Головне:
Інтерв'ю

Інвестиції в насіння

Віктор Карбівський
директор компанії «Лімагрейн Україна»
Поділитись:

 

Директор компанії «Лімагрейн Україна» Віктор Карбівський розповів про роботу своєї компанії та про головні вимоги фермерів до насіння.

 

– Поговоримо про погоду. Друга половина осені й зима були багаті на опади, до того ж зима була доволі теплою. Як це може позначитися на розвитку та врожайності сільгоспкультур у новому сезоні?

 

– Погодні умови листопада дали змогу озимині довегетувати й покращити свій стан перед входом у зиму. А в грудні відбувалися непередбачувані зміни погоди. За даними Гідрометцентру, в середньому по Україні випало на 150% більше опадів проти багаторічних даних. Також важливим є те, що ці опади потрапляли не на мерзлу землю, тобто волога вбиралася вглиб ґрунту, в нижчі його шари. Це говорить про те, що запаси вологи в ґрунті на сьогодні, мабуть, чи не найкращі за останні років десять. Така динаміка дуже позитивна для розвитку озимих культур. Однак є й ризики. В нас яскраво виражений континентальний клімат і, враховуючи підвищену вологість ґрунту, в умовах відсутності снігового покриву та зниження температури може з’явитися притерта льодова кірка. Для озимих культур, особливо ячменю й ріпаку, це доволі критично, адже за таких умов посіви можуть не перезимувати.

 

Якщо говорити про майбутні ярі посіви, то, знову ж таки, позитивним є те, що нагромаджено значні запаси вологи у ґрунті, особливо в західних і північних областях. Ті господарства, що мають відповідну техніку, роблять усе швидко, вчасно закривають вологу, можуть розраховувати на добрі результати врожаю ярих культур — ячменю, пшениці, гороху.

 

– За таких погодних проявів що важливіше: сіяти універсальні сорти й гібриди, пристосовані до різних умов вирощування, або, навпаки, більш адаптовані до певних ґрунтово-кліматичних зон?

 

– Сьогодні не існує таких універсальних продуктів, які б підходили для всіх зон України. Кожен сорт або гібрид найкраще проявляє свій потенціал у певній зоні. Навіть на одному полі ґрунтово-кліматичні умови можуть бути різні. Тому на результат впливатимуть і характеристики продукту, і вміння агрономів господарств, і застосовувані технології. Тобто для отримання високих результатів потрібен комплексний підхід, про який я сказав би так: правильний продукт має потрапити в правильні руки.

 

– Сьогодні багато говорять про зростання вартості всіх ресурсів для аграрного виробництва, погіршення кліматичних умов, а отже — про підвищення ризиковості агробізнесу. Чи можна з цього зробити висновок, що зростатиме й вартість сільгосппродукції? Або ж шляхом упровадження інноваційних продуктів вдасться стримувати це подорожчання?

 

– Упровадження у виробництво останніх досягнень компаній не може бути дешевим. Однак у господарств України є вибір, яку культуру вирощувати та за якою технологією. І це досить велика перевага проти господарств у Європі, бо там усе більше впроваджують обмежень щодо застосування ЗЗР, доз добрив тощо. Також важливо зрозуміти, що сільгоспвиробники мають обмежений вплив на закупівельні ціни вирощеної ними продукції. Адже що впливає на ціну? Це дві речі — попит і пропозиція. Якщо пропозиція значно перевищує попит, то ціни будуть дещо знижуватися. В разі дефіциту ми спостерігатимемо протилежну картину. Також потрібно враховувати перехідні залишки, енергетичну складову. Скажімо, чи буде підтримуватися в США програма з переробки кукурудзи на етанол. Якщо ця програма підтримується, то Америка запропонує менше своєї кукурудзи для зовнішніх ринків, отже, її світова ціна зросте. Так само й ріпак: ми знаємо, що велика його частина експортується з України у Європу для виготовлення біодизелю, і це виробництво у Європі підтримується на державному рівні. Крім того, ціни на енергетичні культури залежать від таких глобальних показників, як ціна на сиру нафту й інші енергоносії.

 

Щодо культур продовольчої групи, то ми бачимо, що в довгостроковій перспективі ціни на них однозначно зростатимуть. Адже кількість людей на планеті Земля постійно зростає, потреба в продовольстві збільшується. Єдине, що не збільшується, — це кількість гектарів сільгоспземель. Тому ціни будуть рости.

