Сучасна ветеринарія
Про роботу ветеринарних відділів птахогосподарств, виклики та досягнення у цій галузі розповів Іван Конюховський, лікар ветеринарної медицини ТОВ «ЛЕОКОМЕРЦ»
— Іване Васильовичу, як останнім часом змінилася робота ветеринарних відділів на птахофабриках бройлерного напряму виробництва?
— Після початку війни з лютого 2022 року порушилася логістика зі збуту м’яса курчат-бройлерів. Припинилися постачання м’яса в Київську, Одеську, Харківську та інші області півдня та сходу. Водії відмовлялись їхати в зони бойових дій. Внаслідок чого в західному регіоні утворився великий надлишок м’ясної продукції. Забійні цехи відмовлялися приймати на забій курчат-бройлерів, ціни на них суттєво впали. Надлишки м’яса довелося заморожувати та орендувати для цього додаткові потужності холодильних камер. Є ще до сьогодні деякі птахогосподарства, які все ще реалізовують заморожену продукцію.
У деяких птахогосподарствах довелося перетримувати живу птицю до 70 днів, бо не було куди її здати. Після цього багато дрібних фермерських господарств та ряд великих птахогосподарств зупинили свою діяльність на 1−2 міс. У зв’язку з перетримкою птиці змінилась і епізоотична ситуація в господарствах.
Вакцинопрофілактика на наших птахівничих підприємствах розрахована на те, що птиця утримується до 49 днів у пташниках. А через те, що птицю довелося перетримувати, у птахогосподарствах з’явилися польові віруси, які змусили лікарів ветеринарної медицини переглянути схему вакцинопрофілактики. Довелося додатково проводити лабораторні дослідження та ПЦР-тести на виявлення польових вірусів, особливо до інфекційного бронхіту, Хвороби Гамборо та Хвороби Ньюкасла, міняти схеми вакцинопрофілактики та підбирати вакцини.
Характерною особливістю того часу було ще те, що на ринку не вистачало вакцин. Припинилися постачання вакцин та антибіотиків з-за кордону, а залишки препаратів, які були на Київщині та сході, не можна було отримати, бо склади були закриті, а працівники покинули небезпечні зони. Була порушена також логістика, доставки вакцин певний час не було. У цей період, окрім вакцин, також гостро відчували нестачу кокцидіостатиків, антибіотиків та інших веттоварів у тому обсязі, який був до війни.
З часом, коли визволили Київщину, склади з біопрепаратами та антибіотиками відкрили, препарати почали доставляти на Львівщину, запрацювала «Нова Пошта», люди почали повертатися на свої робочі місця.
У цей період зросли ціни на ветеринарні препарати щонайменше на 30% через падіння гривні й зростанням курсу долара та євро (бо основну частину препаратів закуповують за валюту). Через наявність ризиків у транспортуванні та доставці препаратів у різні регіони України, фірми встановили правила, які передбачали повну передоплату за товар. Це спонукало лікарів ветеринарної медицини бути більш прискіпливим у підбиранні ветпрепаратів і зважено ставитися до замовлень. Антибіотики почали застосовувати лише в тих пташниках, де були прямі показання.
Відповідно, у господарствах зменшилася частота і кількість використання антибіотиків у порівнянні з довоєнним часом. Натомість багато почали використовувати підкислювачі для стримання росту і контролю бактеріального фону.
— Як змінилися постачання добового молодняку курчатбройлерів у західному регіоні?
— У нашому регіоні курчат птахогосподарства завозять в основному з-за кордону. Основні постачальники молодняку: Польща, Угорщина, Чехія. Кроси завозять, як і раніше, Росс-308 та Кобб-500. У березні — квітні цього року постачальники курчат довозили тільки до кордону, оскільки вони боялися заїжджати на територію України. Це створювало певні труднощі для наших виробників, оскільки доводилося перезавантажувати курчат на кордоні у свій автотранспорт, або садити свого водія в автотранспорт постачальника, щоб доставити молодняк до адреси призначення. Це все займало багато часу. До того ж багато часу доводилося витрачати в чергах, щоб перетнути кордон. Від моменту виїзду з інкубатора постачальника до висадки курчат у наших господарствах проходило від 24 до 48 год, а часто навіть і більше. Таке тривале транспортування негативно позначалося на здоров’ї молодняку і призводило до підвищення падежу курчат в перші дні вирощування (основним діагнозом, що призводив до летального результату, в цей час була пневмонія птиці). Курчатам, що вижили, надалі у процесі вирощування було важко забезпечувати високі технологічні показники. Ця птиця не мала такої продуктивності, як ми отримували раніше.
Щоб покращити ситуацію з постачанням курчат і продуктивністю стада, деякі птахогосподарства та інкубаторні станції почали завозити інкубаційне яйце, щоб інкубувати його в Україні. Це дало змогу скоротити строк транспортування молодняку в господарство і значно покращило ситуацію на виробництвах.
— Чи були ще проблеми з якістю добового молодняку, який завозили з-за кордону, окрім логістичних?
— Так, питань до якості молодняку багато. Часто господарства отримують курчат низької якості, з різною епізоотологією. А причин для цього є декілька. У Польщі, Чехії та інших країнах Євросоюзу немає таких великих батьківських стад, які б могли забезпечити великі потужності наших птахогосподарств (мається на увазі, щоб отримати необхідну кількість молодняку від одного родинного стада). У результаті до нас поступають курчата хоч і від одного постачальника, проте від птиці різного віку та різних батьківських стад. Це все ускладнює підбір схеми вакцинопрофілактики птиці в господарстві, а також призводить до того, що однорідність стада під час вирощування становить нижче ніж 70%. Зваживши птицю у віці 35 днів за однакових умов утримування, годівлі, мікроклімату різниця між птицею може сягати до 1 кг. Це не є нормальним, і зрештою суттєво впливає на результат вирощування.
