Агропромхолдинг «Астарта» розпочав пілотний проект вирощування цукрових буряків на крапельному поливі
Перші ділянки загальною площею 360 га було закладено на Полтавщині в агрофірмі ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт». Наразі компанія має попередні результати цього чи не наймасштабнішого в Україні експерименту. Ними з читачами нашого видання поділився начальник науково-дослідного відділу компанії «Астарта» Алішер Нурмухаммедов.
— Пане Алішере, з об’єктивних причин крапельний полив на польових культурах практично не застосовують, хіба що на кукурудзі. Чому в компанії вирішили ним скористатися на буряках?
— Я б виділив три основних моменти, які вплинули на наше рішення щодо крапельного зрошення на цукрових буряках. Насамперед до цього нас спонукали кліматичні зміни. Вологи бракує, тож, нехай не тепер, але через 5–10 років полив треба запроваджувати однозначно. Натомість довгострокові інвестиції у проекти зрошення нині вкладати ризиковано — через непередбачуваність змін в земельному законодавстві, зокрема щодо продажу та оренди землі. З другого боку, ціна на сільгосппродукцію також є нестабільною. Тому ми шукали економічно вигідний спосіб зрошення й водночас культуру, яка б в умовах поливу могла окупитися максимум через два роки. Бе зумовно, обрали цукрові буряки, адже для нас вони є профільною культурою й економічно найвигіднішою: буряки можуть повернути вкладені у проект кошти найшвидше. Щодо способу поливання, то ми оцінювали різні види: дощування за допомогою машин кругової та фронтальної дії, барабанного типу та крапельний полив. У нашій ситуації мінус дощувальних установок у тому, що вони в основному працюють стаціонарно впродовж тривалого часу — протягом 10–15 років. Постає запитання: що буде із правом власності на землю за цей час? Адже загальна окупність проекту — мінімум 3–4 роки, і земельне законодавство за цей час може змінитися. Аналогічна ситуація і з фронтальними машинами: вони хоч і рухаються, але все одно прив’язані до одного поля. Тому нам потрібна була мобільна система поливу, і крапельне зрошення тут — найбільш прийнятний варіант. Адже систему можна переносити слідом за культурою в сівозміні, зокрема за цукровими буряками.
 |
— Якими були найбільші труднощі в реалізації цього проекту?
— Проект був складним. Спершу треба було відновити систему подачі води на поля від Кременчуцького водосховища. Річ у тім, що ця меліораційна інфраструктура — канали, насосні станції, трубопроводи — була побудована в радянські часи, але протягом 20 років нею не користувалися. Тож ми за підтримки Кременчуцького управління водного господарства за два місяці відновили зруйнований державний канал протяжністю до 3 км і дві насосні станції, включно з трубопроводами. Наша компанія повністю фінансувала цей проект. Загалом площа відновленого зрошувального масиву становить 1,8 тис. гектарів, з перспективою його розширення до 2,5 тис. гектарів. Щоправда, для реалізації пілотного проекту ми використовували лише ті поля, що лежать в безпосередній близькості від насосної станції — загалом 360 га. Це дещо здешевило проект, адже на першому полі біля насосної станції трубопровід прокладати не було потрібно. На дослідному полі ми встановили кілька крапельних систем зрошення: дорожчу від ізраїльського виробника, який є світовим лідером у цій галузі, та дві дешевші системи різних компаній, також іноземних.
— Які гібриди буряків обрали для експерименту?
— Тут також нам довелося бути першопрохідцями. Адже ні ми, ні наш постачальник бурякового насіння компанія «Сесвандерхаве» досі не мали досвіду вирощування буряків на зрошенні в умовах України. До того ж увесь час ми взагалі відбирали для вирощування переважно посухостійкі гібриди. Для експерименту нам порекомендували два гібриди: давно відомий Бакара та новий Хайленд, що тільки-но ввійшов до реєстру. Ми виходили з того, що нам потрібно було підібрати найбільш адаптовані гібриди, які в різних умовах показують стабільно високі врожаї. Цих два гібриди відповідали нашим вимогам.
 |
|
Найбільша прибавка врожайності буряків на зрошенні становила близько 30 т/га |
— І як вони себе показали? Взагалі, аналізуючи тепер ситуацію на буряковому полі, з якими основними проблеми довелося зіткнутися?
— Загалом, як у всякій новій справі, ми припустилися не однієї помилки. Зокрема, стосувалися вони й підбору гібридів для умов зрошення, а також системи захисту. Оскільки цей рік видався дощовим, то значною була проблема хвороб на буряках, зокрема ураження церкоспорозом і кореневими гнилями. Щодо системи захисту, то тепер ми бачимо, що посіви на зрошенні треба обробляти фунгіцидом не менше як п’ять разів, а не тричі, як ми зазвичай практикуємо в дощовий рік на богарі. Тож наступного року застосовуватимемо п’ятиразові обробки. Ще одне питання — норми добрив. Плануючи більшу врожайність, потрібно вносити й більшу кількість добрив, але оскільки остаточне рішення щодо запровадження проекту було ухвалено взимку, у нас просто не було часу внести відповідну кількість добрив восени під оранку. Відтак добрива ми внесли тільки навесні під культивацію. Цієї осені ми вже виправили помилку: на основі проведених аналізів ґрунтів внесли потрібну кількість добрив під прогнозовану врожайність — азот, фосфор, калій.
— Як ви освоїли систему подачі води, як часто поливали?
