Тваринництво
Головне:
Тваринництво

Застосування антибіотиків

Наше Птахівництво
Джерело:
Наше Птахівництво
Поділитись:
Застосування антибіотиків

Для того, щоб розв’язати проблему антибіотикорезистентності, вкрай необхідно розробляти правильну стратегію їхнього використання.  

Бактеріальна безпека в сучасному птахівничому господарстві є однією з ключових чинників ефективності виробництва. Очевидно, що порушення вимог біобезпеки, а також зоотехнічних і ветеринарних умов утримання птиці створює не тільки серйозну загрозу зниження продуктивності, але й ризики скорочення чисельності поголів’я. Особливістю бактеріальних захворювань у птиці є їх асоціативний характер, висока патогенність, лабільність і пристосованість патогенних штамів мікроорганізмів до антибактеріальних засобів. Не випадково вчені, а також і практичні лікарі ветеринарної медицини зазначають, що останнім часом значно знизився рівень ефективності антибіотиків. На зміну давно відомих, традиційних антибіотиків, таких як тетрациклін, тилозин, доксициклін та інші, фармакологічні компанії почали розробляти комбіновані препарати. Проте такі дії не здатні забезпечити повну бактеріологічну безпеку, а навіть мають ряд негативних побічних наслідків, зокрема і для людини. 

Наукове товариство стверджує, що для розв’язання проблеми антибіотикорезистентності слід розробляти правильну стратегію їх використання, адже всі ми розуміємо, що жодна країна світу глобально ще не відмовилася від застосування антибіотиків у тваринництві. 

Якщо згадати історію, то одним із найбільших відкриттів XX ст., яке ознаменувало початок нової ери в біології та медицині, було відкриття англійським мікробіологом А. Флемінгом (1929) першого антибіотика — пеніциліну. Тоді здавалось, що з’явилася панацея, яка врятує людство від усіх інфекцій. І справді так сталось. Завдяки знахідці лікарських препаратів, які вбивали або перешкоджали росту мікроорганізмів, було врятовано мільйони людських життів і не тільки. З 40-х років почали з’являтися все нові і нові класи антибіотиків, які широко застосовували в медицині та ветеринарії, а до 70-х років XX ст. склалося враження, що всі основні інфекційні захворювання вже переможені. Проте дуже скоро з’ясувалося, що святкувати перемогу над хвороботворними мікроорганізмами рано. Думка, що людина здобула тріумф над природою, виявилась ілюзією. 

Ще донедавна у ветеринарній медицині вдавалося перемагати мікроорганізми шляхом пошуку і застосування нових антибактеріальних препаратів. Спершу нові антибіотики отримували з природних продуктів, потім навчилися їх синтезувати, з’явилися напівсинтетичні модифікації природних молекул, пізніше — повністю синтетичні антибіотики. Але такий шлях не розв’язав проблеми, а навпаки, величезний вибір антибактеріальних препаратів тільки ускладнив ситуацію. Масовий і безконтрольний продаж антибіотиків, неправильне їх застосування призвело до прискорення мутацій і виникнення стійких бактерій в небачених раніше масштабах. 

Зважаючи на це, найбільш правильний і єдиний прийнятний у тваринництві шлях — це призначення антибіотиків тільки після проведення мікробіологічного визначення збудника, його титру (кількості) і спектра чутливості до антибіотиків. Однак внаслідок різних суб’єктивних і об’єктивних причин цю умову не завжди виконують. Тому лікарі ветеринарної медицини досить часто проводять антибактеріальну терапію емпірично, тобто без попереднього мікробіологічного обстеження на підставі власного практичного досвіду щодо застосування того чи іншого препарату, використовуючи переконання «Якщо антибіотик був ефективний на одній, двох чи десятьох посадках птиці, то його можна застосовувати без лабораторних досліджень і починати лікування птиці». Таке твердження на сьогодні є вкрай  не правильним, і навіть небезпечним. У свій час злий жарт зіграла з ветеринарними лікарями звичка без нагальної потреби або задля стимуляції росту птиці застосовувати кормові антибіотики без найменшого натяку на інфекцію. Результати такого застосування, на жаль, також спричинили великі проблеми. 