Коли ми спілкуємося з менеджерами фірм-постачальників добового молодняку і питаємо їх про те, чому ви постійно продаєте неоднорідне стадо. Отримую відповідь: «Ми продаємо курчат в країни Євросоюзу по 50 євроцентів, а вам по 32 євроценти, тому робіть висновок про якість самі».
З приводу здоров’я отриманого молодняку скажу таке. У країнах Євросоюзу власники птахогосподарств не мають зазвичай у своєму штаті власного ветеринарного лікаря, натомість користуються послугами приватних ветеринарних лікарів, а це доволі дорого. Тому власники цих господарств борються з проблемами птиці власними зусиллями доти, доки можуть це робити, а потім, коли результати вже зовсім погані, викликають ветлікаря. Такі дії у купі з відсутністю вчасної профілактики призводять до виникнення різних інфекційних захворювань у птиці, які передаються від батьків через яйце курчатам. І нам вже доводиться розв’язувати самим ці проблеми, нівелювати наслідки й лікувати птицю.
Тому дуже важливо завжди під час завезення курчат-бройлерів з-за кордону вимагати схему вакцинопрофілактики того родинного стада (чи стад), від яких отримують курчат, щоб вчасно зорієнтуватися, з якими проблемами птиці нам доведеться мати справу.
— Сьогодні є необхідність змінювати технології виробництва на птахогосподарствах?
— У нашому регіоні тривають постійні вдосконалення технологій виробництва. Найбільші зусилля направлені на зменшення затрат на енергоносії. Сьогодні все ще основне джерело опалення виробничих приміщень це газ, а також тверде паливо (дрова, пелети).
Основний напрям роботи з покращення виробництва сьогодні спрямований на мінімізацію розходу газу, не порушуючи при цьому технологічних параметрів вирощування птиці. Значних успіхів в цьому досягло птахогосподарство ТОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД», впровадивши «цикл-тайм». Вони використовують енергію, яку виділяє сама птиця, звівши затрати газу на виробництві до мінімуму. Інше велике господарство ТОВ «Птахофабрика „САМБІРСЬКА”» встановила сонячні батареї на кожному пташнику і користується «зеленим тарифом». Невеликі господарства також переходять з газу на дрова.
— Зважаючи на зміну обсягів виробництва птахівничої продукції, чи змінюють сьогодні господарства щільність посадки птиці?
— В основному в західному регіоні садять нині 18 гол/ м., а хто має вихід до країн Сходу — 22 гол/м.. Цьогоріч в Україні залишилося багато зернових з минулого врожаю у зв’язку з війною та неможливістю експорту. Ціни на зернові стали привабливими, відповідно, велика кількість дрібних фермерських та великих птахогосподарств після часткової або повної зупинки в травні-червні почали відновлювати виробництво і масово завозити молодняк на вирощування. Як наслідок, у серпні-вересні знову утворилося перевиробництво м’яса бройлера. Ціни на м’ясо почали знижуватися, а вимоги з приймання птиці на забій — зростати. Керівники забійних цехів передусім почали надавати перевагу з приймання птиці на забій тим господарствам, у яких вага живої птиці становила 3−3,5 кг, а вихід курячого філе не менше 30%. Тому знову ряд господарств стали перетримувати птицю, щоб здати птицю певної кондиції на забій.
За щільності посадки птиці 18 гол/м. і більше, враховуючи прорідження птиці до 14 гол/м., м’ясо другої категорії становить 20% і більше. Таке м’ясо продається гірше і за нижчих цін. Спілкуючись з керівниками птахогосподарств, я чую від них про необхідність зменшення щільності посадки до 16 гол/м., щоб бути конкурентоспроможними на ринку.
— Чи актуальна проблема пошуку персоналу у птахогосподарства? —
Пошук персоналу в господарство — це завжди актуальна тема. На ринку праці нині є достатня кількість високопрофесійних спеціалістів у галузі птахівництва (технологів, ветлікарів). Кожний комбікормовий завод, інкубаторні станції, які постачають свою продукцію (корми, курчат) в господарство, надають паралельно свої консультаційні послуги (ветеринарні, досліджують корми та складають раціони, слідкують за дотриманням технології виробництва тощо). Після отримання такої консультації вже основна роль для прийняття правильних рішень відводиться спеціалістам господарства, бо вони його найкраще знають. Саме технологу та ветлікарю, вислухавши всі поради від спеціалістів, що працюють у тій чи іншій компанії, необхідно прийняти правильне рішення, щоб забезпечити хорошу збереженість та високу продуктивність птиці. Таких спеціалістів, які б могли самостійно приймати рішення в господарствах і нести за нього повну відповідальність, взагалі не багато. Тому керівники птахогосподарств завжди в пошуку таких спеціалістів.
Загалом же на ринку праці України сьогодні спеціалістів достатньо, їх запрошують у господарства. Та їм потрібно немало часу, щоб адаптуватися до нових умов і досягти позитивних результатів на виробництві, а керівник зазвичай хоче покращення і результату сьогодні і вже. Треба усвідомлювати, що іноді проходить багато часу поки керівник натрапить на таких спеціалістів.
Проте є й такі керівники господарств, які працюють на перспективу. Вони йдуть на додаткові витрати, запрошуючи молодих спеціалістів на роботу після закінчення вищих навчальних закладів, паралельно залучаючи консультантів та спеціаліcтів з великим досвідом роботи. Такі керівники через певний час отримують місцевого високопрофесійного спеціаліста.