Як вирощують моркву у ФГ «Агропоступ» та які тенденції розвитку ринку
Не зрадити моркві
Попри нестабільну ситуацію з цінами на овочі борщового набору, аграрій з Рівненщини вже понад десять років не зраджує одній культурі. Про овочеву фаворитку ФГ «Агропоступ» — моркву, агротехніку її вирощування, тенденції розвитку ринку та проблеми сільгоспвиробників розмовляємо з керівником господарства Вадимом Савюком.
Вадим Савюк народився в хліборобській родині в селі Марушин на Рівненщині. Змалку нарівні з батьками хлопчина залюбки працював на землі. Коли настав час визначатися з професією, Вадим не вагаючись обрав фах агронома-овочівника. Закінчивши Львівський національний аграрний університет, хлопець повернувся у рідне село. Одразу випала нагода застосувати здобуті знання на практиці: Вадим разом із батьками створив фермерське господарство «Агропоступ». Спочатку займалися картоплею, садили капусту. Потім змінили пріоритети у виборі культур і почали вирощувати моркву.
— Вадиме, як готуєте ґрунт під посів моркви? Що найбільше впливає на врожай цих коренеплодів?
— Загалом у нас для моркви важкуватий глиняний ґрунт. Однак за певних умов можна отримувати непогані врожаї. Як професійний агроном, я вважаю, що передусім цьому сприяє сівозміна. Для моркви найкращим попередником є озима пшениця, також допустима цукрова кукурудза.
Окрім того, під моркву треба відводити найкращі, добре оброблені поля. Якщо в ґрунті є дротяник, личинки хрущів чи інші шкідники — вважайте, що ви дарма витратили час. Оремо землю під моркву переважно навесні, а не з осені: як я вже говорив, у нас важкий ґрунт, що за зиму сильно запливає. Попередньо вносимо в ґрунт комплексне добриво «Екоплант». Сіємо моркву пневматичною сівалкою «Стенхей». Робимо гряди, сіємо по три подвійні рядки на гряду.
— Наскільки щільні посіви практикуєте?
— Я не прихильник класичних рекомендованих доз висіву. Ми їх трохи зменшуємо, даємо рослинам більшу площу і вносимо менше добрив. Завдяки цьому отримуємо здоровіші рослини, не перегодовані добривами, які краще зберігаються. Приміром, за стандартної норми 1 млн насінин на гектар ми сіємо 600–800 тис./га. Морква росте нормального розміру і має хорошу якість. Тією самою сівалкою після зернового попередника на полях сіємо столові буряки. Так само не досіваємо норму, беремо не 600, а 400 тис./га. Рано намагаємося не сіяти, оптимальні терміни для нас: кінець квітня — перша половина травня. Треба зважати на погоду та опади. На нашій землі сильні дощі шкідливі для сівби, бо після сильних злив утворюється ґрунтова кірка. Земля запливає і насіння важко сходить, сходи зріджуються. Якщо прогнозують сильні опади, вважаємо за краще почекати пару днів, доки підсохне.
— Якому насінню надаєте перевагу? Яку отримуєте врожайність?
— З ранніх гарно зарекомендував себе гібрид Лагуна F1, з пізніх — Каданс F1 (135 днів вегетації). Останній дуже сподобався, коренеплоди стійкі до зламу, добре зберігаються, солодкі на смак, мають маленький стержень-серцевину. Врожайність може сягати 100 тонн/га. Столові буряки сіяли від різних компаній, але зараз зупинилися на гібриді Зеппо F1 від «Рійк Цваан». Врожайність у них становить 50–70 т/га.
— Чи облаштований полив на овочевих ділянках?
— У нас вологоємний ґрунт, в якому добре затримується волога. Це плюс. На жаль, ми не можемо зрошувати поля, навіть якби й хотіли. Немає поблизу водойм, звідки можна качати воду. А бурити свердловину невигідно, адже до підземних вод 32 м. Не розженешся.
Опадів не завжди вистачає. Тому за 15 років мого фермерування у мене двічі морква висохла. Ми її сіяли на початку травня. Опадів не було, гряди пересохли. Потім пішов несильний провокаційний дощ. Волога, що потрапила в ґрунт, сприяла появі сходів, але потім знову настала спека — і молоді паростки засохли.