 

– Давайте тепер перейдемо до питань, пов’язаних із діяльністю компанії «Лімагрейн». На якому етапі розвитку вона нині перебуває? В чому її унікальність з-поміж інших селекційних компаній-конкурентів?

 

– Наша компанія має два великих напрями діяльності: селекція польових культур — у цьому самому напрямі працює і «Лімагрейн Україна», і селекція овочевих культур. Якщо розглянути обидва цих напрями в сумі, то ми на сьогодні є четвертою у світі насіннєвою компанією. Чим ми відрізняємося від інших? По-перше, «Лімагрейн» є тільки насіннєвою компанією. Її інвестиції в селекційні програми становлять понад 14% загального обігу. Тобто це доволі потужні інвестиції в генетику, в розвиток продуктів. Другим важливим чинником є те, що основними акціонерами компанії є французькі фермери, які добре розуміють, що таке сільське господарство та в чому полягають потреби фермера. Третьою ознакою є те, що «Лімагрейн» — це інноваційна компанія. За останні роки ми створили два нових глобальних концепти. Suneo — це соняшник, який характеризується посухостійкістю, стійкістю до семи рас вовчка й можливістю вирощування за системою Кліарфілд. На сьогодні це унікальне рішення, до нього є інтерес із боку фермерів. Друга наша інноваційна програма — це Hydraneo, це комплексний підхід до зменшення ризиків впливу посухи у вирощуванні кукурудзи. Це також цікаво для господарств, і ми реєструємо дедалі нові продукти, що входитимуть у концепт Hydraneo.

 

Також ми працюємо над запуском нового концепту, пов’язаного з точним землеробством. У лютому цього року зробимо для українських аграріїв його презентацію. Суть його в тому, що на одному полі для різних ґрунтово-кліматичних умов ми будемо застосовувати різні норми висіву, що приведе до збільшення врожайності й оптимізації технології вирощування кукурудзи.

 

Крім того, у «Лімагрейн» у Європі є відділення, що займається гібридами кукурудзи для створення біопластику. Його ідея в тому, що він доволі швидко розкладається в ґрунті, це є сприятливим для екології довкілля чинником. Однак поки що це нішевий ринок. Також у Європі ми маємо продукти, які використовуються для виробництва біогазу. Маємо окремий концепт, спрямований на виготовлення кукурудзяних круп. Є у нас гібриди кукурудзи з покращеною перетравністю клітковини, що використовуються для виготовлення силосу: продукти цього концепту ми використовуємо і в Україні під назвою LGNA.

 

Традиційно сильні позиції «Лімагрейн» із реалізації пшениці. І не лише у Європі: зараз ми потужно розвиваємо цей напрям в Америці.

 

Суттєвою перевагою є те, що наша компанія використовує метод молекулярних маркерів у селекційному процесі. Цей метод дозволяє селекціонеру набагато швидше віднайти потрібну ознаку й застосувати її у схрещуваннях, комбінувати й контролювати отриманий результат. Це значно пришвидшує виведення нових сортів і гібридів.

 

– В українських аграріїв бренд «Лімагрейн» більше асоціюється з насінням кукурудзи й соняшнику. А якою є динаміка продажу насіння пшениці, бобових? Чи можуть вони в перспективі збільшити свою частку у вашому портфелі?

 

– Звісно, нам хотілося б зростати у всіх напрямах. Проте водночас ми бачимо, що площі під соняшником в Україні вже досягли свого піку. А ось щодо кукурудзи й пшениці я ще бачу перспективу збільшення площ посівів. Протягом останніх років ми спостерігаємо великий інтерес аграріїв до насіння гороху.

 

– Відомо, що проблема розширення ринку сортового насіння впирається в сплату роялті. Адже на відміну від гібрида сорт можна пересіяти й одержати знову насіннєвий матеріал. Чи заважає ця проблема просувати свої сорти в Україні компанії «Лімагрейн»?

 

– Якщо ми подивимося на динаміку зростання врожайності кукурудзи в Україні, то побачимо суттєвий прогрес. Так, 2016 року Україна отримала рекордну середню врожайність зерна цієї культури — 6,6 т/га. Це, як на мене, дуже висока цифра. А передові господарства збирають навіть кращі врожаї, ніж у деяких європейських країнах. Тобто врожайність кукурудзи у 8–10 т/га і більше вже нікого не дивує. Чому ж це відбулося? Так, відіграло свою роль покращення аграрних технологій, але в першу чергу — завдяки генетиці. Ми тут бачимо роботу селекціонерів. Отже, просування нових гібридів дає можливість господарствам бути впевненими у завтрашньому дні, а селекційним компаніям — інвестувати.

