Винна карта Закарпаття

Від початку 1990-х до сьогодні: як закарпатська виноробня відновлює винну культуру регіону й формує стиль місцевих вин.  

Закарпаття здавна вважають одним із найсприятливіших регіонів України для виноградарства. Після розвалення СРСР галузь занепала: зникли господарства, втратилися технології, а місцева винна культура лишилася без підтримки. У середині 1990-х з’явилися перші приватні ініціативи з відродження виноробства, однією з яких стало «Шато Чизай», засноване у 1995 році. 

Підприємство створили буквально з нуля без радянських комбінатів, і це стало символом переходу від масового виробництва до приватного, орієнтованого на якість і теруар. Засновник Геннадій Гутман прагнув повернути Закарпаттю виноробну славу й представити українське вино на світовій карті. 

Сьогодні виноградники «Шато Чизай» досягли 18 років — віку, коли лози повністю розкривають потенціал теруару, дозволяючи створювати стабільно високоякісні вина. Компанія має три масиви та виробничу базу у Берегові, де поєднано сучасні технології й місцеві традиції: тут є сховище, музей винороба Чиза, дегустаційна зала та ресторан серед виноградників. 

За три десятиліття «Шато Чизай» стало важливим орієнтиром українського приватного виноробства, а головне — сформувало спільноту виноробів, які працюють із місцевим матеріалом і мислять у категоріях теруару. Історія господарства показує шлях усієї галузі — від перших ентузіастів до сучасного українського виноробства, здатного конкурувати на світовому рівні. Про це журнал «Садівництво по-українськи» поговорив із засновником господарства. 

— Яким посадковим матеріалом закладено Ваші виноградники? Які з них найстаріші, а які наймолодші? 

— Усі наші виноградники — одного віку: закладено їх у 2006– 2007 роках. На той час компанія вже була доволі масштабним виноробним підприємством, але щоб рухатися вперед у якості й повністю контролювати процес, потрібно починати від землі. Моєю метою було створити повний цикл — від грона до келиха. 

Підготовка до закладання виноградників тривала довго. Тільки підготовчі роботи на масиві Мала Гора, який нині називають найкрасивішим виноградником України, тривали понад два роки. Це не перше покоління виноградників у цьому урочищі: колись тут вирощували лозу, але після антиалкогольної кампанії й економічних криз усе занепало. Наші працівники місяцями розчищали територію, викорчовували чагарники, готували ґрунт. 

Коли ж розпочали посадку, це стало подією для всього Закарпаття: вперше тут побачили лазерну розмітку й сучасні комбайни для автоматичної посадки кущів. Тоді це були передові європейські технології. Пізніше, після успішного закладання виноградників «Шато Чизай», ми допомагали втілювати подібні проєкти іншим господарствам — на Півдні України, у Криму та навіть за кордоном. 

Щодо посадкового матеріалу, то ми підійшли до цього питання максимально відповідально. Шукали саджанці по всій Європі, добираючи сорти, що найкраще підходять до теруару Закарпаття, його ґрунтів і клімату. Врешті зупинилися на матеріалі одного з провідних європейських розсадників в Австрії. 

— Який сортовий склад виноградників «Шато Чизай»? 

— Нині ми вирощуємо 19 сортів винограду. Це як відомі міжнародні, — Каберне Совіньйон і Фран, Піно Нуар, Мерло,  Совіньйон Блан, Рислінги Італійський та Рейнський, — так і більш локальні або рідкісні для України Черсегі Фюсереш, Блауфранкіш (Кейкфранкош), Фурмінт. Маємо також три сорти столового винограду. 

Окремо варто згадати Трамінер рожевий. Ми спеціально заклали виноградники цього сорту, щоб відновити традицію виробництва легендарного закарпатського вина «Троянда Карпат». Відродили автентичний рецепт, і сьогодні це вино є одним із найвідоміших у нашому асортименті. 

— Яка схема посадки та формування кущів? 