— Чим підживлюєте моркву? Як боретеся зі шкідниками?
— Підживлюємо позакоренево, даємо бор, гумати, іноді вносимо комплексні позакореневі добрива. По листу живлення даємо незалежно від того, є опади чи нема.
Бур’яни знищуємо гербіцидами, точніше, застосовуємо суміші. Як базовий гербіцид використовуємо Стомп, до нього додаємо інші, норми зменшуємо. Практикуємо діяти маленькими дозами, кілька разів по кількох хвилях бур’янів. За такого внесення і моркві легше, і препарати працюють ефективніше, і витрат менше. Жодного ручного сапання не проводимо, на моркві це недоцільно. Наука не стоїть на місці, технології пішли далеко порівняно з тим, що було 15 років тому. Хоча користуємось і давно перевіреними препаратами, гербіцидами Дуал Голд, Бетанал.
Морквяну муху ганяємо Децисом, Фастаком. Зазвичай вони зменшують її запал пошкоджувати наші посіви. Дорогих препаратів не використовуємо. Що стосується столових буряків, то також використовуємо відповідні добрива і гербіциди.
— Як зберігаєте коренеплоди?
— У нас є заглиблений в землю ангар розміром 14 . 36 метрів, там і зберігаємо овочі. Моркву насипаємо високо, багато, відкриваємо двостулкові двері навстіж. Таким способом коренеплоди продуваються і зберігаються непогано. Столові буряки ми вже кілька років не засипали у склад, тримали в кагаті. У ньому коренеплоди ідеально лежать. Тільки через сніг доступ до кагату не завжди був дуже добрим. Зате в ньому буряки не висихають, на відміну від складу. В останньому коренеплоди сильно в’януть.
— Куди реалізуєте моркву? Якою була гуртова ціна на неї минулого сезону?
— Веземо на ринок «Шувар» у Львові. Туди ми їздимо вже понад 10 років. Також звідти за овочами до нас приїздять ті, хто професійно торгує. Бувають у нас і гуртовики із Закарпаття. Щодо ціни, то минулого сезону починали з 2,50 грн/кг, закінчували торгувати з ціною 5 грн/кг. Дорожче продати не вийшло, пробували ставити ціну 6 грн/кг — не пішло. Загалом тогорічні ціни в підсумку вважаю допустимими. Але на них не розживешся і не розженешся. Тобто заробити на нормальне сховище, комбайн чи на те, аби змінити технологію вирощування, з такими заробітками не виходить.
Скажу, що хорошої ціни на моркву вже давно не було. Вона могла б бути, але не все так просто. Це були неврожайні роки, сухі, у багатьох коренеплодів від українських фермерів виявляли погану товарність. Відповідно, в країну завозили продукцію з Білорусі, а наша не продавалася взагалі. Я вважаю, що й на овочі минулорічного сезону ціна була б вищою, якби не карантин і пов’язані з ним обмеження. Заклади громадського харчування овочі майже не купували, попит був нестабільним.
— Багато фермерів через такі проблеми зовсім перестали сіяти моркву та столові буряки або зменшили під ними площі. Ви плануєте вносити корективи у свої виробничі плани?
— Ми налаштовані сіяти. Минулого сезону морква в нас вродила, продукція була гарна. Ми всю її продали. Щоправда, ціна була не дуже високою, але й не викинули на смітник, як деякі колеги-фермери. Є люди, які купують нашу моркву із задоволенням, тому ми її сіємо. Нашу продукцію знають, все-таки ми на ній вже понад десять років спеціалізуємося. Якби в нас не було таких постійних клієнтів, ми б, може, й мусили змінювати плани. Така сама ситуація зі столовими буряками. Купити гарні буряки зараз непросто. Звісно, усі хочуть купити дешевше. Але за коренеплоди ФГ «Агропоступ» платять трохи більше, ніж іншим. На тій різниці щось і виходить. Це дає нам стимул продовжувати справу.
— Що заважає успішному розвитку вашого бізнесу?
— Персонал — це глобальна проблема, що заважає розвитку овочівництва. Нам не вистачає людей на збирання коренеплодів. Були вкрай проблемні роки, коли ми шукали працівників. Тепер за кордон їздить менше людей, але все одно тяжко.
