Суниці з льодом
Ягідну компанію на Волині не оминули весняні приморозки, але вона виходить із ситуації з честю завдяки особливій моделі бізнесу й розумним агротехнологіям.
У березні-квітні на Волині температура підвищилась за 20 градусів тепла. Усі процеси тут, як і по всій Україні, змістилися приблизно на два тижні, і якщо компанія «Ягоди Волині» зазвичай починає збирати полуниці на початку червня, то цього разу довелося вийти на плантації з 20-х чисел травня. І ягідники було вже зраділи ранньому врожаю, як усю картину зіпсував холодний травень.
Торік у деяких частинах країни приморозки були й на початку червня, багато хто також постраждав, але на Волині все обійшлося, згадує засновник «Ягід Волині» Віталій Ішмурат.
«Тепер настала і наша черга заплатити податок природі, — каже він. — До того ж у нас набагато більше шансів отримати приморозки, адже ми — північ України, Полісся: тут озера, болота, низини й торфовища, які посилюють холод».
Утім, різновекторність у виробництві ягід і кластерна структура підприємства дають йому змогу уникати суттєвих втрат від втручання негоди та нинішніх проблем на ринку праці.
«Ягоди Волині» крім полуниць вирощують малину, альпійські суниці, обліпиху, ожину, лікарські трави, зернові. Кластер складається з восьми юридичних осіб і 12 окремих господарств загальною площею 253 га. Це вертикально інтегрована система виробництва — від вирощування до заморожування та експорту. Основний напрям у ягодах — малина, під нею сукупно 41 га, під полуницями — близько 16 га.
— Пане Віталію, розкажіть, у чому переваги такої форми бізнесу та виробництва, як у вас?
— Насамперед ми працюємо не одним масивом, як зазвичай виробники ягід, а шукаємо землі біля населеного пункту з електроенергією, логістикою та площею 15–20 га, підготовляємо та сертифікуємо землі під органічне виробництво і протягом двох років уводимо в експлуатацію. Це можна порівняти з розширенням мережі супермаркетів — в одному місці побудували, потім — в іншому і так далі. По суті, створені нами окремі господарства об’єднано в кластер. Чому ми обрали саме таку модель бізнесу. Поділ на ділянки розв’язує цю проблему — ми отримуємо диференціацію ризиків від погодних умов. І другий важливий позитивний виграш — нам не потрібно збирати по всій області або інших регіонах людей, шукати для них транспорт, житло, возити їх на роботи. На кожній із цих ділянок, наприклад, на збиральній, працюють жителі сусіднього села, яке цілком може забезпечити робочими руками невелику площу поруч із собою. Цього року ми плануємо запустити ще два таких об’єкти площею 14 і 25 га — нині триває підготовка земель. Там планується вирощувати наші основні культури — малину, полуниці, обліпиху.
— Як вплинула погода на виробництво — теплий квітень — холодний травень?
— У квітні, коли спочатку було дуже тепло, у нас почалося масове цвітіння полуниць, а 24 квітня перший приморозок «прибив» цвіт на ранніх сортах. У травні додалися поворотні приморозки. Ми захищалися, де встигли й змогли, агроволокном — з його допомогою градусів п’ять у природи відвоювали. Проте оскільки ми маємо велику сукупну площу й на всі ділянки волокна забракло, застосовували задимлення тюками соломи — цим також дещо захистили квіти. Тюки розкладали вздовж доріг поруч із насадженнями. Приблизно півтора тижня їх підпалювали — щойно надходили прогнози про ризик нічних приморозків. Таким чином, нехай не повністю, але зберегли більшу частину врожаю. Звичайно, ці весняні гойдалки температурних режимів — чинник стресовий і позначиться на врожайності. Ми ще збираємо полуниці (розмова відбулася 5 червня — прим. ред.), але, за попередніми підрахунками, отримаємо на ранніх сортах (Румба, Хоней) відсотків на 30–40 менше, ніж зазвичай. На суницях альпійських (вони, як і полуниці, цвітуть рано) перший цвіт ми теж втратили, але трохи менше — відсотків 20. Але ще тиждень, і будуть заходити вже пізні сорти, наприклад, Флоренс. Сподіваюся, що з ними ситуація буде кращою.
— Як позначилися приморозки на малині?
