Господарство ТОВ «Либідь-К» є сертифікованим органічним виробником курячих яєць, овочів і козиного молока під торговою маркою «Світ Біо».
Тетяна Яблонська має в обробітку 100 га землі, спроектований за європейськими зразками пташник на 1000 яєчних курей, 20 голів кіз і значний потенціал для розвитку ферми. У виробництві козиного молока колишня киянка робить перші кроки, однак в інших напрямах уже має значні успіхи: органічні яйця й овочі під ТМ «Світ Біо» продаються в кількох київських супермаркетах, і попит на них зростає.
Тетяна Яблонська в органічному птахівництві стала першовідкривачем. Наразі крім неї в галузі виробництва органічних курячих яєць в Україні працюють лише фермерське господарство Іллі Аносова «Лелека 92», що розташоване неподалік Харкова, і ще одне господарство в Полтавській області перебуває в процесі сертифікації. Журналісти газети «АгроМаркет» розпитали пані Тетяну про особливості роботи у вузькому сегменті, освоєння нової справи та специфіку органічного господарювання в Україні.
— Тетяно В’ячеславівно, коли у вас виникла ідея започаткувати органічний бізнес?
— Було це в середині двотисячних років. Я дійшла висновку, що на ринку не вистачає якісної, безпечної продукції, якої також потребує й моя сім’я. Зароджувався проект як родинне господарство, однак я сподівалася, що із часом попит на якісні харчі зросте і ця справа зможе стати прибутковою.
Я педагог за освітою, у Києві створила школу іноземних мов, де з колегами навчала всіх охочих англійської та французької. Коли постав вибір, що робити далі: розвивати сільське господарство чи продовжувати педагогічну діяльність, то я обрала перший варіант. Мені аграрна сфера завжди була до душі, хоча раніше досвіду в сільгоспвиробництві я не мала.
— Як ви дізналися про органічний напрям?
— За його розвитком слідкувала давно, ще з 2005 року. Одним із перших на теренах України органічне виробництво впроваджував Іллінецький державний аграрний коледж (Вінницька обл.), на базі якого розпочав роботу спільний українсько-швейцарський проект «Еко-Лан Україна», а пізніше — Асоціація «БІОЛан Україна». Вони запроваджували органічні технології, проводили навчання для фермерів, що бажали вирощувати екологічно чисту продукцію. Про коледж я дізналася з інтернету. Посприяло співпраці й те, що сама я родом із Вінниччини. Першим ділом познайомилася з фахівцями коледжу, що працювали в органічному напрямі. Далі вони почали мене запрошувати на освітні заходи, конференції, познайомили з органічними фермерами, так поступово я «увійшла» в курс справи.
— Як створили власне господарство?
— Історія нашого господарства почалася 2008 року. Спочатку вирощували курей на невеликому сільському подвір’ї, яке дісталося мені в спадок. Я одразу звернулася до сільради з проханням виділити землю для створення кормової бази, адже ключовим напрямом обрала виробництво курячих яєць. Тоді ж сконтактувалася із сертифікаційним органом «Органік стандарт», який почав нас інспектувати. На сьогодні маємо в обробітку 100 га орної землі, де вирощуємо зернові та трохи сезонних органічних овочів: томати, огірки, капусту, буряк, картоплю, перець, баклажани, зелень.
— Чому ставку зробили на курячі яйця?
— Яйця — продукт стратегічний, вони є в раціоні кожного з нас. До того ж небезпека придбати неякісні яйця на ринку чи в супермаркеті доволі велика. Отже, я вирішила, що коли займатимуся курячими яйцями, то буду упевнена в їхній якості й зможу сміливо рекомендувати їх іншим для споживання навіть у сирому вигляді. За поживною цінністю яйця важливі й у раціоні і дітей, і дорослих, і людей літнього віку.
— Як виник третій напрям — козівництво?
— У 2011 році я народила третю дитину, й ми придбали козу, щоб мати свіже молоко. Тоді все й почалося. Я зрозуміла, що козине молоко затребуване, його виробництво може бути цікавим. На той час нашу міні-ферму вже знали як виробника органічних курячих яєць, тож перспективи вимальовувалися чіткіше. Наразі ми посилено працюємо над створенням стада, щоб наше органічне козине молоко з’явилося на полицях магазинів.
— Які плани маєте у козівництві?
