Овочі - Ягоди - Сад
Головне:
Інтерв'ю

Сливи зараховано

Олександр Баран
агроном із садівництва ПП «Аграрна компанія 2004» холдингу Vitagro (Хмельницька обл.)
Поділитись:

Сливи, які у 20092013 роках викорчували в багатьох господарствах через дуже низький попит, знову відроджуються. Нові дерева, закладені в період гострого дефіциту слив 2014-го, демонструють прекрасні показники.  

Олександр Баран

Наш співрозмовник — Олександр Баран, агроном із садівництва ПП «Аграрна компанія 2004» холдингу Vitagro (Хмельницька обл.). Прийшов працювати в компанію 2011 року, коли там було 147 га яблуневого саду і 29 га смородини. Відтоді садівничі площі підприємства зросли до 550 га. 

Сливу «Аграрна компанія 2004» уперше посадила 2014 року на тлі гострого дефіциту цього продукту. Однак тут не гналися за обсягами — вирішили виділити під культуру 10 га своїх уже досить великих садів. Хотіли спочатку подивитися, як піде нова для компанії плодова культура. А ще й спробували вирощувати незвичні для цієї місцевості сорти. Це був свого роду експеримент, згадує пан Баран. Сьогодні агроном розповідає про дуже непогані результати першого досвіду і як їх удалося досягти. 

Чому ваше господарство все ж вирішило вирощувати сливу, адже це, по-перше, був новий для вас продукт, а по-друге, ситуація на ринку у 2014-му була ще досить невизначеною? 

— Ми почали вирощувати сливу після того, як у 2012–2014 роках усі кинулися масово її викорчовувати. Насадження скоротилися. Причина цього — з 2009-го по 2013 рік ціна на сливу дуже сильно впала. До того ж у багатьох господарствах були старі сливи, які сильно опадали. А ще й ніхто не сушив сливу — на відміну від нинішнього попиту на чорнослив. Тобто слива нікому не була потрібною. Того, що вирощували домогосподарства, цілком вистачало. 

Промислові сади повирізали за кілька років, тому слива з ринку поступово майже зникла. У результаті слива стала в гострому дефіциті, на неї зростав попит. Тому компанія Vitagro вирішила спробувати вирощувати сливу в невеликих обсягах — подивитись, як воно піде. Це були нові сорти в умовах нової для них зони. 

З чого ви починали: які саджанці вибрали, схему посадки, які сорти нині вирощуєте? 

— Саджанці брали в Бахмутському плодорозсаднику (Донецька область), з яким працюємо по сливах із 2014 року й донині. До речі, по яблунях і грушах перейшли на італійські й німецькі сорти, маємо 42 га власного розплідника, але бахмутські саджанці сливи були дуже якісними — коронована слива дворічка, заввишки 2 м із кроною, з розвиненою кореневою системою. Садимо сливу за схемою 5 . 3 м. На сьогодні вирощуємо сорти Чачакська лепотика, Стенлей і Президент — кожного сорту по 3 га. 

Як вплинули цьогорічні погодні умови на врожайність сливи, адже 2020-й був кліматично найскладнішим? 

— Урожайність була цього року 16,5 т/га. Не сказати, що це дуже добре, але й непогано. Хоча морози трошки прорідили сливу, проте вона була більшою. Тобто сливи набирають у нас обертів. 

Як ви казали, досить серйозною проблемою є осипання сливи. Наскільки масштабним воно було у вас, що спричинило це і що ви робили для запобігання втрат? 

— Осипалося тільки те, що підмерзло. У нижній частині дерева сливка зосталася на сто відсотків, у кроні втратила приблизно 10–15%. За планом ми мали зібрати 16 т/га, а зібрали навіть більше. Незначне обсипання ми пов’язуємо зі зміною агротехнології. 