— Наші виноградники закладено за схемою 4000 кущів на гектар: відстань між рядами — 2,5 метра, між кущами — метр. Формування — двоплечовий кордон. Ми перейшли на цю систему 2017 року, раніше застосовували класичну формулу Гюйо із сучком заміщення. 

— Яку шпалеру застосовуєте? 

— Спочатку ставили дерев’яні шпалери, але нині плануємо замінити їх на оцинковані — вони довговічніші й потребують менше догляду. Частково ще є бетонні конструкції з попередніх років. 

— Як організовано зрошення? 

— Ми не застосовуємо крапельне зрошення. Річні опади на наших мікротеруарах становлять 600–900 мм в активну фазу вегетації. Ґрунти — суглинкові й добре утримують вологу. Щоб вода лишалася в ґрунті, ми проводимо глибоке розпушення, дискування та міжкущовий обробіток, виконуючи їх так, щоб мінімально порушувати ґрунт. Навіть якщо верхній шар висихає, коріння отримує достатньо вологи. 

— Ваші виноградники розташовано на пагорбах. Як це впливає на догляд, захист від приморозків і застосування техніки? 

— Значна частина плантацій — на схилах, але техніку це майже не обмежує, бо врожай збираємо вручну, а механічні роботи проводимо без проблем. Для збереження ґрунту чергуємо дискування: один рік — парні ряди, інший — непарні, у решті росте трава, що утримує ґрунт і дозволяє техніці працювати під час дощів. 

Щодо приморозків, то спеціального захисту немає. Приморозки весною трапляються тільки останніми роками, але виноградники не вимерзають. Догляд — однаковий для всіх ділянок без розподілення на «вищі» чи «нижчі» ряди, застосовуємо одні технології для всього масиву. 

— Як відбилися погодні умови сезону на якості й урожайності? А порівнюючи з минулим сезоном? 

— Сезон цього року був складним. Весна видалася холодною, кілька хвиль приморозків у квітні-травні частково пошкодили молоді пагони на деяких ділянках, особливо ранніх сортів, тому врожайність трохи нижча, ніж торік. Літо й початок осені були стабільними з достатньою кількістю тепла й опадів, тож залишений виноград дозрів рівномірно. 

Через приморозки навесні втрати становлять близько 15%, але загалом урожай частково наздогнав і сформував високий рівень цукру та кислотності, що позитивно впливає на якість вина. Пізнє достигання цього року сповільнило збирання приблизно на 15 днів, що дозволило частково компенсувати брак робочих рук. Як часто буває у виноробстві, рік складний для кількості, але щедрий для якості. 

— Що з хвороб і шкідників у вашому регіоні найбільше погрожує винограду та як у вас організовано захист? 

— Загрози — типові для України та ЄС. Найпроблемніші шкідники — цикади, щитівки, виноградні листовійки. З хвороб грибного характеру — мілдью, оїдіум і плісняви (біла, сіра, чорна). Ми застосовуємо превентивний захист: від початку вегетації обробляємо рослини кожні 12–14 днів, виконуючи 6–9 процедур залежно від сорту та фаз росту.  

— Як організовано живлення виноградника? 

— Живлення проводимо у два етапи: 

1. Ґрунтове: вносимо біогумат у пелетах на основі курячого посліду (близько 300 кг/га під кореневище), багатий на мікрота макроелементи. 

2. Листкове підживлення: двічі на визначених стадіях вегетації сертифікованими препаратами. 

Усі добрива і захисні засоби застосовуємо за європейськими протоколами у визначеному дозуванні й фазі росту, останні обробки — тільки біопрепарати. 

— Яку врожайність очікуєте, і як вона порівнюється з минулим роком? 

— Зазвичай збираємо 6–8 тонн із гектара залежно від сорту і ділянки. Де лози постраждали від весняного морозу, очікуємо близько чотири тонни. На плантації сорту Фурмінт урожайність буде приблизно вдвічі нижча від стандартної — ми лишили лози для збирання пізніх ягід для вина Late Harvest. 

