Ноу-тілл: погляд з Америки
Відомий американський науковець поділився своїми думками щодо розвитку нульової технології у світі та в Україні.
За останні роки технологічний рівень вітчизняних ноу-тіллерів так виріс, що вони можуть успішно конкурувати зі своїми американськими колегами — піонерами ноу-тіллу. Утім, цікавість вітчизняних фермерів до заокеанського досвіду не спадає. У цьому ми переконалися під час міжнародної науково-практичної конференції «Ноу-тілл — технологія майбутнього», яку журнал The Ukrainian Farmer провів наприкінці травня в Миргороді.
Гостем конференції був відомий американський науковець, ґрунтознавець, дослідник різних технологій обробітку ґрунту, зокрема ноу-тілл, професор Мічиганського державного університету Річард Ліп.
Скориставшись нагодою, ми поцікавилися його баченням розвитку ноу-тіллу в різних країнах і враженнями від українських фермерів.
Пане Річарде, як ви обрали для себе агрономічний фах?
— Я виріс на фермі в штаті Мічиган, тому сільським господарством цікавився з дитинства. Отже, вирішив вступати в коледж на агрономічне відділення. Коли навчався на магістра в Мічиганському державному університеті, мріяв стати місіонером, але університет мені запропонував навчатися далі, писати кан- дидатську роботу. Коли закінчив, знову не зміг поїхати, тому що університет запросив мене залишитися працювати. І так вийшло, що я працюю там досі.
Університету дуже подобається моя міжнародна робота, міжнародні проєкти, тому вони їм всіляко сприяють, адже таким чином наші знання поширюються світом, і водночас я маю можливість дізнаватися про щось нове в інших країнах і ділитися цим досвідом в університеті.
Тобто мрія бути місіонером частково збулася…
— Так. Коли я замислююся над цим, то схиляюся до думки, що таким був план мого життя із самого дитинства, і це робить мене щасливим.
У яких країнах ви побували й що цікавого та корисного винесли зі своїх подорожей для професійної діяльності?
— Кожне місце особливе й унікальне. І де б я не був, завжди навчався чогось нового, що роблять тільки у цьому місці.
Проте, мабуть, найцікавішим досвідом була робота з африканськими аборигенами-фермерами, яких я навчав технології ноу-тілл. У них специфічні умови, їхній рівень сільськогосподарського виробництва навіть не можна було порівнювати з виробництвом фермерів інших країн. Землю вони обробляли так: чоловік тягнув плуга, а жінки ним керували. А щоб посіяти кукурудзу, вони хаотично робили палицею отвір в землі й кидали туди насіння — рядків не було. І коли я навчив їх сіяти рядками, застосовувати технології, то вони в кілька разів підвищили врожайність. Тепер вони можуть конкурувати навіть з успішними фермерами світу.
Однак ноу-тілл — це сучасні технології, складна дорога техніка. Можливо, там, в Африці, ви їх навчили якогось іншого ноу-тіллу…
— По-перше, ми навчили їх робити рядки. По-друге, вони стали закривати ґрунт пожнивними рештками. Це зберігає вологу і зменшує забур’яненість посівів. А замість дорогих сівалок вони користуються дуже простим обладнанням.
Окрім нових технологій, які наукові дослідження — ваші та ваших колег ви пропонуєте фермерам інших країн?
— Це можуть бути, наприклад, наші генетичні дослідження. Пам’ятаю, в Таджикистані фермери вирощували старі сорти, яким було вже 50 років. Після того як вони почали сіяти запропоновані нами нові сорти, вони в декілька разів збільшили врожайність. До речі, мені було дуже дивно, що в Таджикистані кукурудзу сіють у лютому, а збирають у липні й знову сіють, тобто отримують два врожаї. Головне — не гаяти час.
В Україні траплялося, коли фермери в бінарних посівах вирощували люцерну та ячмінь. У результаті і ячмінь був поганим, і люцерна. Коли збирали ячмінь, то люцерна на вигляд була така, ніби вона на тому полі росте п’ятий рік. Я порадив вирощувати тільки люцерну, і коли наступного року приїхав у те господарство, то був здивований, яке гарне було те поле.
Ви не раз бували в Україні й бачили, як тут практикують ноу-тілл. Чи є відмінність між американським і українським ноу-тіллом?
— Технологія й обладнання однакові. Єдина різниця — в ґрунті. У нас ґрунт вологіший, і мені здається, що українські фермери більше виграють від застосування ноу-тіллу, ніж американські. Бо таким чином вони можуть утримувати вологу.
Окрім того, я помітив, що у вас більш рівнинна земля, натомість у нас більш горбиста. Тому ми без ноу-тіллу можемо багато втрачати через ерозію ґрунту.
Чи є землі, подібні до наших чорноземів, в Америці?
— Так. І саме там у нас найкращі результати на ноу-тіллі.
Скільки взагалі практикують різних видів обробітку ґрунту в Америці? Бо в нас складається враження, що у вас суцільний ноу-тілл…
— Усе є — і ноу-тілл, і традиційні види обробітку. Орють не більше як 20% площ, ноу-тіллом провадять десь на 30%. Проте на 40% ріллі залишають багато решток на полях.
До речі, свого часу держава виплачувала фермерам по 40–45 доларів на гектар, щоб вони залишали пожнивні рештки на полі, щоб не випаровувалася волога з ґрунту — так вона стимулювала фермерів переходити на ноу-тілл.
