Власний шлях
Якщо працюєш із ґрунтом правильно, жодних проблем з його виснаженням не буде.
Кожне господарство обирає для себе найбільш прийнятні технології ґрунтообробітку, сорти й гібриди, живлення та засоби захисту рослин. Універсального рецепта, який би припав усім, не існує. Тому кожен іде власним шляхом проб і помилок, вивчає нове, прораховує, чи буде ця новація ефективною на полях господарства. Саме таким принципом керується співвласник СТОВ «Дніпро», що на Черкащині, Андрій Душейко.
— Пане Андрію, чи сприяла погода збиранню ранніх зернових і яку врожайність вони показали?
— Погода посприяла жнивам ранніх зернових. Зібрали ячмінь на рівні 6 т/га, а пшеницю — з урожайністю понад 7 т/га.
— У попередні роки Ви обирали сорти пшениці української селекції.
— На жаль, але чим далі, тим ми більше скочуємось до іноземної селекції. І, напевно, у майбутньому повністю перейдемо на неї, адже у них є маса переваг.
Зокрема, іноземні сорти краще витримали посуху, не вилягли, вони мають кращу стійкість до хвороб тощо.
Кожен сорт — це окрема історія, і з кожним потрібно працювати індивідуально, шукаючи свій підхід, незалежно від того, чи він український або іноземний.
— Яким підходом керуєтеся щодо підбору оптимального сорту?
— Ми щороку тестуємо й висіваємо 8–10 сортів пшениці. Нові сорти спочатку тестуємо на невеличких ділянках, далі вони проходять демополя, після чого випробовуємо їх уже на більших площах.
Аналогічний підхід у нас і по інших культурах. Цього року випробовуємо близько 140 гібридів кукурудзи, 70 сортів соняшнику та близько 20 зразків сої. Тому все потихеньку вивчаємо.
Так само і пшениця або ділянки, на яких ми вивчали.
— За вашими спостереженнями, скільки років сорт може бути максимально ефективним, допоки не находиться його конкурент?
— Це дуже індивідуально. Є сорти чи гібриди, які ми міняємо за дватри роки. А є такі, які ми використовуємо багато років. Зокрема, гібрид соняшнику Неома від компанії «Сингента» сіємо понад 20 років. І тільки тепер на горизонті з’являються гібриди, які можуть його повноцінно замінити.
Також понад 10 років у нас тримається сорт ячменю Себастьян від «Сейет Плантфоредлінг І/С». Наразі йому немає адекватної заміни.
А селекція кукурудзи в нас від Pioneer: періодично ми змінюємо гібриди, але не компанію. Селекція Pioneer наразі нам припадає найкраще.
— Чи оновлювали технічний парк в останні роки?
— Насправді ринок техніки не так швидко змінюється. І в час війни якихось великих технічних переоснащень ми не проводили. Щоб завершити в оптимальні строки жнива ранніх зернових, орендуємо додаткові зернозбиральні комбайни.
— Як Ви обираєте технології, які згодом застосовуєте в агровиробництві?
— Технології, які ми застосовуємо, це мікс нашого досвіду. Деякі елементи агротехнологій випробовуємо, дещо підходить, а дещо — ні. У будь-якому разі — це досвід, отриманий методом пошуків, помилок і випробовувань.
— Які елементи точного землеробства Ви впроваджуєте у себе на підприємстві?
— Ми використовуємо точний висів за допомогою сівалок, які працюють по GPS-навігації, вимикають висів на розворотах тощо. Обприскувачі у нас теж працюють із технологією GPS-навігації. Кожен наступний прохід іде по попередньому: ми не натоптуємо зайвих колій.
А ось технології змінного висіву, коли на різних ділянках застосовують різну густоту сівби та вміст добрив, ми не застосовуємо через складність прив’язування карти до реальних умов. Однак, можливо, колись ще до цього доростемо.
— Чи правильно, що Ви вважаєте оранку найоптимальнішим обробітком ґрунту?
— Я — за класичні підходи, і оранка є одним з елементів класичної технології. Також ми застосовуємо глибоке розпушування, щоб зривати плужну підошву. Зокрема, під озиму пшеницю робимо тільки поверхневий обробіток. Взагалі ж ґрунтообробіток залежить від культури та від тієї сівозміни, яку в нас запроваджено.
