Щоб тварини розкрили свій генетичний потенціал, потрібно складати раціони, що відповідають нормам годівлі та враховують реальну кількість корму, що споживають підсвинки. Споживання корму в період відгодівлі пов’язано з віком тварин, статтю, їх генотипом й особливостями кормів або технології годівлі. Наприклад, якщо в одному станку утримують свинок і кнурців, яких годують з автогодівниць досхочу однаковим комбікормом, то в останніх спостерігається більше відкладання жиру, вони швидше за вмістом жиру в туші досягають бажаної для переробників м’яса забійної зрілості. Для порід спеціалізованих м’ясних генотипів, які споживають корм меншими дозами, але схильні до відкладання білка в туші, вміст протеїну та енергії у структурі раціону необхідно збільшити. Тому, купуючи тварин того чи іншого генотипу, потрібно орієнтуватися на рекомендації щодо його використання й експлуатації та правильно організовувати їх годівлю.
Складаючи раціони для свиней, потрібно враховувати близько 40 показників. Як правило, на інтенсивну відгодівлю поросят ставлять, коли вони досягають оптимальної живої маси 32–35 кг. До забою свиней вагою 95–120 кг їхня потреба в поживних речовинах змінюється. З тим надходження необхідних речовин має відповідати їх напруженому росту внаслідок поживного складу кормових сумішей.
У відгодівлі поросят за двофазною системою виділяють два періоди — початковий і фінішний (таблиця). На першій фазі поросята потребують якісніших кормів у складі кормосумішей. На фінішній стадії можна зменшити частку дорогих білкових кормів дешевими, головним чином, побічними продуктами переробки харчової промисловості.
Таблиця. Вимоги до поживності 1 кг комбікорму для молодняку свиней на відгодівлі
Не існує жодного ідеального інгредієнта комбікормів, який може на 100% забезпечити потребу свиней у всіх поживних елементах у достатній кількості, тому потрібно їх підібрати в кормовому раціоні, а це сьогодні повнораціонна суміш концентрованих кормів і балансувальних добавок. Деякі його складові, що введено до раціону в надмірних кількостях, тільки знижують продуктивність тварин. Тому, складаючи рецептури, слід ураховувати максимальний рівень уведення в раціон окремих кормових компонентів.
Вимоги до компонентів
Основним джерелом енергії для комбікормів свиней є злакова зерносуміш із кукурудзи, ячменю, пшениці, тритикале, вівса або побічних продуктів їх переробки. Оптимальний розмір частинок подрібненого зерна для відгодівельного молодняку — 0,8–1,4 мм, до того ж частка дрібної фракції менша за 1 мм має становити не більше як 20%. Дрібний помел призводить до утворення в роті тварин крохмального клейстеру, а згодовування зерна грубого помелу призводить до зниження продуктивності тварин на 15–20%. Бажано з метою збільшення енергетичної цінності комбікормів використовувати тваринні жири або рослинні олії.
Важливим технологічним заходом, що дає змогу підвищити перетравність, а отже, і вміст клітковини й обмінної енергії, є наявність плівок зерна. Зменшення на 1% умісту клітковини збільшує перетравність органічної речовини на 1,2–1,6%, під час відділення плівок уміст обмінної енергії підвищується у ячмені з 12,8 до 14,0 МДж/кг, у вівсі — з 11,1 до 14,0 МДж/кг. Зерно злакових містить важкоперетравні некрохмалисті полісахариди (целюлоза, β-глюкани, арабіноксилани тощо), що здатні розщеплюватися в шлунково-кишковому тракті за допомогою кормових ферментних препаратів. Унесення кормових ензимних препаратів із целюлазною, β-глюканазною й ксиланазною активністю сприяє підвищенню перетравності органічної речовини й збільшує вміст обмінної енергії на 5–8%. Екзогенні ензими втягують у травний процес ті поживні речовини, на які не впливають природні ендогенні ферменти, й таким чином пришвидшують і підвищують перетравність кормів. Ефективність покращення засвоюваності кормів за допомогою ензимів полягає в руйнуванні клітинних стінок рослинної сировини, що робить її доступною для впливу травних соків. Додавання екзогенної фітази в комбікорми для свиней різко підвищує рівень доступності не лише фосфору, а й кальцію, цинку та білків.
Як джерело сирого протеїну можливо використовувати на відгодівлі свиней майже всі шроти з насіння олійних культур. Однак є обмеження щодо їх уведення. Наприклад, додавання ріпакового шроту небажано, якщо свиней годують рідкими кормосумішами, також гірчичні олії зменшують засвоюваність йоду. Соняшникову макуху, яка хоч і має протеїну менше, ніж у соєвому шроті, можна розглядати як альтернативне дешеве джерело кормового білка. Надмірний уміст клітковини, що є в ній, небажаний для стартових комбікормів, але вони можуть бути використані, коли швидкість росту має бути зменшена, наприклад у кінці фази відгодівлі свиней.
Мультиензимні препарати, які застосовують у раціонах свиней і птиці, дають змогу не лише вводити в корми рослинні джерела з високим рівнем клітковини (соняшниковий і ріпаковий шрот або макуха), а й знизити додавання дорогих джерел фосфору, таких як монокальцій фосфат.
Загалом для молодняку свиней на відгодівлі, особливо у фінішний період, можна додавати великий спектр кормових засобів — молочних, боєнських і рибних відходів, побічної продукції спиртового, борошномельного та пивоварного виробництв. Використовувати їх потрібно, але крім економічної доцільності завжди треба враховувати їхню біологічну безпечність і сумісність з іншими кормовими інгредієнтами.
The Ukrainian Farmer