Насправді проблем багато. Скажімо, відкриття ринку землі — ринок нам точно не на руку. Це буде незворотний процес. Я боюся, ми можемо таких гуль набити, які вже не вилікуєш. Якщо не буде обґрунтованих законодавчих обмежень, нас чекає укрупнення підприємств. Укрупнення аж до нездорового рівня. Якщо очільники профільного міністерства бачать середнє господарство в межах 10 тис. гектарів, то я дуже сумніваюсь, що це господарство буде вирощувати овочі. А фермер конкурувати з монстром, який прямо під боком, довго не зможе. Зрештою, я агроном з освітою, з досвідом, можу просто піти на роботу, мати добру зарплату, не перейматися проблемами овочівництва. Але якось… не те воно. Якщо не буде дрібних виробників, то й села не буде. Не буде села — далі не продовжуємо.
— На вашу думку, що потрібно, аби ситуація змінилася?
— Як на мене, потрібна державна політика. От цього року розробили програму підтримки картоплярства, бо картоплі в минулому сезоні садили мало і вона була дорога. Тепер бульбу насадять всі й вона буде дешевою. І неякісною, і та підтримка одразу зникне. Підтримувати треба не тоді, коли сільгосппродукція дорога. Картоплярі минулого року мали хорошу ціну на картоплю і заробили. Підтримуйте овочівників, коли низькі ціни на овочі. У нас навпаки — підтримують сільгоспвиробників, коли ціни високі! Вибачте, якби були високі ціни на моркву, на столові буряки, то для чого мені підтримка? Я продав би собі овочі й ні від кого б не залежав.
Підтримувати треба, коли фермер не може продати. Отримав збитки, вклав кошти і нічого не повернув. Тоді підтримайте, допоможіть придбати трактора, сівалку, дайте безвідсотковий кредит на певні потреби. Або допоможіть сховище зробити, щоб у фермера не псувався товар. Можна навіть так: хай фермер будує сховище за типовим проектом, а держава компенсує 30–40% вартості будівництва, та хоча б 20%! Логіка підтримки в нас порушена.
— Чи варто овочівникам у вашому регіоні створювати кооперативи?
— Для створення кооперативу треба об’єднати багато однотипних сільгоспвиробників. Я не маю з ким об’єднатися, бо моркву і столові буряки вирощую сам, більше ніхто в селі цим не займається професійно. І в сусідньому селі теж. І в радіусі кілометрів десяти ніхто не займається. З ким я буду створювати кооператив?
Для кооперативу потрібна хороша законодавча база і чітка державна позиція. А то у нас з оподаткуванням можна скрутити мізки, і я коли вимовляю слово «кооператив», то в певних державних органах всі хапаються за голову, що то одразу буде неабияка морока. Можливо, в кооперативи варто об’єднуватись ягідникам, картоплярам. І то малоймовірно, бо серед останніх багато аматорів. Потрібно виходити на хороший рівень якості, а не всі до того готові. Одні для роботи хочуть придбати хорошу фрезу і саджалку. А більшість скаже, мовляв, нащо віддавати за якесь залізо 500 тис. гривень? Коли я ці гроші відіб’ю?
Загалом кооператив — це непогана ідея, але ініціатива повинна йти не знизу. Кооперативи треба створювати за типовою формою, бо сільгоспвиробники — не юристи, не фахівці в податковому законодавстві. Має бути створений закон, де були б чітко і зрозуміло прописані всі нюанси, щоб будь-який дядько в селі зрозумів, яка йому вигода від участі в кооперативі. Я, наприклад, хоча й маю досвід роботи в сільському господарстві, не уявляю, як мають функціонувати овочеві кооперативи. Як діяльність має оподатковуватися? Напишіть все доступно, тоді, може, люди будуть цим займатися.
Поки я вважаю, що кооперативи в нас великої перспективи не мають. Хіба що вони можуть працювати у спрощеному варіанті, коли двоє-троє фермерів між собою домовились і працюють. А загалом у нас, українців, не така ментальність, щоб ми масово об’єднувалися. Можливо, в окремих напрямах (для ягідників, виробників молока) це перспективно. А от овочівникам об’єднуватися складно: у кожного своя якість, уподобання, можливості.