Від чизеля до strip-till
На полях ТОВ «Володимирівське» експериментальним шляхом добирають систему ґрунтообробітку, яка сприяє найбільшій продуктивності культур.
У «Володимирівському», що в Кіровоградській області, завжди ретельно прораховують технологію вирощування культур, що в підсумку дає змогу отримати запланований урожай — звісно, якщо погода не внесе корективи. Система обробітку ґрунту — одна зі складових бажаного результату. Відтак у господарстві три роки досліджують продуктивність культур в умовах місцевих ґрунтово-кліматичних умов за різного ґрунтообробітку. Цього року у фокусі була кукурудза, яка показала найкращу врожайність за системи чизелювання. Про результати дослідження й не тільки розповів співвласник ТОВ «Володимирівське» Анатолій Григорчук.
— Пане Анатолію, розкажіть, будь ласка, про умови вашого експерименту й прокоментуйте його результат.
— Система обробітку ґрунту є одним із визначальних чинників отримання високої врожайності, особливо в умовах недостатнього зволоження, якими характеризується наша зона. Тому три роки ми проводимо експеримент, вирощуючи різні культури за різних систем землеробства. 12 га поділили на три зони, де практикуємо чизелювання, mini-till та no-till. Два роки тому на всій площі вирощували соняшник — рік видався надзвичайно сприятливим, найвищу урожайність отримали на чизелі, але різниця в урожайності не була статистично вірогідною. Торік сіяли озиму пшеницю — найкраще пшениця знову вродила на чизелі зі статистично вірогідною різницею, але погодні умови були доволі несприятливими. Цього року досліджувану ділянку засіяли кукурудзою, отримали врожайність на чизелі 5,3 т/га, на mini-till — 4,2 т/га, на no-till — 3,14 т/га. Тобто зі статистично вірогідною різницею 2,2 т/га отримали більшу врожайність кукурудзи за чизельного обробітку ґрунту, порівнюючи з нульовою технологією.
Звісно, якщо рахувати затрати, зокрема амортизацію техніки, то no-till — найбільш ощадна технологія. Однак навіть за теперішніх цін 2 т/га покривають затрати на вирощування культури. Тобто ми вкотре переконалися, що в наших умовах найкращий економічний результат вирощування культур забезпечує чизелювання. Тому це наш основний обробіток на виробничих посівах.
Середня врожайність кукурудзи по господарству — 6,2 т/га, хоч планували на рівні 7 т/га, очікуючи на нормальну вологозабезпеченість, додаткову мінералізацію азоту, якого внесли під урожай 6,6 т/га. Проте рік видався посушливим — випало за березень-вересень близько 240 мм опадів. Оскільки кукурудза не надто посухостійка культура, через брак вологи сформувалася дуже низька маса тисячі зерен, хоч кількість рядів у качані, озерненість качана були нормальними. Зауважу, що кількість рядів у качані є генетично детермінованою ознакою, яку можна порушити тільки неправильним захистом. Потенціал продуктивності посіву визначається масою зерна з качана та густотою стояння рослин на площі.
— Доведено, що no-till — найбільш вологоощадна технологія, а наявність вологи — один із головних чинників продуктивності сільгоспкультур. Чому, на вашу думку, найвищу врожайність у досліді вони показують за системи чизелювання?
— Безумовно, no-till — найсприятливіша технологія для утримання вологи. А поготів у нашій місцині, яку часто оминають дощі: як порівняти з сусідами, у нас менше випадає опадів, а коли скрізь заливає, то нас може заливати сильніше, ніж інших. Ось така цікава зона.
На моє переконання, no-till — найрозумніша система землеробства. І ми прямуємо до no-till. Але технологія працює, якщо чітко її дотримуватися, для чого потрібно мати відповідний набір техніки, яка не травмує землю. Якщо є комбайн із жаткою 6 м, то обприскувач має бути 18 або 24 м. Комбайни треба мати на гусеничному ходу. Така техніка є дорогою, працюючи на 1050 га і за нинішніх цін, ми не можемо собі її дозволити.