Ми додали амінокислоти в період цвітіння за допомогою препарату Ізабіон (Syngenta). І проти заморозків працювали регулятором росту Атонік марки Arysta. Тому можна сказати, що ми і втримали, і навіть отримали  більший результат, ніж планували. Зауважу, що на сливі ми взагалі не застосовували хімічні засоби, на відміну від яблунь. А цього року застосували нормальний хімзахист і для слив. І, як бачите, незважаючи на важкі весняні умови, отримали кращий результат. 

Як ви зберігали врожай сливи, які у вас зберігальні потужності? 

— Річ у тім, що сливу Чачакська лепотика ми реалізували всю відразу з поля, а Президент і Стенлей тримали десь плюс-мінус півтора-два місяці й теж повністю реалізували. На залишку сливи у нас нема. Є холодильник із регульованим середовищем на 5 тис. тонн, де в основному ми зберігаємо яблука, але в період збирання, наприклад, смородини, зберігаємо смородину, а коли збираємо сливи — сливу. Збираємо її 30–40 т на день, такий обсяг одразу продати важко, тому ми складаємо сливи в холодильник, а потім формуємо в партії й відправляємо. Сливу в холодильник закладаємо трохи зеленкуватою. 

Хвороби рослин — тема, яку не обійти. З чим ви стикались у першому досвіді та як захищали дерева від хвороб і шкідників? 

— Наш принцип такий: ми працюємо в основному на профілактику, а не на лікування. Тому в нас не було ніяких несподіванок: ні з хворобами, ні зі шкідниками. У компанії є розроблена система захисту, яка складається із шести-семи обприскувань. З них 4–5 — залежно від сезону і погодних умов, два — профілактичних обприскування: до збирання врожаю й після. Як фунгіцидами обробляємо препаратами Хорус від компанії Syngenta (проти парші, мучнистої роси, моніліозу), Сігнум (BASF) — комбінований фунгіцид для захисту кісточкових культур і Топсін-М (SumiAgro) — системний фунгіцид зі швидкою й одночасно подовженою, стабільною захисною дією (понад два тижні). 

По осипанню пелюстки працювали Бі-58 (BASF) проти кліщів, попелиць, пильщиків. Наприклад, у сливового чорного плодового пильщика залежно від температури повітря личинки відроджуються з яєць наприкінці цвітіння, закінчують упродовж короткого періоду — 3–5 днів після опадання пелюсток. Личинки першого віку живляться м’якушем зав’язі, а старших віків — центральною частиною, пошкоджуючи кісточку. 

Тож тривала захисна дiя Бі-58 дає змогу боротися зі шкідниками, які відроджуються з яєць або мігрують через деякий час після обприскування. 

Проти тлі застосовували Каліпсо (Bаyer), а також рідкий препарат Воліам Флекси (Syngenta) — він працює і по плодожерці, і комплексно по інших шкідниках.  

Ще один важливий етап догляду за садом — сезонні обрізування. За якими технологіями ви обрізуєте сливи? 

— У кінці серпня збираємо останній сорт Президент, інші — раніше. Відразу після збирання врожаю, на початку вересня, по саду проходить італійський контурний обрізувач BMV, прорізає, так би мовити, коридори, формує дерева. Через тиждень після контурного обрізування працівники саду вручну видаляють грубу гілку по кроні й скорочують вертикальні прирости на довжину 25 см. Після обрізування обробляємо препаратом Топсін-М. Фактично в середині вересня слива вже готова до зимівлі. 

Є думка, що обрізування треба робити, коли опало листя. 

— Навпаки: чим слива зеленіша, тим краще її обрізати. По-перше, вона менше реагує на обрізування — тобто, коли дерево ще вегетує, то менш сприятливе до сильного росту на наступний рік, менше кидає «жировиків». Тому, якщо різати по листку, то нема проблем із силою росту. Для садівників це дуже важливо. І по-друге, дерево встигає закласти плодову бруньку. 

Яких висновків ви як агроном дійшли з експерименту зі сливою? 

— Ми почали вирощувати сливу майже на пробу, експериментально, тому завдання для себе не дуже ускладнювали. Посадили також кілька гектарів черешні. Остання себе не дуже добре поводить, а слива, навпаки, непогано. Тому на наступний рік ми плануємо отримати близько 20 т/га урожаю. Збільшувати площі не плануємо — поки що достатньо. Якщо з 10 га буде більше як 200 т сливи, то цього достатньо, щоб сформувати партію для нормальних адекватних торгів. 

