Між викликами та ризиками

 Ризики в охопленій війною Україні сьогодні дуже високі. Чи до інвестицій та розвитку бізнесу? Економічні обставини спонукають до виживання. Тож навіть провідні ринкові гравці вимушені прискіпливо переглядати свої підходи й стратегії, суттєво оптимізуючи витрати на операційну діяльність та балансуючи між викликами й ризиками. Утім, оптимістичні ринкові новини, наче спалахи яскравих метеорів, час від часу таки осявають виднокрай ринкових реалій. Як-от, приміром, про старт виробництва в Україні мармурової свинини від KSG Agro. Про те, як ведеться сьогодні компанії, розмовляємо з головою ради директорів KSG Agro Сергієм Касьяновим. 

— З першого дня війни й дотепер ми ні на годину не зупиняли своєї роботи. Працювали і під гуркіт канонади, і в умовах, коли мало не пів України «взяли валізи й кудись поїхали», — зауважує Сергій Павлович, розповідаючи, як непросто було зберегти команду. — А згодом у соціально відповідального бізнесу побільшало пріоритетів, бо потрібно було прийняти і працевлаштувати біженців з окупованих ворогом районів і з містечок та сіл у зоні бойових дій… 

— На жаль, війна спричинила серйозну хвилю трудової міграції. А з якими ще проблемами воєнного часу довелося давати раду KSG Agro? 

— Їх і нині не бракує. Спочатку було незрозуміло, з ким із контрагентів надалі працювати. Та ми вдячні нашому стратегічному постачальнику — компанії Kargill, що завжди находила порозуміння й навіть у складні часи відвантажувала продукцію, хоча ризики були великими… 

— А яких змін за час діяльності в реаліях нашого буремного сьогодення зазнала система керування компанією? 

— Кардинальних змін ми не запроваджували. Просто сподіваємося, що кожен у команді на своєму місці працюватиме з подвійною відповідальністю. Відповідно, не скорочували, а, навпаки, підвищували зарплатню. Плани розвитку суттєво не переглядали: реконструюємо другу чергу свинокомплексу — фактично створюємо нові корпуси дорощування і відгодівлі. Створили оперативний штаб, що вирішував безпекові питання, як, наприклад із бронюванням працівників, проїздами машин тощо — з’явилося багато такої роботи. Основні засади нашої діяльності, як і в довоєнні часи, — біобезпека та сучасна генетика, соціальний захист і розвиток працівників, співпраця з громадами. 

— Оскільки логістичні ланцюжки сьогодні — больова точка українського агробізнесу, зі збутом, мабуть, теж були труднощі? 

— Так. У лютому нам навіть довелося вибудовувати процеси прямого постачання продукції. Хоча попит  на м’ясо сьогодні нижчий, ніж до війни, однак і пропозиція суттєво звузилася. Тому й конкурентна ситуація у нашій прифронтовій зоні спонукає до збільшення обсягів виробництва м’яса. Ми навіть суттєво розширили географію постачання своєї продукції. Зокрема, крім Дніпропетровщини реалізуємо свинину у Запоріжжі та Києві. Частка нашої свинини у Дніпропетровській та Запорізькій областях становить близько 80%. 

— Є думка, що ціна на свинину може повернутися на довоєнний рівень. Ви теж так уважаєте?  

— Ринкова ситуація постійно змінюється. Сьогодні, наприклад, комбікорм подешевшав, а завтра подорожчає. Бо ж ринок залежить як від попиту, так і від пропозиції. Приміром, ціни на зернову продукцію завжди впливали на собівартість кормів. Нині вона вже трохи підвищується, але загалом це абсолютно нормальний ринковий процес. Можливо, що й ціна на свинину зміниться, але не так суттєво… 

— Як удосконалюєте виробничу ефективність і на чому оптимізуєте? 

— Вертикально інтегрованому бізнесу трохи легше, бо ми можемо диверсифікувати ризики. Ми вирощуємо зернові культури. Переробляємо їх на власному заводі на комбікорм і відгодовуємо свиней. Весь обсяг виробленої свинини йде на внутрішній ринок і має попит. У ці тяжкі часи ми можемо опуститися на якийсь мінімальний рівень, утім, бодай кілька відсотків «безпекової подушки» таки є. Нехай навіть рослинництво сьогодні збиткове, та ми не відчуваємо якихось проблем із сировиною для кормовиробництва. 

Крім того, заощаджуємо на елеваторних потужностях, створюючи кількамісячний запас кормів на свинокомплексі. Сьогодні працюємо над оптимізацією собівартості, вдосконалюємо виробничі процеси, переймаємося оновленням та оснащенням складів, розмірковуємо над доданою вартістю нашої продукції. На мою думку, завжди є, куди розвиватися, тож ведемо цю роботу постійно… 

— Як загалом змінилася сьогодні структура собівартості? 