— Коли вона стартувала, теж були нічні приморозки — під час виходу її вегетативної частини з ґрунту. Зелене листя набувало фіолетового відтінку на ранок, тобто його все ж підморозило. Однак, думаю, що малина із цією проблемою все ж таки впорається — якихось значних недозборів ми не прогнозуємо. Хоча до її дозрівання ще й купа часу — всяке може статися, тому загадувати не будемо. Ідеться про ремонтантну малину, збирати яку ми зазвичай починаємо у 20-х числах липня. Подивимося, як зміститься термін дозрівання цього сезону. Та й узагалі передбачати щось наперед не варто — аналізувати будемо, коли зірвемо останню ягоду.
— Розкажіть про ваші сорти малини.
— Переважно ми вирощуємо Мапему, є й інші сорти в колекції, але найкраще себе показує в нашій місцевості саме він. Це ремонтантний сорт нідерландської селекції, який відрізняють великі транспортабельні ягоди. Він більш-менш прогнозовано поводиться на заморожуванні, стійкий до хвороб, йому не потрібна шпалера — у всякому разі ми вирощуємо без неї. Працюємо із цим сортом уже років шість і навчилися з ним правильно поводитися, щоб отримувати максимальне задоволення від зібраного органічного якісного врожаю.
— Куди нині іде ваша продукція, які її обсяги та відпускна ціна?
— Поки що всі полуниці заморожуємо та формуємо партію для подальшого експорту. Ми — експортно орієнтоване підприємство, сертифіковані відповідно до стандартів Європейського Союзу. Спочатку формуємо партію замороженої продукції, щоб розуміти експортний потенціал, і після отримання найкращої пропозиції починаємо продаж. Тому про ціну говорити поки що рано. На сьогодні вже зібрали близько 40 т. Здебільшого нам надає послуги із заморожування та фасування наш партнер — компанія ТОВ «Еміта». Вони приймають свіжу ягоду без хвостика, миють її, заморожують і фасують залежно від специфікації та зберігають її до того, як почнеться експорт.
— Які основні напрямки експортних постачань?
— Литва й Чехія. Там у нас постійні та надійні контрагенти, з якими склалися взаємовигідні й багаторічні відносини.
— Чи були проблеми у взаємодії з ними минулого сезону через блокаду українських кордонів з ЄС?
— Когось із наших сусідів це зачепило, але не нас — ми встигли все продати до того, як почалися ці «гойдалки». Яка буде подальша доля зібраного врожаю цього року — й поготів складно прогнозувати: додаються дедалі нові чинники. Адже від вимкнень світла ми вже потерпаємо. Звісно, на складах у нас є генератори, тож на самому зберіганні це не дуже позначається: коли сховище вже вийшло на режим зберігання, генератору потрібно не надто багато для підтримання температури. А ось сам процес заморожування, коли в камеру надходить нагріта до 20 градусів і вище продукція, потрібен одномоментно набагато більша потужність. Вимкнення електроенергії в момент завантаження означає збільшення витрат, не кажучи вже про те, що генератор може нормально і не впоратися із цим завданням. Генератори вимагають значно більше витрат, ніж живлення від електромережі.
— Які хвороби та яких шкідників ви помітили на плантаціях з весни?
— Весняні перепади температур очікувано спричинили сіру гниль. Ми її дещо проґавили, але загалом здолали. Помітили також трипсів і кліщів. Але органічні ЗЗР допомогли нам подолати всі ці труднощі.
— Щодо засобів захисту ви з ким співпрацюєте?
— Компанія «Росана-1» надає нам консультативні послуги й допомагає з агротехнологічним супроводом, а також моніторингом хвороб і шкідників. А їхній партнер — одеський виробник ЗЗР «Центр — Біотехніка» (Одеська обл.), чиїми препаратами ми користуємось. Також активно співпрацюємо і з компанією «БТУ-Центр».
— Якими препаратами ви працювали проти сірої гнилі, трипса, кліща?
— Триходерма, Планріз, Біотеравіт — проти грибних і бактеріальних інфекцій. Актофіт і Бітоксибацилін — інсектициди. Перелік біопрепаратів досить великий, серед них є препарати комбінованої дії та широкого діапазону.
— Які хвороби та шкідники помічено на малині?
— Поки що все в порядку. Профілактичні роботи ми провели. Очікуємо, що може з’явитися листокрутка, яка перезимувала за теплої погоди, — будемо з нею працювати.
— Яких марок добрива застосовуєте?
— Препарати ТМ Щедродар, велика лінійка препаратів від ТМ Агріфлекс.
— Які елементи вносите нині?