Чи дізналися ви, вирощуючи сливовий сад, якісь нові методи догляду за садом, зважаючи на труднощі минулих сезонів? 

— Слава Богу, проскочили морози, які стають пізнішими. Це найбільший катаклізм останніх двох років у період цвітіння й особливо утворення зав’язі. Якщо квіткові бутони ще витримають температуру не нижчу за –2,5 °С, то зав’язь нижче як –1,5 °С морозу вже не витримує. Тому будемо пробувати технологію відтермінування цвітіння шляхом унесення азоту на листки. Тобто вносимо карбамід 10 кг/га кілька разів з інтервалом у 10 днів перед осипанням листя. Це треба робити десь у вересні, щоб азот встиг потрапити до бруньок. Є дослідження, що такий засіб відтерміновує цвітіння на 7–10 днів. Брунька краще зимує, і цвітіння таким чином відтягується. Ми застосуємо це тільки експериментально на одному гектарі на наступну осінь. 

ПРО ПІДПРИЄМСТВО 

Садівничі потужності ПП «Аграрна компанія 2004» холдингу Vitagro становлять 550 га і розташовані в Хмельницькій області. Основний напрям садівництва — яблуні. Їх вирощують на площі 326 га. Використовують переважно італійські саджанці. Під чорною смородиною 100 га, під грушею — 20 га, під сливою — 10 га, під черешнею — 7 га. 

ПРО СОРТИ СЛИВ

Сорт Чачакська лепотика 

Селекція: югославська. Строк дозрівання залежить від кліматичних умов, але найчастіше — перша декада серпня. 

Характеристика плоду: маса 35–40 г, яйцеподібна форма, шкірка рожево-фіолетова, з пруіновим нальотом. М’якуш жовто-зелений, соковитий, легко відділяється від кісточки. Дерево середньоросле з пірамідальною кроною. Сорт дуже швидкоплідний, самозапильний, але найкраща продуктивність досягається, коли поруч ростуть сорти-запилювачі сливи Стенлей, Ненька, Волошка. Зимостійкість достатня. Стійкий до шарки (оспи). Транспортування добре. 

Сорт Стенлей 

Виведено у США. Строк дозрівання: пізній, початок вересня. Вступає у плодоношення на 4–5-й рік. Урожайність висока й регулярна. Плід зворотнояйцеподібний, нерівнобокий, дуже великий (висота — 53 мм, ширина — 40 мм, довжина — 37 мм, маса — 49 г). Основне забарвлення зелене, покривне — темно-фіолетове, суцільне, опушення нема. М’якуш жовтий, консистенція зернисто-волокниста, щільний. Соковитість середня. Кісточка відокремлюється добре. Дерево середньоросле з округлою незагущеною кроною. Сорт високоврожайний, добре витримує морози. Усі плодові саджанці дворічні, з правильно сформованою потужною кроною й кореневою системою, що забезпечує високу приживлюваність і правильний зовнішній вигляд дерева, а також швидкий урожай.  

Сорт Президент 

Англійський сорт пізнього строку дозрівання. Поширений у Німеччині. Зимостійкість вища від середньої. Дозрівання — середина вересня. Дерево сильноросле, спочатку утворює пірамідальну крону з піднесеними гілками. Маса плоду — 50–70 г, плоди великі, овальні. Шкірочка бордова, у спекотне літо бордово-фіолетова або майже темно-синя. М’якуш дозрілого плоду жовто-зелений або жовтий, досить щільний, добре відокремлюється від кісточки. Плоди десертного призначення та для приготування кондитерських продуктів. Стійкість до хвороб висока, до моніліозу чутливий. Плодоносить дуже рясно й щорічно. Сорт транспортабельний, універсального використання.  

Дмитро Громов

журнал “Садівництво по-українськи”, грудень 2020 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