніше позначається на збільшенні загальної врожайності (з одиниці площі), аніж звуження міжрядь із 5 до 4 м.

 

Щодо впливу на врожай типів формування, то середній урожай садів із V–подібним пальметним формуванням (для всіх схем розташування дерев) був меншим за аналогічні показники садів із двома іншими формуваннями крони. Імовірно, що дереву персика, яке має лише дві скелетні гілки, важко сформувати гідний урожай. Урожайність з одиниці площі в садах, де дерева мали чашоподібну крону та крону у вигляді похилої (навкісної) пальмети, була майже однаковою. Це має пояснення — за обох формувань (чаша та навкісна пальмета) кількість плодоносних рукавів й інших компонентів плодового дерева була майже однаковою. Найефективнішими економічно були насадження зі схемами розташування дерев 4 × 2 м та 5 × 2 м.

Таблиця 2. Вплив площі живлення та системи формування крони на продуктивність дерев персика сорту Соковитий, кг/дер.

Схема розташування та кількість дерев на гектарі (фактор А)

Сумарний урожай за 5 років плодоношення

Середнє для схеми розташування

дерев (фактор А)

Система формування крони (фактор В)

чаша

похила пальмета

V-подібна пальмета

5 × 3 м (666 дер./га)

120,9

121,6

112,1

118,2

5 × 2,5 м (800 дер./га)

110,3

107,8

93,0

103,7

4 × 3 м (883 дер./га)

101,1

106,5

104,9

104,2

4 × 2,5 м (1000 дер./га)

98,7

112,5

85,7

99,0

5 × 2 м (1000 дер./га)

109,3

102,9

102,4

104,9

4 × 2 м (1250 дер./га)

93,9

89,4

87,3

90,2

Середнє для типу формування (фактор В)

105,7

106,8

97,6

103,4

Іван Бураков, учений-агроном

журнал “Садівництво по-українськи”, грудень 2014 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Садівництво по-українськи та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
6
Статті з журналу:

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