— Керування системою поливу — це теж один із складних моментів цього року. Потрібно було призвичаїтися до самої системи, адже наші люди не мали відповідного досвіду. Норми поливу допомагали встановлювати наші постачальники обладнання — рекомендації вони давали щотижня на основі прогнозу погоди й показників датчиків вологості ґрунту, яких на всю площу поливу було встановлено чотири. Наступного року ми вже встановимо мінімум шість датчиків на кожне поле, тож можна буде ситуацію контролювати чіткіше. Ми вже розуміємо принцип роботи цих датчиків, тож наступного року норму плануватимемо самі.
— З огляду на отриманий досвід, які плюси й мінуси крапельного поливу ви для себе визначили?
— Головний мінус — багато ручної праці під час укладання та демонтажу стрічки. Особливо ця проблема стоїть гостро навесні, коли в умовах наростання спеки, браку вологи треба оперативно розкласти стрічку, щоб швидше почати подачу води на поле. Стрічка вкладається через кожні 1,2 м. Уявіть собі: на площі 300 га загальна довжина такої стрічки становить 3 млн метрів. Цієї весни стрічку укладали майже 50 людей протягом трьох тижнів. Із демонтажем простіше, бо поливати ми закінчуємо в середині вересня, коли до збирання врожаю лишається місяць, тож можна з меншим поспіхом це робити.
— Тож яку врожайність буряків ви отримали на поливі?
— Поки що весь урожай не зібрано, але ми зробили тестові аналізи з різних ділянок кожного поля. Якщо ми отримаємо прибавку врожаю 35 т/га проти богару, то окупність проекту буде через рік. Відтак за контрольними замірами на ділянці, де прокладена ізраїльська система, ми отримали прибавку врожайності близько 30 т/га. Для порівняння: на богарі цього року у цьому самому господарстві ми отримали 54 т/га. Тобто за правильної технології можна отримати врожайність буряку на зрошенні понад 100 т/га. Ми розуміємо, що отримали меншу врожайність через ураження рослин церкоспорозом. Із цієї самої причини меншою за очікувану була цукристість буряку, але ж це не система поливу винна. На системах поливу інших виробників прибавка становила близько 20 та 25 т/га. Звідси висновок: заощаджувати на системах не треба.На наступний рік уже розробили технологію вирощування буряків з урахуванням помилок — це стосується підбору гібридів, системи захисту в умовах поливу. Адже цього року ми паралельно заклали демоділянки на зрошенні з 15 гібридів буряків різних компаній. Уже підібрали три гібриди для наступного року — врожайні та стійкі до хвороб.
— Ви очолюєте науково-дослідний відділ компанії, досліджуєте гібриди, елементи технологій тощо. Які основні тенденції в технологіях вирощування різних культур, на вашу думку, проявлятимуться найближчим часом?
— Основні зміни в технологіях визначають зміни клімату. Ми можемо впливати на ці зміни підбором відповідних сортів і гібридів, які дають стабільну врожайність, добривами та ЗЗР. Нині для нас основні напрями в технологіях, що ми активно розвиваємо, — біологічні й інформаційні, зокрема системи точного землеробства. Щодо біотехнологій, то наразі з’явилося багато біопрепаратів, хоч їм належить лише 5% ринку ЗЗР. Це пов’язано з тим, що живі організми дуже реагують на умови середовища, працюють лише за сприятливих умов. Тому в теорії це дуже добре, а на практиці — на відміну від хімічних препаратів не завжди працює. Проте ця галузь стала активно розвиватися, і для нас вона є перспективною. Наприклад, наша компанія вперше почала застосовувати рідкі інокулянти із централізованою заводською обробкою насіння — ми застосовуємо деструктанти на соломі. Хоча, знову ж таки, на ефективність застосування дуже впливає погода, тому треба цю операцію зробити вчасно. Крім того, цього року ми запровадили проект органічного землеробства на площі 1200 га, де вирощуємо товарні культури — овес, гречку, кукурудзу для дитячого харчування, а також для відновлення балансу ґрунту, сидеральні й кормові культури. Нині підбираємо біологічні засоби захисту рослин і добрива для органічної сівозміни. Плануємо протягом трьох років отримати сертифікат відповідності стандартам органічного землеробства.
— Загалом застосування біопрепаратів свідчить про бажання зменшити хімічне навантаження на ґрунт, натомість часто холдинги критикують за те, що для них головне — прибуток, а про землю не дбають. Щоб ви могли відповісти на ці закиди?
— Ми не на один рік плануємо працювати на цій землі. Тому навіть з економічного погляду в наших інтересах слідкувати, щоб не погіршувалася родючість ґрунтів. Ми маємо дві агрохімічні лабораторії, де проводимо аналіз усіх ґрунтів, яку обробляємо. І вносимо добрива відповідно до прогнозованої врожайності. Наша компанія спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, а ця культура складна, капризна, не всі холдинги на неї орієнтуються, на поганих землях вона не дасть високого врожаю. Тому ми повинні чітко дотримуватися сівозміни — пшениця, кукурудза, соя, трохи соняшнику, а також кормові культури. Крім того, ми проводимо велику меліоративну роботу, адже близько 20% ґрунтів у нас кислі, тому ми вносимо туди багато дефекату. Наприклад, минулого року — 300 тис. тонн. Це великі витрати для компанії, але результат буде відчутний не один рік — протягом 5 років поліпшуються всі процеси у ґрунті завдяки нормалізації кислотності. Чітко за рекомендаціями агролабораторії вносимо під цукрові буряки органічні добрива, які отримуємо від нашого тваринницького напряму, — це 16% усіх площ цукрових буряків. Тож для нас в основі ефективного ведення бізнесу — турбота про наш головний актив — землю.
Розмовляла Людмила Морозова
журнал “The Ukrainian Farmer”, 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».