Золота середина
У господарстві «Захід Агропром» ярий клин доповнять пивоварним ячменем — культура рентабельна й має попит.
Весняна посівна не за горами, але багато аграріїв ще не визначилися, яким ярим культурам віддати перевагу: топовим соняшнику та сої чи нішевим круп’яним? Перші мають попит у Європі, незважаючи на дорогу логістику, другі, попри меншу маржинальність, матимуть попит на внутрішньому ринку. Як то кажуть, краще синиця в руках… У ТОВ «Захід Агропром» великі надії покладають на ячмінь ярий, але пивоварного напряму. Чим керуються в господарстві, вводячи в сівозміну цю культуру, розповів агроном Олег Фурманець.
— Пане Олеже, зважаючи на теперішню ситуацію на ринку зерна та з огляду на значний недосів озимих, які культури, на вашу думку, найвигідніше вирощувати в новому сезоні?
— Поки що ситуація більше невизначена, ніж зрозуміла. Нині дуже серйозний ажіотаж навколо соняшнику та сої, але, на мою думку, якщо ми масово кинемося вирощувати ці культури — а, зважаючи на офіційну статистику Держкомстату, так воно й буде, — виникне надлишкова пропозиція цієї продукції, і ціна на них просяде. Вже не кажучи про екологічний чинник, бо соя і соняшник достатньо важкі для ґрунту культури, їх уражують споріднені хвороби й однакові шкідники, якщо їхня частка в сівозміні сильно збільшена. Думаю, поширення минулого року білої гнилі на соняшнику призведе до погіршення фітосанітарної ситуації на полях на наступні сезони. Натомість на багатьох площах, що були під соняшником 2022 року, планують посіяти сою, незважаючи на те, що склеротинія є спільною хворобою для цих культур.
Щодо сої, то, на мою думку, вона набагато гірша за соняшник, який уважають поганим попередником через те, що він споживає впродовж вегетації велику кількість води. Але з погляду агрохімії соняшник значно більше, ніж соя, повертає в ґрунт разом із пожнивними рештками елементів живлення. Натомість соя виносить з основною продукцією практично весь фосфор і калій і не повертає. Так, вона фіксує азот, але для наступної культури ця особливість менш важлива, ніж наявність фосфору і калію. Тому після сої треба ставити повноцінну систему удобрення на будь-яку культуру. А це збільшує собівартість виробництва, що в умовах загальної економії через здорожчання добрив для господарства неприйнятно.
От в монокультурі соя привабливіша з агрохімічного боку, але тут виникає ризик поширення хвороб і шкідників.
Тому, на мою думку, в теперішній ситуації привабливішою для аграріїв є зернова група, зокрема ярі пшениця та ячмінь. Я бачу, що люди розуміють актуальність зернової групи, але намагаються обрати культуру, яка б давала вищу додану вартість. Бо, наприклад, вирощувати яру пшеницю, що дає невелику врожайність, не завжди доцільно. Імовірно доцільніше вирощувати пшеницю тверду, але слід ураховувати агрономічний чинник — чи господарство може забезпечити якість зерна. Якщо це невелике господарство, що працює в ризикованих ґрунтово-кліматичних умовах, ці ризики більші. Яра пшениця актуальніша для Центру України, де доволі сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для неї. Однак минулого сезону ми бачили, що практично весь Центр України мав проблеми з якістю пшениці через дощі, що вплинули на ефективність фунгіцидного захисту.
Окрім того, тверда пшениця має обмежений гарантований попит. Тому, якщо збільшити площі вирощування твердої пшениці, її важко буде реалізувати, зокрема через падіння ціни.
Ячмінь — достатньо добра культура, але, як на мене, недооцінена в Україні: вже три-чотири сезони ячмінь фуражний дешевший від пшениці, хоч колись було навпаки. Причина — відсутність стабільного попиту з боку тваринництва. Натомість у Європі цю культуру широко використовують для виробництва комбікормів. Але експортувати фуражний ячмінь у Європу через дорогу логістику невигідно, тому і ярий, і озимий фуражний ячмінь упав у ціні. Не думаю, що це швидко зміниться.
Натомість із пивоварним ячменем ситуація зовсім інша. Торік він добре себе показав, незважаючи на те, що його переробка залежить від енергетики, з якою в нас проблеми. Адже коли почалися вимкнення електроенергії, солодові заводи працювали з перебоями, щоправда, ситуація нині вирівнюється.
Варто нагадати, що Україна досить багато експортує у Європу солоду, де з нього виробляють пиво, яке потім ми імпортуємо. Таким чином, пивоварний ячмінь переробляють переважно на місці, і це дає йому конкурентну перевагу внаслідок економії логістики.
— Наскільки рентабельним є пивоварний ячмінь?
— Торік ми продавали ячмінь ярий пивоварний по 6900 грн/т, а фуражний коштував максимум 3500 грн/т. Натомість вартість технології вирощування практично однакова. Тому минулого року ми досить добре спрацювали щодо пивоварного ячменю — можливо, це була найрентабельніша культура на гектар серед усіх, що ми вирощуємо.
До переваг ярого ячменю може належати короткий період виробництва — з квітня по кінець липня, швидкі гроші, набагато дешевша технологія вирощування навіть, коли порівняти з озимим ячменем, і доволі високу врожайність — ми отримали 5 т/га, що є добрим результатом для зони Полісся. Тому 2023 року, якщо не брати до уваги нішеві культури на кшталт вівса, проса, гречки, в лінійці ярих зернових пивоварний ячмінь досить привабливий.
— Який загальний досвід вирощування пивоварного ячменю має ваше господарство?
— Ми вирощуємо пивоварний ячмінь два роки, торік збільшили під ним площу. Причому це рішення ухвалювали після оголошення воєнного стану — в типовій структурі сівозміни його не було. У тих умовах ми не хотіли ризикувати великими площами кукурудзи, тому зменшили масив кукурудзи на користь ярої пшениці та ярого ячменю. Окрім того, керувалися невизначеністю щодо продовольчої безпеки на той момент — надалі ярі зернові могли стати в пригоді. На щастя, сезон пройшов непогано, щодо кукурудзи зокрема. Проте, як на мене, щодо ярих колосових рішення було вдалим і з сільськогосподарського погляду, й з економічного.
— Чи вносили ви зміни у технологію вирощування ячменю з огляду на складну ситуацію з добривами, ЗЗР тощо?
— У принципі — ні. Технологія не така навантажена, щоб ще на ній економити. На фоні озимого ячменю вона достатньо технологічно урізана: мінімальна кількість добрив під час сівби, одне підживлення, два проходи обприскувачем по вегетації. Окрім того, для озимого ячменю більше ризиків під час перезимівлі, бо ячмінь достатньо чутливий до перепадів температури взимку і зазвичай навесні важко відновлює вегетацію. Тому ярий значно простіший технологічно.
Ми вносили по 100 кг/га комплексного добрива 8 : 24 : 24 під час сівби, 150 кг/га аміачної селітри для підживлення. Провели дві фунгіцидні обробки з додаванням регулятора росту, а в першу обробку в бакову суміш додали ще й гербіцид.
Дещо зекономити можна на фунгіцидному захисті, підібравши дешевші препарати. Поготів, що завдяки швидкому розвитку ярий ячмінь менше хворіє проти озимого — який із зими виходить із низкою проблем. Тому завдання фунгіцидного захисту ярого простіша. Ми в першу обробку у фазу 31 (BBCH) працювали дешевим препаратом, а в 37 — оригінальним фунгіцидом, щоб забезпечити врожайність.
Щодо живлення, то ярий ячмінь потребує меншої кількості азоту, порівнюючи з озимим, що зменшує його собівартість.
— Для пивоварного ячменю велике значення має якість зерна. Як її досягаєте?
— Пивоварний ячмінь уважається якісним, якщо забезпечено дві умови: невисокий уміст білка в зерні й велике зерно. На величину зерна впливає правильна норма висіву, а на вміст білка — обмежене азотне живлення. Інакше зерно почне накопичувати білок і втратить свої пивоварні якості. У нас ґрунти бідні, то нам це не загрожує. На чорноземах можна з азотним живленням працювати по мінімуму або навіть спробувати взагалі працювати без азоту, щоб ячмінь реалізовував потенціал тільки на ґрунтових ресурсах.
— Яких основних правил посівної слід дотримуватися, щоб забезпечити добрий старт і розвиток ячменю?
— Норми висіву треба підбирати, виходячи з типу ґрунту, терміну висіву, сівалки тощо. Ми сіяли з розрахунку 4 млн схожих насінин на гектар за достатнього вологозабезпечення на момент сівби — тоді він добре кущиться. Якщо весна суха, то норми збільшуємо на 5–10%.
Щодо строків сівби орієнтуємося на вологозабезпеченість і температуру ґрунту. Ярий ячмінь достатньо холодостійкий, тому його можна сіяти раніше, як тільки настане фізіологічна стиглість ґрунту, одразу після закриття вологи. Але я не прихильник сівби в холодний ґрунт у надії, що потім потеплішає. Тому ми його сіяли в перших числах квітня.
Завдяки швидкій вегетації ячмінь має певні переваги перед ярою пшеницею в період посухи, який традиційно настає в кінці червня — він достатньо сформований, щоб легше її пережити.
Ще один нюанс посівної — якісна підготовка ґрунту. Треба враховувати, що коренева система ячменю слабша за коріння пшениці. Тому «по нулю» його вирощувати не варто, треба нормально підготувати ґрунт хоча б на глибину 10 см, щоб він міг розвинути кореневу систему. Поле треба добре вирівняти, особливо для низькорослих сортів із низьким розташуванням колоса — щоб потім можна якісно зібрати врожай.
— Чи потребує насіння додаткового захисту?
— Зазвичай ми обробляємо все насіння інсекто-фунгіцидним протруйником. Звісно, якщо поля з невеликим насиченням зерновою групою, немає дротяників, совки, то можна обійтися тільки фунгіцидом. Однак краще додавати інсектицид.
— Ви згадали про доволі слабку кореневу систему ячменю. Як можна її розвинути, укріпити, наприклад, стимуляторами росту? І чи має це сенс?
— Ми багато випробовували таких препаратів. Багато з них працює. Але треба розуміти механізм дії кожного продукту. Бо рослина — це гормональна система, і якщо стимулятор росту має гормональну природу, він змінює співвідношення ауксинів і гіберелінів у рослині, в результаті чого вона фізіологічно буде розвивати кореневу систему. На жаль, на ринку є багато неякісних препаратів і фальсифікату. Але якщо агроном розуміє фізіологію рослини та з чим він працює, то такі продукти треба застосовувати.
Ми обробляли насіння пшениці, ярого ячменю, соняшнику таким препаратом — результат є. Це дуже добре видно на масі кореневої системи, особливо соняшнику — там різниця може бути в кілька разів, як порівняти з контролем. На ячменю різниця менша, але все одно її видно, особливо в період кущення — виходу в трубку, на структурі кореневої системи, на кількості вторинної мички. Але такими гормональними продуктами треба працювати дуже обережно, бо можна нашкодити рослині.
— Які, з вашого досвіду, найбільші ризики у вирощуванні ярого ячменю? Які плани щодо цієї культури маєте в новому сезоні?
— Найбільші ризики — хвороби, але фунгіциди добре працюють і знімають ці питання. Звісно, за умови вчасного реагування. Посуха — теж типовий ризик. Знову ж таки з огляду на слабку кореневу систему, яка не може діставати воду з нижніх шарів ґрунту. На щастя, впродовж вегетації ярого ячменю немає критичних температур.
Щодо посівних площ, то цього року плануємо лишити під пивоварним ячменем близько 600 га, як торік. Адже культура має сенс у сівозміні — це певна диверсифікація ризиків і не найгірший варіант щодо економіки. Виходячи з невеликих технологічних затрат, має рентабельність.