Окрім відсутності потрібної техніки в нас є ще одна проблема — ущільнені поля, бо по них часто їздить техніка сусідів, які практикують no-till. До речі, на ділянці, де проводили дослід, також був ущільнений ґрунт — ми її не так давно орендували. Тож там не можна було нормально посіяти кукурудзу.
Натомість чизель розущільнює ґрунт. Завдяки розпушенню маємо на кукурудзі вищу врожайність. Навесні 2021 року ми проводили розкопки, які показали: там, де проходила лапа чизельного культиватора, вологи було більше. Тому чизелювання в наших умовах показує найкращий результат. До речі, наші сусіди, які раніше орали, також почали чизелювати. Ми ж плавно переходимо на strip-till — уже купили стріптільний культиватор, ще потрібна техніка для внесення добрив. Будемо експериментувати.
— Які результати цього року маєте в промислових посівах?
— Для пшениці рік видався сприятливим — весна почалася рано, вологи навесні було достатньо, тож вона добре розкущилася. Ми підживили її сульфатом амонію та двічі аміачною селітрою — у результаті доброї мінералізації азоту, достатнього захисту (навесні, попри дощі, випадали «вікна» для внесення ЗЗР) отримали зерно третього класу, урожайність майже 7 т/га, хоч планували 5,5 т/га. Всього було внесено азоту 112 кг/га у діючій речовині.
Ріпак планували 3 т/га, а отримали 3,26 т/га — теж завдяки сприятливим осіннім і весняним умовам для розвитку культури. Підживили сульфатом амонію й аміачною селітрою. Норма внесення азоту під культуру — 78 кг/га.
Соняшник, незважаючи на посушливе літо, уродив вище від запланованих 2,7 т/га — в середньому 2,76 т/га завдяки посухостійкості.
Характерна особливість цього року — дуже сильно виражена диференціація врожайності кукурудзи та соняшнику по полях. На відміну від пшениці та ріпаку, які мали сприятливі умови щодо вологозабезпечення. Так, на полях, де випало більше дощів, отримали за 3 т/га соняшнику, де дощів майже не було або випадали сильні роси, відтак сильніше розвивалися хвороби, урожай менший.
Найвища врожайність кукурудзи становила 7,8 т/га — навіть на полях, де в серпні пройшли дощі з градом, який посік листя. На сусідніх полях, де менше випало дощів, урожай — 7, 2 т/га.
Тобто в умовах браку вологи в літній період найпродуктивнішими були озимі культури завдяки ранньому відновленню вегетації в умовах достатньої кількості ґрунтової вологи, накопиченої взимку та навесні. Соняшник, як посухостійка культура, теж непогано показав себе, витримав літню посуху, кукурудза, як менш посухостійка, не добрала врожайності.
— З якою вологістю збирали кукурудзу? Чи багато витрачали на досушування зерна?
— На no-till вологість кукурудзи була 17%, на чизелі — 14,5%. У першому випадку кукурудза відставала в розвитку на початкових етапах розвитку. Була й суто технічна проблема: сіяли сівалкою Optima Kverneland НР8 — вона може сіяти по no-till, але треба добре прикатати посівне ложе, що технічно було важко зробити. Рослини пізніше зійшли, що цілком зрозуміло, зійшли важче, розвивалися гірше, кукурудза цвіла пізніше. Через більш екстремальні умови розвитку була нижча врожайність, вища вологість зерна, хоч на вигляд рослини були непогані.
Кукурудзу з вологістю понад 14,3% досушували, загалом на газ для сушарок витратили небагато. Всього було досушено 65% обсягу вирощеного зерна.
— Чи маєте нині проблеми зі зберіганням зерна?
— Пшеницю ми продали — навіть більше, ніж зазвичай, бо потрібні були кошти на поточні витрати, зокрема на виплату орендної плати. Оскільки зерно було класне, продали за прийнятною ціною.
Трохи реалізували соняшнику, але тут із ціною дещо прогадали — можна було продати дорожче. А коли трейдер запропонував купити партію за вищою ціною, але з нашою доставкою, за день, доки ми думали, він уже скасував пропозицію. Нині решта пшениці, соняшнику та кукурудзи — в складах.
— Як оцінюєте стан справ із реалізацією зерна?