— Хочемо наростити дійне стадо, щоб можна було поставити невелику переробку й формувати партії продукції на продаж. Поки що в нашому стаді лише молоді тварини — це звичайні місцеві кози, проте молочність у них добра, улітку надоюємо до 3 літрів молока на день. Збільшувати стадо плануємо за рахунок власних ресурсів. Я свідома того, що на це піде кілька років, однак такий підхід кращий за купівлю дорогого імпортного поголів’я. До того ж він цілком відповідає принципам органічного виробництва, в яких зазначається, що стада повинні створюватися з місцевих порід, що пристосовані до тих кліматичних умов, в яких народилися тварини.
Ми не відлучаємо козенят від мам узагалі. Вони харчуються материнським молоком уволю: і по три, і по чотири місяці (згідно з органічними вимогами цей термін має становити не менше ніж три місяці). Відповідно, кізочки ростуть здоровими й самі потім стають хорошими мамами. Надзвичайно приємно за ними спостерігати. Це надихає! Невеликі обсяги молока розкуповують знайомі, також робимо бринзу для себе.
— Для розширення тваринницького напряму вам потрібно більше площі, як вирішуєте це питання?
— Справді, ще кілька років тому стало зрозумілим, що треба розширювати господарство. Утримання курей на сільському подвір’ї було пілотним проектом, і він швидко себе переріс. Так вийшло, що новий виробничий майданчик ми знайшли в сусідній Хмельницькій області. Це був старий радянський комплекс із частково зруйнованими будівлями, порослий бур’янами вище за людський зріст. Однак там є перспектива для значного збільшення поголів’я і яєчних курей, і кіз, а також для розвитку нових для нас напрямів — наприклад, м’ясного птахівництва. А ще є чудовий яблуневий сад: ми хочемо його оновити, щоб люди згадали смак старих бабусиних сортів.
— Розкажіть детальніше про виробництво курячих яєць. Із чого почати виробникові, який хоче розпочати бізнес в органічному птахівництві?
— Почати треба з детального вивчення з олівцем у руках нормативів ЄС щодо органічного птахівництва. Важливо оцінити, яке поголів’я фермер може утримувати на своїй території, адже нормативи вимагають відведення певної площі для кожної курки. Потім узяти калькулятор і порахувати первинні витрати. Звісно, варто вивчити досвід фермерів-практиків, адже немає сенсу винаходити велосипед: можна взяти готову модель і перенести її на наші реалії.
Власне, ми так і вчинили. Коли будували перший пташник, інспектори з «Органік стандарту» надали нам фотографії з органічних птахоферм Європи. Крім того, ми відвідували сільські міні-птахоферми в Україні, наближені до органічних. Мені, як міській мешканці, спочатку треба було зрозуміти, як живе курка й звідки береться те яйце.
Довелося напам’ять вивчити органічні стандарти. Наприклад, на одному квадратному метрі площі пташника має утримуватися не більше ніж шість дорослих курей-несучок, до того ж загальна кількість поголів’я в одному приміщенні не має перевищувати 3000 голів. Велика увага приділяється випасу, який для органічної птахоферми є обов’язковим: не менше ніж 4 квадратних метри на одну курочку. Причому випас має розміщуватися безпосередньо біля пташника. Окрім цього, треба врахувати ще безліч нормативів є обов’язковими для дотримання.
— Як організовано збут яєць? У цьому питанні ви теж використали західну модель?
— На жаль, в Україні головне не виробити, а продати, тоді як за кордоном фермера мало обходить питання збуту. До німецького птахівника з Мюнхена чи іншого великого міста за визначеним графіком приїздить авторефрижератор, забирає всі яйця, і фермер не має клопоту з доставкою. У нас же сільгоспвиробник має одночасно виконувати функції менеджера з продажу та логістики.
Від початку ми співпрацювали із супермаркетами Good Wine та Delight у Києві, які дуже лояльно поставилися до нашого товару. Наразі також співпрацюємо з мережами супермаркетів «Сільпо», «Ашан», «Мегамаркет», «Варус» і невеликими бутиками органічної продукції.
У середньому за місяць реалізуємо 15 тис. штук яєць (залежно від сезону — зазвичай органічна курка несеться раз на два дні).
Звісно, важливою умовою співпраці з мережами була наявність пакування: ми на фермі самі фасуємо яйця у фірмові картонні упаковки, які вже добре знають споживачі. Картон обрали за те, що він найкраще зберігає корисні властивості яєць, підлягає вторинній переробці та привабливий для споживача: важко уявити органічні яйця в пластиковій тарі.
— Хто допоміг налагодити відносини з мережами, чи були труднощі?