— Більша її частка припадає на імпортні складові: добавки, вітаміни, ветпрепарати. На тлі зростання інфляційних процесів усе імпортне суттєво подорожчало. Натомість локальні складові в структурі собівартості знизилися. Ціни на ячмінь, пшеницю, кукурудзу невисокі, тож допоки наразі вдається балансувати. Нині, власне, не лише великим тваринницьким підприємствам, а й фермерам та одноосібникам цікаво вигодовувати свиней. Тож попит на поросят сьогодні дуже високий. А згодом люди зможуть вигідно реалізувати продукцію з високою доданою вартістю… 

— До речі, про додану вартість. KSG Agro розпочала виробництво мармурової свинини… 

— Є таке. Це результат оновлення стада свинями канадської генетики Genesus, що дає преміальну якість м’яса. Ми перші в Україні промислові виробники мармурової свинини. До кінця року вироблятимемо 25 тонн на місяць і поступово нарощуватимемо обсяги у 2023 році. Реалізуватимемо свою продукцію в українських ритейлерських мережах — і у Varus, і в «Сільпо». Власне, й особливої різниці в ціні нині немає. Тож сподіваємося завоювати широку цільову аудиторію поціновувачів такого високоякісного продукту. У перспективі, я сподіваюся, розвиватимемо бренд, створимо креативне пакування. Та допоки війна, все це не на часі… 

— Як на мене, розвиток тваринництва та виробництво продукції з доданою вартістю в такі непрості для держави часи — свідчення економічного патріотизму… 

— Розвиваємо, бо віримо, що перемога буде за Україною і ворог буде там, де він має бути. А загалом, на моє переконання, кожен, хто сьогодні працює на перемогу України, — патріот. Ми мали змогу забезпечувати свинину для благодійного проєкту в Кривому Розі — коли близько пів сотні дитячих комбінатів і шкіл на своїх кухнях варили для ЗСУ та медзакладів тушонку по-домашньому. Ось так гуртом зробили дуже важливу справу — і така взаємодія має величезну цінність… Війна згурту вала нас як українську націю — нехай якою мовою говоримо і у якому регіоні мешкаємо. 

— А чи змінилися за часи воєнних лихоліть ланцюжки вашої ділової взаємодії? 

— Так. Те, що ми всі сьогодні інші, — зрозуміло. Та й конфігурація взаємодії дуже суттєво змінилася. Передусім посередників стало менше. Ми завжди на зв’язку з органами місцевої влади та представниками військової адміністрації. Вони звертаються до нас, ми — до них, і всі питання оперативно ухвалюємо. Що ж до стратегічних ділових партнерів — роздрібних мереж, інших м’ясокомбінатів і підприємств-постачальників — то ми вибудували чіткі й ефективні ланцюжки постачання. Почали цінувати єдність і готові допомагати один одному. І тільки спільними зусиллями можемо досягнути продовольчої безпеки. 

… і побачити за проблемами можливості? 

— Абсолютно. Будь-яка криза несе нові можливості. Хтось впадає у відчай і сходить із дистанції, а хтось зосереджується на результаті — і перемагає. Ще 3–4 роки тому, коли рослинництво було дуже прибутковим, а тваринники були в мінусах, багато хто іронічно цікавився: «А навіщо воно вам треба?» Натомість сьогодні ті, в кого є тваринництво, нормально вибудуваний бізнес, — мають значну конкурентну перевагу. Але цього результату не досягнеш за рік чи навіть за три. Це суттєві інвестиції на тривалий період часу. Втім, саме цей напрям — свинарство — допомагає нашій компанії не просто працювати, а працювати прибутково. На превеликий жаль, ціна ресурсів дуже висока… Ми свого часу залучали кредити на розвиток, утім, нині їх обслуговування дуже дороге… 

— Які варіанти розв’язання цієї проблеми? 

— Тих, хто працює на продовольчу безпеку, має підтримувати держава. Я переконаний, що повинна бути цільова держпідтримка тваринництва. Важливо, щоб уряд і Національний банк не лише підвищували відсотки по кредитах, а й, наприклад, розробили дієву систему компенсації цих відсотків для бізнесів, що розвивають національну економіку в нелегкі для держави часи. Ми розуміємо, що сьогодні державі непросто — і чим можемо підтримуємо всі благодійні ініціативи в регіоні. Завжди йдемо назустріч військовим адміністраціям. Але практично все, що заробляємо, повинні віддавати банкам… 

— Якими, на вашу думку, ми вийдемо з цих випробувань після закінчення війни? 

— Я думаю, що ми будемо більш згуртованими, відповідальнішими й усе ж таки за призначенням використовуватимемо бюджетні кошти. Хотілося б, щоб так було. Щоб держава спрямовувала свою увагу не на те, де можна більше відкусити, а на те, де це потрібно. Хотілося б, щоб сьогодні оті громади, що нещодавно утворилися й тільки-но почали працювати, справді стали господарями на своїй землі. І найголовніше — спільними зусиллями ми просто зобов’язані сформувати таку національну економічну політику, яка б захищала конкурентоздатного вітчизняного товаровиробника. 

ДОВІДКА

KSG Agro є одним із провідних агрохолдингів України, європейською інноваційною групою компаній, що працює за принципом вертикальної інтеграції. Акції холдингу додано до лістингу Варшавської фондової біржі. KSG Agro входить до складу Європейської Бізнес Асоціації (EBA), а також до Асоціації «Свиноводи України». Основною діяльністю холдингу є обробка землі та виробництво сільгоспкультур, а також свинарський бізнес, за який відповідає ТОВ «Стронг-Інвест». Починаючи з вересня 2014 року, KSG Аgro реалізує стратегію розвитку, згідно з якою компанія розвиває найперспективніші проєкти, насамперед свинарство, а також рослинництво.