 

Однак зовсім інша ситуація із зерновими. Проблема полягає в тому, що Україна на сьогодні збирає мізерні роялті, які не дають змоги робити потужні інвестиції. Я сподіваюся, що ситуація врешті зміниться, і в господарствах зрозуміють, що якісне насіння зможе краще прислужитися для досягнення максимальної врожайності. От, скажімо, два роки тому ми мали рекорд з урожайності пшениці озимої: господарство «Сокільча» в Житомирській області, Попільнянський район, зібрало понад 125 ц/га у заліку. Сорт — Колонія. Так, площа була невеликою, але тим не менше це рекорд, який вражає. Є багато господарств у Тернопільській, Хмельницькій областях, які збирають цієї пшениці десять і більше тонн. Однак ми її не рекомендуємо для Сходу й Півдня України — вона зовсім не адаптована у цих зонах. Тому що в неї триваліший період розвитку, вона вимогливіша до ґрунтів, удобрення, до забезпечення вологою й захисту. Отож ми бачимо, що 10 т/га по пшениці — це дуже добре, бо це економічно вигідно. Тому в цей напрям потрібно інвестувати. Проте для цього потрібно змінити наші підходи до збору роялті.

 

І насамперед від цього потерпають українські наукові інститути, які займаються селекцією зернових, адже їхніми сортами засіяно в Україні понад 90% площ під цими культурами.

 

Водночас для господарств сплата роялті у структурі витрат на гектар — це копійки. Однак, мабуть, коли вони дивляться на великі площі, то це їх лякає, але все ж таки від інвестицій у розвиток зернових програм господарства виграють: вони матимуть доступ до найкращих продуктів, адаптованих до умов України, з високими показниками продуктивності.

 

– На яких заводах виробляєте насіння вашої компанії, що продаєте в Україні? У яких умовах відбувається гібридизація й створення F1?

 

– Перед тим як насіння того чи того гібрида рекомендувати українським сільгоспвиробникам, його піддають ряду досліджень. Три роки його тестують у відповідних державних структурах, а паралельно ми проводимо власне тестування в різних ґрунтово-кліматичних зонах. І лише тоді, коли продукт показує добрі показники, перевищує стандарти, ми його вносимо до реєстру й рекомендуємо товаровиробнику як районований гібрид.

 

Соняшник ми реалізуємо 100% імпортний. Основні країни, де ми проводимо гібридизацію, — це США, Туреччина, Франція, Іспанія. В Україні немає. Насамперед це пов’язано з проблемою просторової ізоляції в умовах України і певною мірою з людським чинником. Усе ж таки багато наших дистрибуторів і господарств-партнерів хочуть бачити імпортний соняшник.

 

Що ж до кукурудзи, то приблизно відсотків 30–40 ми вирощуємо в Україні. Працюємо тільки з черкаською компанією «Маїс». Довго й прискіпливо вибирали партнера, екзаменували його, вивчали його можливості. Ми висували умови — поля всі мають бути на зрошенні, рівень технологій повинен бути високим. І ось уже протягом п’яти років бачимо, що насіння виробляється відповідно до європейських стандартів якості, ми задоволені результатами співпраці з компанією «Маїс».

 

– А чи існують плани щодо будівництва власного насіннєвого заводу в Україні?

 

– Ви знаєте, завод — це лише одна з ланок насінництва. І я бачу, що на сьогодні насіннєвих заводів в Україні більше ніж достатньо. Їх мають практично всі насіннєві компанії, але водночас ми втратили російський ринок і нічого туди не постачаємо. Тож на українському ринку маємо перевиробництво насіння: заводи можуть виробляти значно більше, ніж потрібно для України.

 

А разом із заводом потрібні й поля, і ці поля обов’язково мають бути на зрошенні. Також слід говорити про наявність професійної команди, яка б усе робила чітко за технологією. Ось ми були нещодавно в однієї французької фермерки — акціонера «Лімагрейн». Вона має доволі велике як для Франції господарство — 300 га, але для гібридизації дозволено максимально 40 га. Тож ми розуміємо, скільки разів на день вона обходить те поле, контролює, як там відбувається обрив волотей, і яка якість гібридизації того насіння. А подивіться, які в нас площі, та якою має бути відповідальність за результат!

 

Тому збудувати завод — це лише частина справи, все треба оцінювати в комплексі.

 

Дякую вам за цікаву розмову!

Розмовляв Іван Обабич

журнал “The Ukrainian Farmer”, 2018 рік

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Поділитись: