Вода — найважливіший елемент, від якого залежить ефективність доставки елементів живлення та препаратів захисту в рослину. Адже робочий розчин, яки використовують для внесення пестицидів й агрохімікатів, більше ніж на 90% складається з води. За останні кілька років більшість аграріїв змінили своє ставлення до її якості під час приготування робочого розчину. Показники води, такі як рН і жорсткість нині зрозумілі всім, а успішні господарі вже давно використовують різноманітні методи, які приводять їх до рекомендованих норм.
За останні роки кількість таких методів зросла, тож у цій статті ми хочемо розповісти про найпопулярніші з них, зазначити переваги та вади кожного з них і, таким чином, дати можливість кожному обирати той чи інший метод не лише за ціною, а й за іншими, важливішими показниками.
Методи зниження кислотності
Для 99% агрохімікатів бажаним є кисле середовище (показник рН нижчий за 7) і жорсткість води має бути нижчою від 300 ррм. Який із показників важливіший — кислотність чи жорсткість, сказати важко, оскільки в першому випадку лужна вода (рН вищий 7) викликає «розпад» пестицидів у результаті лужного гідролізу (в більшості пестицидів рН нижчий 7) і під час взаємодії лужності й кислоти відбувається реакція нейтралізації. За використання жорсткої води з високим умістом іонів кальцію й магнію відбувається реакція іонного обміну. Інколи такі реакції є незворотними реакціями іонного обміну, що призводять до утворення іонів нерозчинних сполук з їхніми виділеннями у вигляді води, газу або осаду.
Тривалий час найпопулярнішим засобом для зниження кислотності було застосування різноманітних добрив, наприклад, сульфат амонію. Додавання 3 кг на 100 л робочого розчину давало можливість знизити кислотність робочого розчину нижче від 7 рН, але метод був відносно популярним тільки до появи спеціальних засобів (також на основі сульфату амонію або на основі ортофосфорних кислот). Професійні засоби за норми витрати 100–200 мл на 100 л води давали кращий результат і були зручними у використанні, а головне — дешевшими.
В останні роки неабияку популярність завоювала лимонна кислота. Дешево, надійно і практично — це основні аргументи за. Мінімальна норма 50–100 г на 100 л води, знижує рН до рекомендованого рівня для більшості пестицидів, ціна низька, зручно працювати й наче питання про якість води усунуто.
Якщо все так добре, то чому немає повсюдного застосування лимонної кислоти в розвинених сільськогосподарських країнах? Відповідь дуже проста: застосування лимонної кислоти може завдати великої шкоди, оскільки результатом взаємодії лимонної кислоти й іонів кальцію є сіль цитрид кальцію, яка дуже погано розчиняється у воді й утворює кристалогідрати. Ці нерозчинні кристали можуть випадати в осад й осідати на стінках патрубків і форсунок обприскувачів, відтак погіршується процес обприскування і, як наслідок, його якість.
І пом’якшувач, і добриво
Виходить, що будь-який метод приготування води завдає шкоду, незручний у застосуванні й дорогий? Відповідь — ні, оскільки наука завжди розв’язує поставлені проблеми.
Складні органічні кислоти, наприклад ОЕДФ (оксиетилидендифосфонова кислота) є основою сучасних засобів боротьби з жорсткою водою та високим рН. Вони позбавлені вказаних вище вад, бо мають малі норми витрат, відмінно розчиняються у воді, а головне — мають зовсім інший метод блокування іонів жорсткості. По суті, створюються хелатні з’єднання з кальцієм або магнієм, роблячи небажані елементи легкодоступними й важливими нутрієнтами для рослини. ОЕДФ застосовується в сільському господарстві як добрива у хелатній формі, це як додатковий бонус, який можна отримати з використанням сучасних методів під час підготовки води.
Кондиціонери води та pH-регулятори належать до ад’ювантів, але є єдиною групою, що вступає в хімічну реакцію з водою, тому дуже важливо розуміти всі аспекти використання тих чи інших засобів, перш ніж ухвалювати рішення, орієнтуючись тільки на низьку вартість.
Рекомендуємо звертатися до фахівців з ад’ювантів спеціалізованих компаній, оскільки тільки там упроваджують інновації й пропонують рішення, що допомагають досягнути бажаного результату.
Юрій Третяк, директор компанії «Агротека»
журнал The Ukrainian Farmer, квітень 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
