Січень на дворі, а українські аграрії — в полі. Країна жнивує! Як це не дивно, але збирання кукурудзи попри зиму триває в більшості регіонів України. Зокрема, за офіційною інформацією станом на 31 грудня в країні не обмолоченими ще лишались 22% посівів цієї культури.
Отже, на початок 2023 року українські аграрії зібрали кукурудзу з 3,3 млн гектарів, що дало можливість отримати її врожай в обсязі всього 21,4 млн, тоді як за різними оцінками він очікувався від 26 до 30 млн тонн зерна. Таку невтішну картину, яку ми спостерігаємо сьогодні, та такий низький рівень виробництва бодай ще рік тому ніхто з нас не міг собі уявити навіть у страшному сні. Цього ніколи й не було б, якби ж не війна…
Об’єктивні реалії або Втрачені можливості
Саме війна, а точніше повномасштабне вторгнення російських військ на наші території, яке розпочалось 24 лютого минулого року і триває вже майже одинадцять місяців, є тим базисом, на якому ґрунтується сьогодення всієї аграрної галузі. Втрата більш ніж 20% орних земель через окупацію й активні воєнні дії, понівечена інфраструктура, вкрадена та знищена техніка, відсутність газу, електрики та постійні обстріли — все це призвело до різкого падіння обсягів виробництва. Ще на початку жнив з урахуванням вкрай сприятливих погодних умов більшість аналітиків сподівалися побачити непоганий урожай. У підсумку маємо скорочення валового збору зерна, порівнюючи з минулим роком, майже на 40%, а по кукурудзі навіть на 45%. Якщо до всіх вже вказаних проблем додати значні площі, які потребують розмінування, обмежений експорт через часткове блокування портів, брак ліквідності та невизначеність у тому, як розвиватиметься ситуація в країні не лише через пів року, а навіть через кілька тижнів, перспективи на наступний рік вимальовуються вкрай нерадісні.
Першим тривожним дзвіночком стала осіння посівна, в ході якої посіви озимини на наступний сезон у країні скоротились майже вдвічі — під пшеницею — на 45%, під ячменем — на 46%, а під житом — на 53%. Другим і вже не просто потужнішим дзвоником, а цілим набатом є ситуація, що склалась зі збиранням кукурудзи. Добре, якщо фермери дозбирають її принаймні ще з 10% посівів, а не лишать зерно в полі через брак коштів і ресурсів. Тоді можна сподіватися, що посіви ярих культур і, зокрема кукурудзи, навесні 2023 року в Україні становитимуть хоча б 60% тогорічних. Ті ж господарства, що вирішили не збирати зерно зараз, найшвидше вже не планують сіяти його і весною.
Логістичні проблеми, висока інфляція, брак матеріальних, людських і фінансових ресурсів змушує аграріїв сподіватись на високі ціни. Натомість ризики, пов’язані з веденням бойових дій в акваторії Чорного моря, певна невизначеність із роботою зернового коридору, а отже, і портів, підіймає в регіоні вартість фрахту та страхування як суден, так і вантажів. Це змушує трейдерів реалізовувати українське зерно на світових ринках із дисконтом і закуповувати його в аграріїв за нижчими за світові ціни, що, своєю чергою, не може задовольнити очікування наших виробників.
З іншого боку, світу потрібне українське зерно. Оскільки, як ми бачили навесні та влітку минулого року, різке скорочення його пропозиції через блокування портів украй негативно позначалось на світовій торгівлі та суттєво розігрівало ринки. Результатом спровокованої росією продовольчої кризи сталі інфляційні процеси, які сьогодні спостерігаються не лише в розвинених країнах, а й у країнах, які є імпортерами українського зерна — зокрема у Єгипті. Кінцеві споживачі відчули різке зниження власної купівельної спроможності, бо нещодавнє падіння курсу національної валюти призвело до збільшення вартості імпортованої пшениці майже на 70%, попри те, що ці процеси відбувались одночасно зі зменшенням вартості пшеничних ф’ючерсів на Чиказькій біржі.