— Чи почалося збирання винограду та як проходить? 

— Сезон стартував 25 серпня з раннього збирання для ігристого вина, масове збирання — з 30 серпня. До середини жовтня зібрано більшість білих сортів, розпочато збирання червоних: Мерло та Піно Нуар. Фурмінт лишаємо на лозі, щоб отримати ягоди з впливом благородної цвілі Botrytis cinerea для солодкого вина пізнього збирання. На кущах ще дозріває Каберне для витриманого червоного вина й Ізабелла для соку. 

— Як організовано збирання винограду і чи не бракує робочих рук? 

— У нас виноград збирають тільки вручну. За три тижні до початку збирання тричі на тиждень відбираємо середні проби з лабораторним аналізом — визначаємо не лише цукристість, а й кислотність та інші показники. Це дозволяє точно розрахувати оптимальний час для збирання кожного сорту на конкретній ділянці. На основі цих даних складаємо графік збирання й постійно моніторимо дозрівання, корегуючи його за потреби. 

Зелені операції тривають довгий період, тому робочих рук для них вистачає. А от під час збирання сезонних працівників завжди бракує. Ми компенсуємо це подовженням робочого дня та перенаправленням бригад між масивами, щоб своєчасно зібрати сорти, які дозріли. Традиційно командна підтримка значна: кілька років поспіль практикуємо корпоративне збирання, коли на поле виходять офісні та виробничі працівники. Кожна додаткова пара рук суттєво допомагає виноградарям у пік сезону. 

— Розкажіть про технологію виробництва вина та коньяку. 

— Виноградарство й виноробство — невіддільна частина Закарпаття. Тут виноград росте понад 2000 років, а унікальний клімат, поєднання гірського повітря, м’якого сонця та мінеральних ґрунтів створює умови для вин, які важко повторити деінде. 

«Шато Чизай» має повний цикл виробництва: власні виноградники, сучасне обладнання для переробки, дубові бочки для витримки та власну виноробню для розливу. Виноградники ростуть на 272 гектарах у трьох різних мікротеруарах Закарпаття. Збирання врожаю — тільки ручне в момент оптимальної зрілості. Пресування — делікатне, на вакуумних пресах. Ферментація відбувається під контролем температури із застосуванням чистих культур дріжджів, що зберігає аромат і чистоту смаку. 

Ігристі вина виготовляють двома способами. Метод Шарма-Мартінотті дає Carpathian Sekt — свіже й легке, а класичний метод шампанізації застосовуємо для Sekt Selection із повторним бродінням у пляшці та витримкою на осаді понад 20 місяців. 

Серед тихих вин є як свіжі, без витримки, так і багатошарові, витримані в дубі. До перших належать Черсегі Фюсереш — ароматне, легке і квіткове, та Розе — ягідне й витончене. Витримані вина розкривають глибину і структуру: ми застосовуємо  французькі, угорські й американські барики — понад 600 бочок, де вина набувають м’якості та шляхетності. 

Особливу увагу приділяємо лімітованим колекціям і експериментам. Наприклад, Furmint Founder’s Reserve — вино зі збереженою природною свіжістю сорту, та Furmint Wild — спонтанне бродіння на диких дріжджах з мінімальним втручанням. Furmint Late Harvest роблять із винограду, залишеного на лозі до появи благородної цвілі Botrytis cinerea, що дає аромат меду, айви, персика та цитрусів із балансом солодкавості й кислотності. 

Щодо коньяків, то 2023 року відкрили виробництво виноградних спиртів і коньяків. Використовуємо купаж європейських і вітчизняних коньячних спиртів, витриманих у дубових бочках, де раніше дозрівали вина. Ця витримка надає м’якості й глибини. Власний коньячний спирт буде наступним кроком у філософії повного циклу. 

