Для борошнистої роси характерним є хронічних перебіг, і це дуже виснажує яблуню та знижує не лише поточні, а й майбутні врожаї саду.
На фото — прояви борошнистої роси яблуні.
Збудник борошнистої роси — гриб, що уражує листки, молоді пагони, суцвіття, рідко зав’язь і плоди. Перші ознаки хвороби з’являються відразу після розпускання бруньок. Прояви первинної інфекції у вигляді борошнисто-білого нальоту з’являються на розетках молодих листків і суцвіттях. Листки деформуються та стають ланцетоподібними, листкові пластинки закручуються краями вниз, грубшають, втрачають тургор і засихають.
Уражені суцвіття відстають у розвитку, цвітуть недружно, тичинки та пелюстки на їхніх квітках деформуються, пелюстки стають жовто-зеленими. Потім квіти засихають й опадають, не утворюючи зав’язі. Іноді на молодій зав’язі утворюється борошнистий наліт, який згодом зникає, унаслідок чого на шкірці плодів, якщо ті й далі розвиваються, залишається слід від міцелію — сітка.
Борошнисто-білий наліт на уражених органах — це поверхневий міцелій і конідіальне спороношення гриба.
Конідії починають утворюватися рано навесні, у ще закритих уражених бруньках. Масового розвитку конідіальне спороношення набуває під час розпускання листків і цвітіння яблуні.
Розносячись садом, конідії потрапляють на молоді листки й зумовлюють вторинну інфекцію, яка проявляється відразу після цвітіння й повторюється безперервно, аж до кінця вегетації. Інкубаційний період триває в середньому 4–10 днів і значною мірою залежить від погодних умов і стійкості сорту проти хвороби. Найсприятливіші умови для зараження створюються за температури +18…+25 ˚С і значного насичення повітря вологою. Спекотна погода знижує стійкість рослин до борошнистої роси, парниковий ефект від спекотного вологого повітря сприяє поширенню та розвитку хвороби.
У другій половині літа борошнистий наліт на уражених органах грубішає й у місцях значного скупчення міцелію, зокрема, на уражених пагонах формуються плодові тіла сумчастої стадії гриба — клейстотеції у вигляді чорних кульок. Проте сумчаста стадія не має значення в збереженні й розвитку інфекції, бо клейстостеції протягом зими гинуть. Гриб зимує міцелієм у листкових і плодових бруньках, що розташовані на верхівках уражених пагонів — у ці пагони збудник хвороби проник ще влітку.
Хронічне ураження яблуні борошнистою росою негативно впливає на продуктивність саду. Унаслідок передчасного опадання листя врожай може знижуватись на 50–80%. Уражені пагони після суворих зим вимерзають, їх загибель в умовах України перевищує 50%, а бруньок — 85-92%. Вимерзання уражених органів має й позитивні наслідки. Після суворих зим спостерігається різкий спад проявів первинної інфекції, адже за зниження температури нижче за –20 ˚С збудник хвороби, що зимує в уражених бруньках, масово гине.
Захист
В основі захисту яблуні від борошнистої роси лежить комплекс агротехнічних, хімічних і селекційних заходів.
Вибір сортів
Закладаючи сад, варто зважати на стійкість сортів до борошнистої роси. Серед вирощуваних в Україні достатньо високою сприйнятливістю до борошнистої роси характеризуються сорти Айдаред, Алва, Аскольда, Лодел, Фуджі, незначну сприйнятливість до хвороби проявляють Алкмене, Антонівка й Імант. До середньостійких належать Вітос, Голден Делішес, Джонаголд, Ліберті, Папіровка, Пріам, Рубінола, Чемпіон, Фрідом. Високу стійкість до борошнистої роси мають сорти Амулет, Арбат, Брідгам Делішес, Вільямс Прайд, Внучка, Гала, Гала Маст, Гарант, Глостер, Голд Раш, Едера, Імрус, Скіфське Золото, Флоріна, Ревена, Редфрі, Ремо, Лігол, Перлина Києва та Пінова.
Агротехніка
За вирощування сприйнятливих до борошнистої роси сортів обов’язковою умовою є зрізання уражених пагонів як під час зимового обрізування, так і навесні, після розпускання бруньок і наприкінці цвітіння, коли уражені хворобою органи стають добре помітними.
Ураховуючи те, що конідії борошнистої роси яблуні, не втрачаючи життєздатності,здатні долати відстані до 1 км, уражені хворобою та зрізані гілки обов’язково слід знищувати.
Не можна допускати надмірного загущення крони дерев.
Унесення азотних добрив має бути чітко збалансованим, бо їх надмір знижує стійкість яблуні до борошнистої роси, натомість калійні та фосфорні добрива позитивно впливають на стійкість культури до хвороби.
Хімічні обробки
Видалення пагонів хоч і зменшує інфекційний запас збудника хвороби, проте ніяк не перешкоджає розвитку хвороби, тому основним захисним заходом є обприскування фунгіцидами.
Фунгіцидні обприскування проти борошнистої роси слід виконувати у фазу розпускання бруньок (зелений конус), відокремлення бутонів (перед цвітінням), відразу після цвітіння та 3–4 рази протягом літа з інтервалом 12–14 днів. Загалом протягом весняно-літнього періоду слід виконати не менше 5–6 обприскувань.
За посушливої, спекотної погоди, особливо на сприйнятливих до хвороби сортах інтервал між обприскуваннями відразу після цвітіння та кількома наступними бажано скоротити до 6–8 днів — у цей період створюються оптимальні умови для розвитку борошнистої роси. На сортах, що характеризуються високим ступенем стійкості до хвороби, обприскування проти борошнистої роси здійснюють залежно від ступеня ураження дерев. Здебільшого такі заходи приурочують до весняного періоду фенофази рожевого бутона та після цвітіння. Інколи можна обмежитись 1–2 обприскуваннями.
Станом за минулий 2014 рік переліком дозволених до застосування пестицидів й агрохімікатів в Україні на яблуні зареєстровано 78 фунгіцидних препаратів, серед яких 52 рекомендовано застосовувати проти борошнистої роси яблуні.
Більшість цих препаратів проявляють комплексну захисну дію не лише проти борошнистої роси, а й проти інших хвороб. За сильного прояву борошнистої роси доконче потрібні цілеспрямовані обприскування проти хвороби. Для цього застосовують спеціальні дієві проти борошнистої роси фунгіциди на основі пенконазолу, тебуконазолу, флутріафолу, флутріафолу у суміші з карбендазимом, міклобутанілу, міклобутанілу в суміші з квіноксифеном, сірки, трифорину, тріадимефону.
Застосування препаратів на основі сірки під час вегетації забезпечує захистяблуні не лише від борошнистої роси яблуні, а й від кліщів.
Іван Маковкін
Інститут садівництва НААН
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
