Цієї весни питання мінерального живлення посівів в Україні набуло особливої гостроти. За умов браку оборотних коштів у агровиробників ціни на традиційні селітру, карбамід і нітроамофоску підскочили до неймовірних показників. І хоча нині міндобрива дещо подешевшали, однак немає і мови про довоєнні щедрі норми їх внесення.
Тому кожен фермер вимушений відшуковувати альтернативні варіанти забезпечення сільгоспкультур поживними речовинами, звертаючи увагу, зокрема, на нетрадиційні для інтенсивного агровиробництва України підходи. Як альтернатива розглядаються дефіцитний на сьогодні перегній, сидерати як зелене добриво і деякі інші ресурси, якими раніше чимало фермерів відверто нехтували.
Ми пригадуємо, як восени катастрофічно посушливого 2020 року відвідали господарство на півдні Київщини, де застосовують мікробіологічні препарати для підживлення та захисту посівів. Того літа в регіоні за щастя було зібрати три повних тонни кукурудзи з гектара, проте у цьому господарстві її врожайність становила від 6,2 до 8,3 т/га. І це все багато в чому завдяки біопрепаратам, про які фермер зачудовано сказав, що не вірив у них на початку, бо норма внесення становила «буквально столова ложка» на гектар…
Існує вираз, що розумний вирощує рослину, а мудрий — дбає про ґрунт насамперед за його біологічну активність», — стверджує Людмила Білявська, докторка біологічних наук, завідувачка відділу загальної та ґрунтової мікробіології Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України.
Причому скепсис окремих аграріїв щодо біопрепаратів Людмила Білявська пояснює просто.
«Один окремий елемент чи біопрепарат, вирваний із контексту цілісної технології, навряд чи забезпечить очікувану ефективність. Ви маєте знати біологічну активність свого ґрунту, знати його особливості, проблеми та хвороби, й на підставі цих даних сформувати оптимальну технологію захисту і мінерального живлення», — зазначає науковиця.
Людмила Білявська навела результати вирощування різних сільгоспкультур на виробничих полях на Черкащині із застосуванням мікробних біопрепаратів, і вони видаються дуже цікавими.
Наприклад, на посівах сої вдалося отримати врожайність 35 ц/га, тоді як середній результат по регіону становив близько 30 ц/га. Підготовка полів розпочалася ще восени з унесенням поліпшувача ґрунту та біодеструктора пожнивних решток — БіоСтимікса Нива з Активатором. Для інокуляції насіння використовували шість різних біопрепаратів, які проявляли фітозахисну, рістрегулювальну, імуномоделювальну та антистресову дії, також провадили три фоліарних підживлення в комбінації по 6–7 мікробних препаратів і біостимуляторів водночас. Єдине підживлення мінеральними добривами було здійснено перед сівбою — 50 кг/га карбаміду. Попри те, що схема із використанням сумішей мікробних біопрепаратів має дуже солідний вигляд, її витратна складова у грошовому вимірі становила всього 3700 грн/ га. Плюс 2240 грн/га — на карбамід. Фактично всі біопрепарати разом обійшлися за вартістю як один хороший хімічний пестицид. Додамо сюди багатотисячну економію на міндобривах і додаткових 5 ц урожайності, і ми отримуємо просто відмінний показник.
Аналогічні високі результати продемонструвала і мікробіологічна технологія вирощування озимої пшениці. За витрат на біопрепарати 4050 грн/га та внесення всього 100 кг/га селітри вдалося отримати врожайність двох різних сортів пшениці на рівні 65,1 і 75,3 ц/га. І це з тим, що впродовж вегетації неодноразово складалися стресові для рослин ситуації — наприкінці зими рослини почали відновлювати вегетацію, а тоді знову вдарив мороз, що спричинило пошкодження частини посівів. До того ж у фазу наливання зерна стояла сильна посуха, яка спровокувала щупле зерно і його недовиповнення.