Висока інфляція в цій північно-африканській країні вже вплинула на торгівлю зерном у регіоні, бо суттєво сповільнила її попит. Звісно, з одного боку, ринок Єгипту цікавий для нас з боку постачань пшениці. З іншого — на тлі її надлишкової пропозиції внаслідок рекордних цьогорічних обсягів виробництва в Росії та Австралії, зниження цін на пшеницю одночасно зі збільшенням її пропозиції обов’язково стимулюватиме ведмежі настрої й на ринку кукурудзи. Багато дешевої пшениці, доступної для світової торгівлі, змусить тваринників переглядати свої раціони відгодівлі на її користь. Як результат — це негативно вплине на ціноутворення на суміжному кукурудзяному ринку.
Світова кон’юнктура та ймовірні ризики
Зазначу, що, попри значні логістичні проблеми, недосконалість зернового коридору, неможливість відвантажувати зерно з портів Миколаєва, першу половину поточного сезону для нашої міжнародної торгівлі можна назвати вдалою. Так, починаючи з 1 липня на світові ринки Україна поставила майже 24 млн тонн зерна, що лише на 29% поступається аналогічному періоду минулого сезону. Хочу наголосити, що рік тому країна жила звичайним життям, українським портам нічого не заважало працювати на повну потужність, пропозиція зерна була на вкрай високому рівні, а світові імпортери на тлі розмов про ймовірний початок війни активно здійснювали свої закупівлі. Зокрема, експорт української пшениці з початку 2022/23 МР становив 8,7 млн проти торішніх 16,2 млн тонн, ячменю — 1,7 млн проти 5,3 млн тонн, а кукурудзи — 13,5 млн проти 11,9 млн тонн.
Отже, бачимо, що поточний кукурудзяний експорт більш ніж на 13% навіть перевищив відповідний тогорічний показник, замістивши в експортному зерновому пулі традиційні для першої половини сезону пшеницю та ячмінь. Це цілком природно, бо в країні з попереднього року вільної для експорту кукурудзи на початку сезону лишалось ще 10 млн тонн зерна, значна частина з якого була законтрактована. Тому логічно, що після відкриття Чорноморського коридору за умов обмеження потужностей у першу чергу відвантажувалась покупцям саме кукурудза. Окремо хочу наголосити, що з цих 13,5 млн майже 2 млн тонн української кукурудзи в рамках зернової угоди було експортовано до Китаю.
У своєму січневому прогнозі американські урядові аналітики знову збільшили власну оцінку потенційного українського експорту кукурудзи у 2022/23 МР на 3 млн — до 20,5 млн тонн, тоді як оцінку її виробництва в нашій країні лишили сталою — на рівні 27 млн тонн. Нагадаю, що в грудні USDA вже підвищувало прогноз експорту кукурудзи з України на 2 млн — з 15,5 до 17,5 млн тонн.
На думку більшості зернових аналітиків, світовий попит на пшеницю та кукурудзу в другій половині 2022 року був доволі невтішним. З урахуванням цього чинника поточні українські здобутки в торгівлі кукурудзою набувають вагомішого значення, тоді як Китай, що є не лише одним з основних наших покупців, а також одним із найбільших світових імпортерів кукурудзи, заслуговує на окрему увагу.
Отже, що відбуватиметься в цій країні найближчим часом і як це може вплинути на світову кон’юнктуру є для нас вкрай важливим. Як відомо, Новий рік у Китаї цього року настане 22 січня, а отже, саме на цей період припадатимуть тривалі новорічні канікули, які за традицією китайці святкують у родинному колі. А це означає, що незабаром близько 400 млн осіб приїде на святкування Нового року додому до батьків, що призведе до швидкого та ширшого поширення Covid по країні.
Весь цей час ринкові аналітики вельми уважно стежать за тими процесами, що супроводжують відновлення Китаю після зняття Covid-обмежень. Варто розуміти, що з урахуванням кількості населення, життєвих умов і національних особливостей перевантаження медичної системи в країні в разі швидкого поширення хвороби може призвести до її колапсу. Для прикладу, на відміну від характерних для західних країн відокремленості житла й окремого проживання літніх людей від молоді китайцям притаманні зовсім інші умови. По-перше, китайські міста є доволі густо населеними з багатоповерховою щільною забудовою, а по-друге, діти проживають разом зі своїми літніми батьками й піклуються про них. Тому люди похилого віку в разі їх захворювання на Covid у квартирах, де проживають їхні діти й онуки, створюватимуть вкрай складну ситуацію. Особливо за межами міст рівня-1, де медицина перебуває на вкрай низькому рівні і їй бракує сучасних технологій.
