Чимало українських аграріїв отримають значно менший прибуток, ніж потенційно могли б.
В очікуванні результатів урожайності сільгоспкультур, вирощених поточного сезону, українські аграрії вже розпочинають переглядати технологічні карти із сівозміни наступного року. Формування чи коригування технологічної карти, звісно, відбувається передусім під поставлену мету щодо планової врожайності відповідної культури. А яку врожайність ви хотіли б отримати по кожній із культур наступного року?
Це запитання лише на перший погляд видається простим. Зазвичай відповідь залежить від мотивації та чинників, які на неї впливають. Для тих, що ведуть справи свого господарства за добре відомим принципом соцзмагання, навіть в умовах сьогодення дуже важливим є прищеплене за часів СРСР прагнення бути у лавах передовиків. У їхньому розумінні найвищі показники урожайності — це запорука відзнак, нагород і, зрозуміло, репутації шанованого господаря. Тож і технологічні карти будують за принципом максимально можливої біологічної врожайності відповідної культури в певних природно-кліматичних умовах (точка а на графіку). Простіше кажучи, йдеться про максимально інтенсивну технологію.
Загалом на графіку по нижній шкалі Х показано фізичний обсяг ресурсів, що вкладаються у вирощування сільгоспкультур. Чорна лінія зі стрілочками — це рівень витрат у грошовому еквіваленті. Логічно, що зі зростанням обсягу застосованих чинників виробництва прямо пропорційно зростають і грошові витрати. Скажімо, якщо витрати за внесення на гектар 1 т аміачної селітри становитимуть 5000 грн, то за 2 т цієї селітри на той самий гектар доведеться сплатити 10 000 грн. Зелена лінія на графіку — це зміна рівня врожайності відповідно до збільшення певних чинників виробництва. Що вищий рівень застосування матеріальних ресурсів, то вищою буде врожайність, аж доки не досягне точки а (це максимально можлива врожайність певної культури за певних природно-кліматичних умов). Якщо після цього й далі збільшувати внесення самих мінеральних добрив, надмірна концентрація активних речовин розпочне зворотний процес пригнічення рослин, і, відповідно, врожайність почне знижуватися. Щоправда, зазвичай жоден з ощадливих українських фермерів не доходить далі точки а й не викидає гроші на вітер.
Водночас зелена лінія (рівень урожайності) показує ще й рівень виручки, отриманої від вирощування певної продукції (добуток урожайності на ціну реалізації одиниці продукції). Критично важливими ці розрахунки (витрат і виручки від вирощування агропродукції) є для тих, кого мотивує рівень ефективності та прибутковості його бізнесу. А максимальним прибуток буде тоді, коли різниця між виручкою, отриманою за певного рівня врожайності, та витрат для отримання того самого рівня врожайності буде максимальною (точка b на графіку).
Прагнення досягнути економічно оптимального врожаю є абсолютно виправданою стратегією, оскільки вона забезпечує максимальну прибутковість, а відповідно, й статки українського аграрія. Зрозуміло, що для різних агрокультур точка b розташована в різних межах. Розглянемо на прикладі озимої пшениці, як змінюються витрати, собівартість і прибутковість за зростання врожайності на певний діапазон. Ми бачимо, що в разі зростання врожайності пшениці від 55 до 85 ц/га витрати на гектар відповідно зростають від 824 до 1249 в доларовому еквіваленті. До того ж повна собівартість на одиницю продукції знижується від 150 до 138 дол./т до досягнення рівня врожайності в 75 ц/га й зростає до 147 дол./т за середньої врожайності у 85 ц/га. Аналогічно за сталої ціни реалізації продукції прибутковість вирощування пшениці зростає із 17 до 27% в разі руху від урожайності в 55 до 75 ц/га та знижується до 19% зя досягнення середньої врожайності у 85 ц/га.
| Економіка виробництва озимої пшениці |
 |
У разі з пшеницею мета отримати максимальну врожайність 85 ц/га є точкою а, оскільки, незважаючи на те, що в результаті вирощування пшениці є рентабельним (19%), прибутковість могла б бути вищою за умови проведення завчасно відповідних розрахунків і розуміння, що цільовим рівнем урожайності, за якого буде досягнута точка b, є 75 ц/га.
За умов покращення технології вирощування пшениці та зростання середньої врожайності від 55 до 65 ц/га додатковий прибуток становитиме 51 дол./га. Покращення технології та зростання врожайності пшениці від 65 до 75 ц/га принесло б додатковий прибуток у 90 дол./га. Щоправда, подальше зростання рівня врожайності (до 85 ц/га) лише завдасть збитків — 41 дол. га.
В українських реаліях середня врожайність пшениці становить не більше як 50 ц/га. Це означає, що чимало аграріїв не на повну використовують природно-кліматично-економічний потенціал земель й отримають значно менший прибуток, ніж потенційно могли б. Це відбувається передусім через недостатній рівень поінформованості про інновації, доступні для вирощування агропродукції, і відповідно низький рівень упровадження цих інновацій.
Отож рівень урожайності, що отримують українські фермери, є в основному результатом сприятливих природно-кліматичних умов вирощування сільгоспкультур і частково адаптованих до новітніх розробок технологічних карт. Натомість ринок нині пропонує достатньо інноваційних рішень, що могли б суттєво підняти рівень урожайності та прибутковості українських фермерів. Аби ці рішення були запроваджені, починати треба зі звички прораховувати рентабельність свого виробництва та дедалі більше оперувати фінансово-економічними показниками, а не тільки обсягами збіжжя в коморі по закінченню сезону та результатами розрахунків за всіма боргами.
Тарас Висоцький
газета “АгроМаркет”, серпень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
