Диверсифікація ризиків

Нині час для активного пошуку нових ринків збуту та розширення експортних поставок, уважає Юрій Яковлев, заступник директора компанії ТОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД».

— Пане Юрію, на вашу думку, як нині розвивається у нас птахівництво і що дозволить виробникам птахівничої продукції покращити найближчим часом економічні показники виробництва? 

— На птахівничому ринку дуже не проста ситуація, і хоча вона від початку війни значно покращилась, проте все ще далека від ідеалу. 

Проте, як би не було, сьогодні ситуація на птахівничому ринку набагато краща навіть у порівнянні із зимовим періодом. Уже немає таких блекаутів, як були взимку, не змушені птахівники постійно вмикати генератори, тим самим збільшуючи собівартість виробництва своєї продукції. 

Серйозною проблемою сьогодні для будь-якого аграрного виробництва, і для нашої компанії також, є масова мобілізація працівників і вузькопрофільних спеціалістів. Іноді ці цифри сягають 20% працівників чоловічої статі. Замінити їх на виробництві дуже важко. Тому це справді гостре питання в сучасному бізнесі, пов’язаному з виробництвом. 

Якщо говорити про виробників м’яса птиці, то вони нині садять більше птиці на вирощування, ніж ще пів року тому, партії вже майже довоєнні. Таким чином, незабаром можна буде говорити про те, що пропозиції переважають над споживанням. 

Тому я вважаю, щоб нормально розвиватись далі, птаховиробникам дуже важливо диверсифікувати ринки збуту й находити нові можливості для експорту виробленої продукції. 

— Що це можуть бути за ринки збуту? Які з них ви вважаєте найперспективнішими? Чи можна сказати, що експорт сьогодні для виробників м’яса птиці — в пріоритеті? 

— Так, експорт сьогодні має бути в пріоритеті. Окрім того, що ми намагаємось максимально розвиватись на внутрішньому ринку, дуже цікавим все-таки є зовнішній ринок. Можна сказати, що для низки компаній саме цей напрямок реалізації продукції є пріоритетним. І це дуже важливо, бо, якщо сьогодні всю вироблену продукцію продавати тільки на внутрішньому ринку, ціна на неї обвалиться. У нас за обсягом виробництва м’яса бройлерів пропозиція значно переважає попит. Саме завдяки тому, що великі компанії суттєву частку м’яса птиці експортують, ми можемо розвиватись й отримувати нормальну ціну на свою продукцію. 

Тому експорт української курятини дуже важливий. І коли почались проблеми, пов’язані з обмеженням та забороною постачання української агарної продукції в країни Європи, наш внутрішній ринок одразу це відчув: після цієї заборони ціна на м’ясо птиці різко знизилась, на внутрішній ринок надійшло більше продукції, ніж очікувалось, і більше, ніж ринок потребував. У цей час ціна зменшилась приблизно на 6 грн за кілограм м’яса птиці. 

— Суттєве зменшення ціни реалізації м’яса після обмеження експорту птиці призвело до того, що виробники почали продавати його собі у збиток, з нульовою рентабельністю чи з прибутком? 

— Не можу сказати, що продавали у збиток, але майже на межі. Деякі виробники, у кого були потужності для заморожування, надлишок м’яса курки заморожували. Але все ж більшість намагалась максимально її реалізувати, бо ринок замороженої продукції у нас дедалі зменшується, українці все ж надають перевагу охолодженій продукції.

Дехто з виробників, щоб уникнути накопичення на складах швидкопсувної продукції, продавали її дуже дешево, демпінгували ціни. Хоча на полицях магазинів усе на вигляд більшменш стабільно, такого зменшення ціни на м’ясо птиці, яке відбулось у виробника, в магазинах не спостерігається й близько. 

— Чи суттєво відрізняється ціна на птахівничу продукцію в Україні залежно від регіонів? 

— Немає такої прямої залежності ціни від розташування господарства. Якщо і відрізняються ціни, то не суттєво — можливо, десь близько гривні на кілограм живої ваги птиці. Але в принципі ціна на м’ясо курки більш-менш у всіх однакова, що в західній частині України, що в центральній. 