Отже, попри те, що після зняття обмежень кількість транспортних засобів навколо Китаю зросла в середньому на 30%, говорити про його повне відкриття та повноцінне відновлення торгівлі поки що передчасно. Також варто пам’ятати, що на початку березня в Китаї заплановано Національні збори народних представників, на яких буде призначено найвище керівництво країни та затверджено Сі Цзіньпіна на його третій термін правління. І саме на цей час очікується пік поширення Covid в країні. Отже, спрогнозувати подальші кроки Китаю в цій ситуації вкрай складно, що сприятиме волатильності на ринки та додаватиме ризиків. Поки що у своїй січневій доповіді американські урядові аналітики лишили розмір потенційного імпорту кукурудзи до Китаю на рівні 18 млн тонн, попри збільшення прогнозу її виробництва з 274 до 277,2 млн тонн.
Погодний чинник, або Додатковий шанс
Останнім часом увага більшості зернових аналітиків була прикута до погоди в Південній півкулі. Спека та посуха, яка тривала протягом поточного сезону в Аргентині, вже негативно позначилась на наявному врожаї кукурудзи та сої, а подальші несприятливі прогнози, які кажуть, що попереду на країну чекає ще більше спеки та сухості, змусили аналітиків різко скоротити прогнозні баланси. Зокрема, за даними Soybean & Corn Advisor, останні чотири місяці 2022 року в Аргентині були найпосушливішими за останні 35 років, і кількість опадів в країні на 44% була нижчою за норму. В результаті майже 30% посівів кукурудзи на кінець грудня перебувало в поганому або дуже поганому стані, а з урахуванням того, що вегетаційний період триває, а протягом січня ситуація з вологою в країні не покращилась, а погіршилась, перспективи для її виробництва не дуже радісні. Як і передбачали трейдери, експерти USDA прогноз цьогорічного виробництва та експорту кукурудзи для Аргентини скоротили на 3 млн — до 52 та 37 млн тонн. Наразі деякі метеорологи кажуть, що в лютому погодні умови в країні мають змінитись, але більшість трейдерів уважають, що це відбудеться запізно і не зможе покращити наявну ситуацію.
Наразі всіх хвилює питання: чи зможуть Бразилія та її сусіди компенсувати втрати врожаю в Аргентині. Оскільки в сусідній Бразилії, на відміну від Аргентини, тривають дощі й попре скорочення оцінок виробництва на 1 млн потенційний врожай кукурудзи в країні очікується на рекордному рівні у 125 млн тонн, а прогноз її експорту аналітики USDA збільшили у своїй січневій доповіді на 2 млн — до 48,5 млн тонн. Оцінки потенційного експорту кукурудзи Парагваєм також зросли на 500 тис. тонн. Наразі остаточної впевненості щодо розміру бразильського врожаю поки що немає, бо до його отримання лишилося ще кілька місяців. Нагадаю, що більша частина бразильської кукурудзи, що йде на експорт, надходить від її другого врожаю.
Скорочення прогнозів виробництва в США на 3 млн та на 4 млн — 51 млн тонн американського експорту найшвидше буде повністю скомпенсоване зменшенням внутрішнього споживання через нижчі обсяги виробництва етанолу в країні на тлі зниження цін на пальне. Попит на кукурудзу з боку Європейського Союзу — на дуже високому рівні і становитиме 21 млн тонн. Все це свідчить про те, що для українського виробника є вікно можливостей для її успішної реалізації на світових ринках протягом другої половини поточного сезону.
Наразі існує кілька чинників, які можуть цьому завадити: велика кількість фуражної пшениці з Австралії та Росії, швидке поширення пандемії в середині Китаю та невизначеність щодо надійності зернового експорту в регіоні. Так, деякі страховики починають скорочувати покриття суден із Росії та України через великі збитки.
The Ukrainian Farmer