— Чи вносите корегування у сівозміну, ураховуючи кліматичні зміни або інші наявні виклики?
— Найбільшим викликом нині є війна, і через неї в перші два роки довелося вносити корегування у наші посівні площі. Нині намагаємось вийти на правильну, науково обґрунтовану сівозміну.
— Кілька сезонів найвищу маржинальність демонструють соя та ріпак. Чи прораховували рентабельність вирощування цієї культури для Вашого господарства?
— Ріпак — прекрасна культура. Однак, ураховуючи кліматичні умови останніх років, дуже складно сіяти ріпак у нашій зоні. Через посушливі умови дуже важко отримати сходи, зокрема, за останні кілька місяців у нас зовсім не було опадів. Тому казати про вирощування ріпаку дуже важко.
Соя у нас є, але для нас вона, швидше, страхова культура на випадок поганої перезимівлі озимини. А так наша основа — це кукурудза, ячмінь, пшениця та соняшник.
— Ви реалізуєте вирощену продукцію на місці чи намагаєтесь налагоджувати експорт?
— Ми продаємо збіжжя на місці трейдерам, хоча в більшості випадків наше зерно йде за кордон. Розрахунки доводять, що це найоптимальніше. Адже фактично гроші, які ми могли б отримати, довізши збіжжя до портів або безпосередньо до закордонних клієнтів, витратилися на логістику.
— Чи маєте потужності власні потужності сушіння та зберігання?
— У нас є великі площі для зберігання навальним способом, завдяки яким можемо зберігати 70–80 тис. тонн зерна на рік. Також маємо дві великі сушарки компанії «Ріля», кожна з них здатна сушити 700–800 т кукурудзи на день.
Вони працюють на газу. Перевага цього виду палива — у стабільності температурного режиму. Вартість зняття тонно-відсотка залежить від багатьох чинників, але наразі ціна газу є прийнятною й дозволяє працювати більшменш нормально.
— Чи стикаєтеся з проблемою виснаження ґрунтів та які заходи застосовуєте до їх збагачення?
— На мою думку, якщо працюєш із ґрунтом правильно, жодних проблем із його виснаженням не буде.
Якщо ж люди, які працюють на полях, зовсім не дають добрив, забирають і зернову частину, і солому, прибирають усе, щоб продати, й нічого не повертають у ґрунт, звичайно, у них можуть бути проблеми. Ми так не робимо, тому з проблемою виснаження ґрунтів не стикаємось.
— Чи сієте на полях господарства сидеральні культури?
— Як би нам цього не хотілося, проте, якщо у нас із десяти років один припадає до сівби сидератів, то це дуже добре. У нас дуже пересихає ґрунт. Чи можна там посіяти сидерат, коли земля суха, — питання риторичне. Тому в наших умовах це не підходить. А ось солому ми завжди лишаємо. На моє переконання, вона в повному обсязі має лишатися на полях.
Наприкінці червня почали збирати озиму пшеницю, після цього проводили лущення стерні й досі поля стоять чорно-жовті, бо через солому проглядає земля. Звісно, вона не відразу віддає поживні речовини ґрунтам, але коли пройдуть дощі й вона розкладеться, це буде прекрасним живленням для біоти, що, своєю чергою, даватиме живлення наступним культурам.
— Чи застосовуєте додаткові препарати для покращення біоти ґрунту?
— Як на мене, це питання доволі дискусійне. У ґрунті живуть мільйони різних організмів. І коли ми вносимо додаткові бактерії чи гриби, ми робимо ще більший перекіс в той чи інший бік. Не думаю, що це абсолютно правильно для ґрунту. У ґрунті все збалансовано й не потрібно вносити свої корегування у наявну мікрофлору. Просто дайте правильне живлення, не ворушіть ґрунт зайвий раз і не знущайтесь із нього — там усе є.
Зрозуміло, коли поля занапастили засобами захисту й вбили на них усе живе, можливо, там і потрібно застосовувати біопрепарати. Може там не треба, але ми так не робимо.
— Чи користуєтесь програмами підтримки аграріїв і доступними кредитами?
— На моє глибоке переконання, у період війни всі можливі кошти мають йти на ЗСУ, щоб було легше воювати тим, хто на передку. А підприємства зможуть вижити й без цих коштів.
Ми не беремо гранти й не користуємось програмами держпідтримки. Максимум — залучаємо короткострокові кредити.