— З кукурудзою буде проблема — немає ціни. Ціна на кукурудзу 3500 грн/т — це не ціна. Адже в нас затрати на вирощування становили майже 3000 грн/т — без витрат на досушування (без ПДВ). Тобто ціна реалізації і затрати на вирощування — майже однакові. Якщо хтось пропонує вищу ціну, одразу продають, бо світовий ринок кукурудзи перенасичений.
Питання логістики реалізації також складне. Традиційно в нашій зоні реалізація зерна була через порти Миколаєва й Одещини. Найкраще було постачати на «Нібулон», «Сантрейд», були й інші компанії. Машина оберталася за один день до порту й назад. Нині експорт через порти відновився, але такими темпами найбільше можна відвантажити 20 млн тонн зерна. А в країні тільки кукурудзи буде до 27 млн тонн. Тому наша кукурудза, ймовірно, буде «чекати» кращої ціни. Якщо таке трапиться, треба буде міняти технологію вирощування — через брак коштів.
— Як відомо, через порушення кілька років тому паритету ціни на товарне зерно та ціни на добрива аграрії змушені були оптимізувати систему живлення, адже були не в змозі купити добрива в достатній кількості. Війна поглибила проблему. Як ви плануєте корегувати живлення культур?
— Нині ціна на комплексне добриво впала. Проте оскільки ми не можемо продати вирощене зерно, то не маємо достатньо коштів на повноцінне живлення. Тому норми внесення добрив можемо ще знизити. Звісно, намагатимемося якось викручуватися. Підживлюватимемо пшеницю та ріпак азотом по 100 кг/га у фізичній вазі. Якщо пшениця буде розкущена, внесемо карбамід, в іншому випадку — аміачну селітру. Якщо буде сприятливий рік, — такий, як цей, тобто рано відновиться вегетація пшениці, — то й не будемо довносити азот на пшеницю.
От цього року багато господарств мають низьку якість пшениці, бо умови були сприятливими для формування кількості продуктивних пагонів, нормальної озерненості, але рослинам забракло азоту, щоб забезпечити бажаний урожай, високу якість зерна. Ми додали 80 кг/га селітри — отримали третій клас.
Дуже велике значення має якість добрив. Ми багато років працюємо з комплексними добривами компанії «Яра», хоч вони й дорожчі, але потрібно враховувати їхню якість. Добриво вносили невеликими нормами, причому те, яке було наявне в дистриб’ютора, а не потрібне нам. Загалом ми готові платити дорожче за якісне добриво, ніж брати дешевше, але з меншим ККД.
— Якої структури посівів плануєте дотримуватися?
— Чотири роки тому ми відмовилися від сої через посуху. Чи вирощуватимемо наступного року, поки що не знаю — будемо зважати на кон’юнктуру ринку, запаси продуктивної вологи в ґрунті навесні. Хоч за насіння попередньо домовилися без гарантій закупівлі.
Площі під кукурудзою цього року зменшили, посіви соняшнику збільшили. Думаю, наступного року так і лишимо. Пшеницю та ріпак посіяли на рівні минулого року — по 25% кожної культури.
— У якому стані нині ваша озимина?
— По-різному. У кінці серпня випали дощі, які дали нам змогу посіяти ріпак. Той, що посіяли першим після дощу на початку серпня, нині близький до переростання. Взагалі сіємо насіння ріпаку глибше, але зі збільшеною нормою. Ми давно таке практикуємо: якщо немає запасів продуктивної вологи, сіємо сорт, дотримуючись просторової ізоляції. У результаті завжди отримуємо сходи.
На другому полі ріпак також зійшов, але маємо рвані сходи: на ущільнених ділянках із верхнього шару ґрунту волога пішла — ріпак устиг закріпитися, але сильно відстає у розвитку. Сподіваємося, що перезимує. На третьому полі отримали нерівномірні сходи — частина ріпаку зійшла після вересневого дощу. То ми те поле задискували.
Щодо пшениці, то поля, які засіяли після дощу до 20 вересня, мають добрі сходи й починають кущитись. Решта — у задовільному стані, пізні посіви ще досходять. Сподіваємося, що надалі їм вистачить вологи й тепла для доброго кущення.