Цікавий результат було отримано на Полтавщині у виробничих умовах на посівах кондитерського соняшнику, який вирощували за технологією strip-till із застосуванням мікробних біопрепаратів. Тут живими мікробіологічними препаратами замінили РКД при підживленні, а КАС перед сівбою давали разом із активаторами та метаболічними препаратами, що знижують токсичність мінерального добрива не лише для рослин, а й ґрунтової мікробіоти, і це пішло, безумовно, на користь. Результати за біотехнології виявилися на пів тонни вищими, ніж у сусідніх господарствах за традиційної — 35 ц/га проти 30. І знову ж таки, витрати на біопрепарати, що підвищили активність поглинання живлення і сформували повноцінну систему захисту, становили помірні 3800 грн/га, а на міндобрива — всього 2440 грн/га.
Посіяна там само кукурудза забезпечила солідну для регіону врожайність 110 ц/га за порівнюваних помірних витрат.
Тут слід зробити важливу ремарку — йдеться знову ж таки не про якусь «чудодійність» застосованих засобів, а про комплексний ефект від правильно обраної технології. Почнімо з того, що внаслідок використання мікробних біопрепаратів, порівнюючи з контролем, у кілька разів зросла кількість корисних мікроорганізмів у ґрунті на полі, де вирощували сільгоспкультури. Наприклад, чисельність амоніфікаторів зросла у 3,27 раза, азотфіксаторів — у 2,28, фосфатмобілізаторів — у 1,77, педотрофів — у 4,1 раза проти полів, де застосовували традиційну технологію. Іншими словами, ґрунтова біота ожила та забуяла, і завдяки цьому коренева система рослин отримала доступ до зв’язаних раніше поживних речовин у ґрунті та значної кількості біологічно активних речовин (фітогормони, амінокислоти, ліпіди тощо).
«З тим це комплексний процес. Разом з активізацією азотфіксувальних і фосформобілізувальних бактерій рослини отримали не лише в доступній для них формі азот і фосфор, а й калій і широкий спектр макрота мікроелементів», — пояснює Людмила Білявська.
Окреме питання становить забезпеченість ґрунтової мікробіоти елементами живлення, зокрема вуглецем (органічною речовиною) за надлишку азотних добрив. Оскільки для їх засвоєння важливим є наявність доступної органіки в ґрунті, інакше відбувається розкладання гумусу, через що виснажуються його запаси та неухильно знижується врожайність. Запаси гумусу можуть відновити тільки гриби та стрептоміцети, чисельність яких вкрай низька через застосування значної кількості хімічних пестицидів. Якщо ж поцікавитися, звідки ж ґрунт поповнюватиметься елементами живлення, то науковець радить звернути увагу на пожнивні рештки сільгоспкультур.
«Узявши до уваги середній показник складових рослинних решток у вигляді 4 т соломи пшениці на 1 га, ми маємо знати, що у цій біомасі міститься: 1,6 т вуглецю, 14–22 кг азоту, 3–7 кг фосфору, 22–25 кг калію, велика кількість кальцію, магнію та до 0,5 кг мікроелементів. Це неоціненний ресурс, який може бути недоступний протягом багатьох років і який потрібно навчитися правильно використовувати», — зазначає Людмила Білявська.
Річ у тім, що найчастіше просто приорати солому на полі недостатньо. Вона може мінералізуватися роками, і причому не факт, що ця маса повністю віддасть свій ресурс рослинам на полі й не спровокує розвиток фітопатогенів. За низької активності ґрунтової біоти значна частина елементів живлення може бути втрачена й перейде у недоступні для рослин форми. Натомість, використовуючи конкретний набір мікробних біопрепаратів, ми можемо пришвидшити процес мінералізації соломи й потурбуватися, щоб елементи живлення стали повністю доступними для прийдешніх посівів. А отже, ми маємо змогу істотно знизити потребу в міндобривах, підвищивши таким чином рентабельність вирощування сільгоспкультур.
Цікаво, що переваги такого підходу полягають не лише у сфері оптимізації мінерального живлення рослин, а й у формуванні природного біозахисного екрана для захисту посівів від хвороб і шкідників та зниженні стресових чинників усіх видів. Наприклад, додаючи спеціальний біопрепарат до складу РКД чи КАС або замінюючи стартові мінеральні добрива на органічні з біологічною складовою, ми нівелюємо їх очевидний стресовий вплив на тендітні сходи рослин. Те саме відбувається, коли ми додаємо метаболічні біопрепарати до складу гербіциду.