— Які ринки, ви вважаєте, будуть найближчим часом найпривабливішими для українського виробника м’яса бройлерів? 

— Як я вже казав, нині дуже важливо налагоджувати експорт і виходити на зовнішні ринки. Традиційно нас цікавлять: Близький Схід, країни Європи, Африки. 

Тут дуже важливою є державна політика, домовленості, налагодження ділових відносин із тими країнами, куди ми хочемо поставляти продукцію. Наприклад, є вже домовленості з Молдовою. Нині частину продукції, що експортують, транспортують через цю країну.  

— Такі зміни маршрутів суттєво відбиваються на ціні кінцевої продукції? Чи не призводить це до того, що ми стаємо дедалі менш конкурентоздатними на зовнішніх ринках? 

— Так, звичайно, що такі зміни логістичних маршрутів призводять до подорожчання продукції і, відповідно, до того, що ми стаємо менш конкурентоздатними на зовнішніх ринках. Виробники м’яса бройлерів із Бразилії й Америки дедалі більше завойовують світові ринки. 

— Яка ситуація сьогодні з імпортом м’яса бройлерів? Чи впливає він на внутрішній ринок? 

— Імпорт є, він нікуди не зникав, але нині його набагато менше. Можна сказати, що суттєво на ринок він не впливає. У Європі також зросла собівартість виробництва птахівничої продукції, тому її не дуже й вигідно везти до нас. Це для нас позитивний аспект, бо більше можливостей для реалізації продукції місцевих виробників. 

Але, на жаль, повністю імпорту позбутися ми не можемо, і там теж є підприємства, які готові збувати свою продукцію за найменшою ціною. І хоча нам експорт до європейських країн суттєво обмежили, натомість в Україну ввозити птахівничу продукцію з інших країн не заборонено. 

— Яка політика переробних підприємств? Обираючи постачальника, вони керуються суто ціною чи можуть принципово підтримувати місцевих виробників, а не імпортну продукцію? 

— Здебільшого у виборі постачальника визначальною є ціна. Аналізують кожен тиждень ціну і надають перевагу тій продукції, що буде дешевшою, незалежно від того, чи вітчизняна вона або ж імпортна. 

Також є, звичайно, і такі переробні підприємства, що хочуть мати стабільного постачальника, тому укладають довготривалі контракти з місцевими виробниками на постачання певної партії продукції протягом року. 

— Чи працюєте ви з торговими мережами і чи влаштовує вас така співпраця? 

— Головною проблемою роботи з торговими мережами є досить тривале відтермінування платежів і повернення коштів. Тому виробникам доводиться на тривалий час заморожувати кошти. У наш час це дуже погано, бо в таких непередбачуваних умовах, у яких ми працюємо, важливо мати кошти, щоб мати змогу своєчасно закупляти корми, ветпрепарати тощо. Бо ціна на них постійно змінюється. 

Середній термін повернення коштів виробнику від торгових мереж — від 20 до 60 днів. 

— Як сьогодні птаховиробнику бути конкурентоздатним і щоб його продукція мала попит на ринку? 

— Насамперед працювати над якістю своєї продукції. Далі — важливо гарантувати стабільність у своїй роботі, щоб своєчасно і у повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання. 

Важливо також постійно розвиватись і вдосконалюватись, модернізувати виробництво, обмежувати вплив людського чинника, впроваджувати нові технології. Галузь постійно розвивається, і тому важливо бути прогресивним виробником. Окрім удосконалення виробництва важливо також працювати над ефективним просуванням своєї продукції, її брендуванням. «Треба бути впізнаваним» — так уважає власник Андрій Кіндефора. А це, своєю чергою, для компанії означає відповідальність, чесність, якість і гнучкість у співпраці з партнерами, викликами часу та постійними змінами ринку. 

І, як я вже казав, конкурентоздатним буде той виробник, що матиме диверсифіковані канали збуту й налагоджені можливості експорту своєї продукції.