Інші заохочення стосувалися фермерів, чиї господарства розташовані поблизу водойм. Держава платила за те, щоб на межі своїх полів і водойми фермери залишали фільтрувальні смуги: щоб, з одного боку, вода з річки чи струмка не заходила на поля, а з іншого — щоб залишки пестицидів не змивало дощами у воду, щоб ґрунт не змивало у водойму й не було ерозії ґрунту.
Про американських фермерів у нас склалася думка, що вони дотримуються здебільшого двопільної сівозміни. Чи збереглася десь, наприклад, семипільна сівозміна?
— Здебільшого практикують двопільну сівозміну кукурудза-соя. Хіба що ще пшеницю можуть додати.
Чи бачите ви у цьому проблему? Зокрема, щодо накопичення шкідників, хвороб…
— Думаю, в такій сівозміні немає нічого поганого. Якщо відбувається певна ротація культур, якщо ґрунт не орють, його зберігають, консервують, вуглець не йде в атмосферу, то проблеми не бачу. Щодо накопичення шкідливих організмів, то все залежить від культури. Якщо цукрові буряки чи картоплю вирощуєте без сівозміни, то накопичуватимуться нематоди. Проте сучасні технології здебільшого справляються з більшістю проблем на полі й за двопільної сівозміни.
Часто наші фермери — ноу-тіллери сперечаються про «правильний» і «неправильний» ноу-тілл. Наприклад, якщо якийсь елемент пропускають у технології, зокрема, не висівають покривні культури, це вже називають неправильним ноу-тіллом. Чи можна взагалі цю технологію видозмінювати? Чи впливає це на результат?
— Класичний ноу-тілл по-американськи — це застосування гліфосату, це сівба наступної культури в стерню попе- редньої, обов’язково з покривною культурою. Восени покривну культуру скошують і рештки залишають на полі. Завдяки цьому навесні, коли з’являються бур’яни, можна застосовувати гербіцид без шкоди для культурної рослини. Крім того, завдяки решткам покривних культур біля коріння основної культури накопичується вуглець, він не перетворюється на CO2 і не випаровується в атмосферу.
Однак з огляду на певні ґрунтово-кліматичні умови можна вносити корективи в технологію. Головне — отримати бажаний результат — відновити природну родючість ґрунту.
Наші фермери нерідко після 1–2 років практики ноу-тіллу через падіння врожайності повертаються до традиційного обробітку. Чи є таке в Америці? Що б ви могли порадити нашим початківцям?
— Завжди припускаєшся помилок, коли починаєш. Проте потім навчаєшся на цих помилках, і врожайність точно не може бути меншою, ніж до ноу-тіллу. Помилкою може бути недотримання потрібної глибини висіву насіння — або дуже близько до поверхні, або дуже глибоко. Так, кукурудзу слід сіяти на глибину 2 дюйми, сою—1дюйм(1дюйм = 2,54см, — ред).
Іноді фермери не звертають уваги на якість ґрунту, можуть використовувати не те добриво або вносити забагато добрива, але коли вони це вивчають, проблеми зникають.
Як ви оцінюєте професійний рівень наших фермерів?
— Вони дуже професійні, дуже освічені. У цьому я переконався навіть під час цієї конференції, спостерігаючи за доповідачами та спілкуючись із деякими учасниками конференції. Я знаю, що вони цікавляться аграрними новинками.
У наших фермерів ставлення до науковців здебільшого доволі скептичне, мовляв, наука відірвана від виробництва. Як в Америці складаються ці відносини? Доводилося чути, що у вас університетські науковці навіть створюють консультаційні центри для фермерів.
— Це правда. У кожному районі є консультаційні центри, де працюють спеціально навчені працівники, обізнані з особливостями ведення землеробства в цьому районі — ґрунт, культури, живлення тощо. До них фермери звертаються по консультації. Якщо цей працівник не знає відповіді на їхні запитання, то він звертається до свого університету по допомогу. Тобто ми постійно намагаємося давати освіту фермерам, але намагаємося бути неупередженими.
Наприклад, я працюю за трьома напрямами: 30% — навчання студентів в університеті, 30% — просвітництво, тобто участь у різноманітних конференціях, де ми надаємо інформацію фермерам, 30% — наукова робота. В кожного університетського науковця є своя зона досліджень, але ми запитуємо фермерів — а що вам потрібно, які знання? І тоді проводимо дослідження. Тобто в нас є освітні організації і є виробничі організації, щоб надавати кращі знання фермерам.
Нині в Україні клімат стає теплішим та сухішим, поступово кліматичні зони зсуваються зі сходу на захід, із півдня на північ. Відповідно, і фермери технологічно пристосовуються до цих змін. Чи є подібні проблеми в Америці?
— У нас відбувається те саме. Нині з травня по липень набагато вищі температури, ніж були раніше — до 32 градусів. У ґрунті залишається все менше вологи, все менше випадає дощів. Тому головна тенденція — більше залишати пожнивні рештки на поверхні для утримання вологи та захис- ту ґрунту від високих температур. Тому ноу-тілл — це якраз правильне рішення у протистоянні з кліматичними змінами.
Людмила Морозова
журнал The Ukrainian Farmer, серпень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».