Кожна пляшка — результат поєднання технологічної точності й уваги до деталей із живою емоцією та історією теруару. 

— Яким Ви бачите ринок українського вина сьогодні? 

— Ринок українського вина перебуває на стадії активного розвитку. Формується нова культура споживання — свідома, уважна, орієнтована на якість і автентичність. Українці дедалі частіше обирають продукцію власного виробництва, цікавляться історією та характером вин. Попит зростає, а разом із ним підвищуються й вимоги до продукту. 

Сьогодні вино стає частиною національної культури, а роль виробників — не лише створювати якісний продукт, а й зберігати місцевий характер та автентичність теруару. Потреба в підвищенні знань серед споживачів і фахівців HoReCa є актуальною. Саме тому ми заснували Chateau Chizay Academy, проводимо навчальні програми, дегустації та вебінари, що допомагають розвивати професійне ставлення до вина в ресторанах, туристичній сфері і серед нових поколінь виноробів. 

Попри труднощі, українське виноробство системно розвивається й демонструє високі міжнародні оцінки, а вина українських виробників уже представлено на полицях поруч із європейськими брендами. Це свідчить про поступову інтеграцію українського вина у світовий контекст і відкриває нову сторінку його історії. 

— Які канали збуту Ви використовуєте? Чи є експорт? 

— Ми працюємо в кількох основних напрямах. Перший — HoReCa: наші вина представлено в провідних ресторанах і готелях України. Важливо не лише постачати продукт, а й навчати персонал — сомельє, офіціантів і менеджерів — у рамках освітніх програм, щоб культура вина формувалася на рівні закладів. 

Другий напрям — роздрібна торгівля. Наші вина можна знайти у спеціалізованих магазинах і регіональних мережах, а також у власних фірмових локаціях і туристичному комплексі в Береговому. Там гості можуть не лише придбати вино, а й побачити, як його виробляють, і відчути атмосферу виноробного краю. 

Важливим складником є онлайн-продаж — через офіційний сайт і партнерські платформи. Це дозволяє доставити вино в будь-який куточок України, зберігаючи прямий зв’язок із поціновувачами. 

Експорт також посідає значне місце. Сьогодні Chаteau Chizay представлено у 21 країні, серед яких США, Канада, Японія, Франція, Італія та Скандинавія. Це не лише бізнес, а й спосіб демонструвати якість і культуру українського виноробства на світовій арені. 

Ще один важливий крок — реєстрація Географічного зазначення «Вина Закарпаття». Воно підтверджує автентичність теруару, захищає від підробок і підвищує престиж українського виноробства, створюючи визнаний на державному та міжнародному рівнях бренд. 

— Чи впроваджували у виробництво нові агротехнології останніми роками? 

— Постійно вдосконалюємо практики, зокрема за порадами європейських консультантів. Приблизно п’ять років тому запровадили мульчування залишків лози після обрізування — вони перетворюються на природне добриво. Застосовуємо сучасні агрегати для зелених операцій і міжкущового обробітку ґрунту, що дозволяє виконувати більше роботи за менший час. Оновили й напівавтоматичні системи внесення захисних препаратів, керовані з кабіни трактора, що підвищує ефективність. 

За порадами консультантів змінили підхід до обрізування лози, контролюємо відстань між вічком і зрізом, щоб уникнути всихання пагонів. Також практикуємо обмеження врожайності: лоза може дати до 10–15 кг ягід, але для отримання високоякісного винограду лишаємо 2–4 кг залежно від сорту й стану рослини. 

Головний принцип — гармонія з природою. Закарпатський клімат є ідеальним для виноградарства: м’які дні, прохолодні ночі, достатньо опадів. Тому дотримуємося класичних європейських підходів — точне обрізування, формування куща, контроль навантаження й уважне спостереження за розвитком ягід. Усе це виконують вручну досвідчені виноградарі, які знають кожну ділянку виноградника, та, що казати, — чи не кожен кущ.