«Фактично сходи рослин не втрачають ті 3–5 днів, які їм потрібні, щоб впоратися з наслідками хімічного стресу від дії гербіцидів чи рідких мінеральних добрив. Це надзвичайно важливо у стартовий період розвитку сільгоспкультур», — наголошує Людмила Білявська.
Ще один момент — це принципово відмінний механізм дії захисту біологічних препаратів від різноманітних шкідників на посівах. Річ у тім, що, на відміну від хімічних засобів захисту, принцип дії біоінсектицидів базується на тому, що вони впливають і на шкідника (контактна дія), і на рослину (системна дія), змінюючи біохімічну складову рослин, що випереджає фази розвитку шкідливих комах, які стають фертильними й просто не мають змоги виводити нові покоління. І надзвичайно важливо вносити такі препарати вчасно, відповідно до рекомендованої технології.
«Окреме питання — нематоди. Невидимий шкідник, який, пошкоджуючи кореневу систему, відчиняє ворота для потрапляння бактеріальних і грибних хвороб. Незрідка фермери жаліються на те, що молоді сходи кукурудзи немовби прижухли. Їм зазвичай радять додати по листку фосфору та калію, бо на вигляд це ніби брак цих елементів. Це ніби трішки допомагає, так здається, але проблема криється в нематоді, що пригнічує розвиток рослин. Наразі в окремих випадках перевищення порогу шкідливості сягає 30 і більше разів, а це втрати врожаїв понад 50–70%», — розповідає пані Людмила.
Натомість застосування комплексу мікробних метаболітних біопрепартів захищає рослини від цієї й інших проблем заздалегідь.
Приємно зазначити, що для підживлення та захисту посівів застосовують високоефективні препарати вітчизняного виробництва. Коротко про них розповімо.
Ековітал — комплексний інокулянт на основі бульбочкових бактерій і фосфатмобілізаційних мікроорганізмів для бобових.
Ризобін — комплексний інокулянт на основі асоціації різних штамів бульбочкових бактерій.
Екофосфорин — комплексний препарат на основі агробактерій, азотобактера та фосфатмобілізаційних мікроорганізмів для інокуляції зернових, технічних та овочевих культур.
Азотобактерин К — комплексний препарат на основі асоціації різних штамів азотобактера для обробки по вегетації.
Споразин та Інсектурин — живі мікробні біопрепарати широкого спектра дії на основі ефективних біозахисних штамів бактерій як для інокуляції насіння, так і для обробки по вегетації.
Зазначимо також унікальні полікомпонентні метаболітні біопрепарати на основі водно-етанольних екстрактів ґрунтових стрептоміцетів — Аверком Н, Віолар, Фітовіт та новітні ефективні біостимулятори Регоплант і Стимпо, що проявляють біостимуляційний та біозахисний ефект. Метаболічні комплексні біопрепарати контактно-системної дії із фітозахисними (інсекто-акаринематоцидна), антимікробними, рістстимулювальними, імуномодулювальними, антистресовими й адаптогенними властивостями для протруювання насіння, санації ґрунту, обробки розсади, вегетуючих рослин, садивного матеріалу тощо та сумісного застосування з гербіцидами й мінеральними добривами. Взагалі цей перелік є доволі значущим і ефективним у комплексному поєднанні та дає змогу компонувати оптимальну технологію для кожного поля і кожної культури. Зазначимо, що фахівці інституту можуть сформувати оптимальну технологію для кожного клієнта, хто готовий працювати системно.
І наприкінці зауважимо, що, на відміну від хімічних препаратів, мікробні метаболітні біопрепарати й біостимулятори нового покоління не потрібно вносити у великих кількостях. Найчастіше йдеться про 50, 100 чи 250 мл/га, що істотно полегшує логістику та додатково свідчить про їх ефективність.
The Ukrainian Farmer