— Відносини з мережами налагоджували самостійно. Доводилося переконувати менеджерів, що їм потрібна органічна птахівнича продукція. Доленосною була зустріч із представниками мережі «Сільпо», бо на той час наші бажання та інтуїтивне відчуття ринку збіглися. Вони започаткували власний проект «Лавка Традицій». Керівником цього проекту, Олександром Пазинюком, була проведена величезна робота з виведення нашої продукції на полиці супермаркетів і пропагування «органіки». Цей формат передбачав розміщення в магазині поряд із продукцією інформації про господарство, про самого фермера, тобто покупці могли ближче ознайомитися з товаром і його виробником. Таке близьке знайомство формує довіру.
— Чи застосовуєте інші канали реалізації яєць за прикладом європейських виробників?
— Європейські виробники зазвичай мають магазини при фермі, у них поширена доставка товарів споживачам. В українців менталітет інший. Уявити собі, що яйця без догляду лежать у невеличкому кіоску без продавця, а українець прийшов, узяв їх і поклав за них гроші в скриньку (а саме такий формат продажу ми бачили в Німеччині), на жаль, неможливо…
— Наскільки органічні яйця дорожчі за конвенційну продукцію?
— Приблизно на 50%, але їх не можна порівнювати. Фабричні яйця виробляють мільйонами штук на день, на птахофабриках курей-несучок за стандартними схемами випоюють антибіотиками, до кормів часто додають недозволені компоненти. У нас же зовсім інший підхід до утримання тварин, який потребує багато ручної праці, від вирощування кормів до пакування яєць. І якість нашої продукції набагато вища.
— Які кроси ви обрали для органічного виробництва?
— Це яєчний крос Домінант, виведений для розведення в особистих селянських господарствах. Такі кури пристосовані до домашніх умов утримання, мають стійкий імунітет, яйцекладка в них триває до п’яти років. Вони невибагливі до освітлення й температури в пташнику, однак, на відміну від інтенсивних порід, навіть за ідеальних умов не нестимуть яйця щодня. Нині в Україні добових курчат цього кросу пропонують кілька птахофабрик, зокрема ТОВ «Поліський ВЕЗ». До речі, органічні стандарти дозволяють закупівлю птахопоголів’я для виробництва яєць до тридобового віку, а для виробництва м’яса — лише добового.
— Як організована годівля птиці?
— Наші курочки отримують тільки рослинний корм: пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Зерно має статус органічного, тобто вирощене без застосування хімічних добрив чи пестицидів, із необробленого протруйниками насіння, вільного від ГМО, на полях, що сертифіковані як органічні. Узимку, коли випас обмежений, до раціону додаємо овочі: буряк, гарбуз, які теж вирощуємо в нашому господарстві. Додавання неорганічних кормів заборонене.
— Наскільки швидко окуповується органічне виробництво?
— Про окупність складно говорити, адже ми постійно вкладаємо в розвиток, маємо багато витрат. З огляду на цьогорічну тенденцію я налаштована оптимістично, адже отримала багато дзвінків і повідомлень із пропозицією продавати продукцію на експорт. Однак доки я не нагодую Україну, експортерам нічого запропонувати не зможу.
— Наскільки механізоване в господарстві вирощування овочів і які саме овочі мають найбільший попит? Чи організоване їх миття та фасування?
— Від висіву розсади в касети до збирання врожаю — усе робимо вручну. Попит маємо на огірки й томати. Уранці зриваємо їх свіжими, пакуємо в індивідуальну упаковку по півкілограма й відправляємо на Київ. Це найсвіжіші овочі, які тільки можуть бути в супермаркеті. Покупці кажуть, що вони пахнуть справжнім бабусиним огірком чи томатом, розпушеною землею та вранішньою росою. Я сама дуже люблю їх збирати: це прекрасне відчуття, коли ти доглянув, випестив смачні плоди, а люди тобі потім за них дякують.
— Ви постійно живете при фермі чи лише навідуєтеся в господарство?
— Навідуватися — це несерйозно. Жити в Києві й тримати ферму за 300 км — нереально. Вона просто не буде ефективною. Ніхто не догляне господарство краще за власника. Тим більше, наша ферма органічна й потребує суворого дотримання технологій.
І найголовніше — я створювала цю ферму для власного задоволення й нині роблю те, що мені подобається. Навіть доки йшли новорічні свята, я думала про весну, про те, як почну роботи в полі. Людина щаслива, коли робить улюблену справу.
Інтерв’ю було надруковано у газеті “АгроМаркет”. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».