— На цьому етапі — азот і калій на обліписі.
— Як у вас організовано полив?
— На кожному новому підприємстві перед закладанням плантації ми проводимо систему крапельного зрошення. Усе це збираємо і монтуємо самостійно, крім буріння свердловин. Навчилися цього поступово. Наразі тільки купуємо необхідні компоненти — магістральні труби, краплинні трубки й інше в нашого постійного постачальника — компанії «Науково-виробнича фірма Пластмодерн». З їхнього боку до нас досить тепле ставлення, тому працюємо з ними вже не перший рік. Колись на самому початку я проводив тендер на встановлення зрошувальної системи під ключ із парою українських підприємств, але потім порахував, що якщо я зроблю це сам, то вийде у два з половиною раза дешевше — і зробив.
— Які обсяги заморожених малини та полуниць ви експортували минулого сезону?
— Малини — близько 250 т, полуниць — близько 100 т. Торік відпускна ціна нас не дуже влаштовувала, але такі закони ринку.
— Які у вас очікування від ринкової ситуації цього сезону?
— Думаю, буде набагато веселіше, ніж торік, а надто 2022 рік. Має бути достойна ціна — і, відповідно, плануємо заробити. Цього року за органічні полуниці без хвостика на рампі пропонують 75 грн/кг, а торік ціна була близько 50 грн/кг. Однак сезон ще не закінчився, і ціна може коливатися. Можливо, хтось може й не впоратися з контрактами…
— У сезон 2022/23 року через блекаут багато української малини вирушило до сховищ сусідніх країн, накопичувалися великі запаси. Щось подібне можна очікувати тепер?
— Минулого сезону такого вже не було, але в нас не одне — то інше: тепер пішли віялові вимкнення, а до цього поворотні приморозки. Загалом сільське господарство і, зокрема, садівництво та ягідництво є доволі «веселим» напрямом у бізнесі. Щоб його вести, людина повинна мати щось авантюрне в душі та характері.
— Або убезпечити себе іншими напрямами…
— Як і будь-який інвестор я, звісно, думаю про диференціацію ризиків. У нас є інші проєкти, не пов’язані з рослинництвом й агро — трохи з нерухомістю, трохи з тваринництвом. Останній проєкт поки що пілотний — вівчарство. Є землі для пасовищ, отже, вивчаємо поки що економічну складову. Цю справу треба відчути руками, тобто щось виробити хоча б у невеликих обсягах.
— Яка з ваших ягідних культур за вашими очікуваннями буде найприбутковішою?
— Усе таки «містотвірна» в нас — малина, на неї й розраховуємо.
— А чи не сходить ще бум на малину?
— Думаю, загалом — ні. Ті, хто провадять цей бізнес, більш системні люди, розуміють, коли ціна на неї може йти вгору й коли вниз. Ураховуючи, що малина промислово плодоносить протягом семи років, і за цей період можуть виникати різні ситуації на ринку, потрібно якось утримувати «ряди». Щодо дрібних випадкових виробників, які за падіння ціни викорчовують ягідні кущі, а за зростання — садять знову, без них ринок теж не обходиться. Плюс багато хто виїхав, повсюдно — брак робочих рук… Адже — не питання посадити 100, 200, 500 га малини, питання — як потім забезпечити її своєчасне збирання.
— Яку динаміку обсягів малини можна очікувати цього сезону — більше, менше?
— Ми залежимо від погоди, і важливо, якою через неї буде якість малини. Якщо підуть дощі, вона буде нижчою. А за врожайністю, думаю, культура все ж утримає свої 8–12 тонн із гектара.
— Чи запроваджували ви останнім часом у ваших господарствах нові технології та обладнання?
— У принципі в нас давно відпрацьована стратегія, їй і слідуємо, хоча в нюансах є й поле для експериментів. Пробували трирядну посадку полуниць, заклали її торік, а цього року, коли вона вийшла на промислове плодоношення, подивилися і дійшли висновку, що на органіці краще працює двостороння, шахова схема посадки. У двострічкового способу краща провітрюваність і менше поширення хвороб тощо.
— Що сьогодні потрібно робити, щоб покращувати якість виробництва ягід?
— Насамперед потрібні досвідчений агроном, фінансова подушка, надійні партнери й найголовніше — досвід у цьому бізнесі. Хай там як, а ґуль будь-яка людина у цій справі спочатку понабиває — потрібно просто робити правильні висновки з припущених помилок.