Вплив якості води на дієвість антибіотика 

Сьогодні у боротьбі за бактеріальну безпеку в птахівництві слід ставити питання підвищення системи біобезпеки із застосуванням сучасних дезінфекційних препаратів та впроваджувати схеми ротації антибактеріальних препаратів. В умовах господарства за використання антибактеріальних препаратів часто зазначають ще одну проблему — погану їх розчинність. Це пов’язано з якістю води. Вода є дуже важливим чинником, оскільки практично всі вакцини, вітаміни, підкислювачі, пробіотики та антибіотики задаються через систему водопостачання. Вода, у якій міститься висока концентрація іонів металів, в основному карбонатів магнію і кальцію, а також бікарбонатів і сульфатів, називається «жорсткою». Тому, перш ніж починати розчиняти антибіотик у такій воді, необхідно вжити додаткових заходів. Оскільки за контакту антибіотика з металами утворюються нерозчинні комплекси, які випадають в осад і, зрозуміло, що не можуть повністю засвоюватися організмом. Особливо це стосується доксицикліну та окситетрацикліну. Жорстка вода, зазвичай, має високе значення рН. Мінеральні речовини в жорсткій воді діють як буфер, запобігаючи зміні показника pH води. Чим більше мінеральних речовин розчинено у воді (тобто чим більша жорсткість), тим складніше її підкислити. Саме тому значення pH, а також жорсткість води впливають на ефективність пероральних антибіотиків. Крім того, за дуже жорсткої води в трубах швидко утворюється біоплівка, яка також призводить до різкого зростання бактеріального забруднення. 

Розчинність діючої речовини 

Ще один важливий критерій, який слід враховувати за використання того чи іншого антибіотика, це розчинність діючої речовини та її біодоступність, особливо це важливо для препаратів перорального застосування. З огляду на те, що близько 40% лікарських субстанцій класифікуються як практично нерозчинні, а 80–85% з них використовуються перорально, то розуміння того, як правильно їх застосовувати є важливим. У біофармацевтичній системі всі діючі речовини розподіляються на чотири класи відповідно до їх розчинності у водних розчинах і ступеня проникнення через біологічні мембрани: 

• клас І — характеризується високою розчинністю та високою проникністю; 

• клас ІІ — характеризується низькою розчинністю та проникністю; як приклад: більшість нестероїдних протизапальних засобів. Біодоступність таких лікарських засобів обмежена швидкістю їх розчинення (кінетичний бар’єр) і розчинністю (термодинамічний бар’єр). До цього класу належить близько 30% ліків; 

• клас ІІІ — характеризується високою розчинністю та високою проникністю; як приклад: більшість антибіотиків бета-лактамного типу. Низька швидкість абсорбції обмежує проникнення в кров, але препарати розчиняються дуже швидко; 

• клас ІV — характеризується низькою розчинністю та низькою проникністю; як приклад: антигельмінтики — альбендазол, фенбендазол; рослинні флавоноїди. Ці сполуки мають низьку біодоступність. Зазвичай вони погано поглинаються слизовою оболонкою кишківника. 

Таким чином, антимікробні препарати, що належать до II і IV класів, потребують технологій підвищення їх водорозчинності. До цих класів належать до 50% лікарських засобів. 

Один із прикладів препарату, що має практично абсолютну біодоступність, є амоксицилін (від 75 до 90%). Наявність їжі в кишківнику не впливає на його абсорбцію. Після перорального застосування максимальні концентрації в плазмі досягаються через 1–2 год. Від 15 до 25% амоксициліну зв’язується з білками плазми. Препарат швидко проникає в тканини організму. 

Іноді споживачі кінцевого продукту (м’яса, яєць) запитують: «Чому б просто не заборонити використання антибіотиків у птахівництві»? По-перше, це негативно вплине на здоров’я птиці, оскільки використання антибіотиків на сьогодні спрямовано винятково на лікування та запобігання масових захворювань. По-друге, боротьбу з антибіотикорезистентністю у птахівництві слід проводити не через повну відмову від антибактеріальних препаратів, а за їх використання лише після визначення чутливості. Призначення їх у найбільш ефективних дозах і раціональних схемах введення; крім того, потрібно контролювати якість води і розчинність препаратів, щоб досягати максимальних бактерицидних ефектів. 

Важливо правильно підбирати схеми годівлі для зміцнення здоров’я кишківника, удосконалювати схеми вакцинацій, розробляти шатл-програми для еймеріостатиків та суворий і постійний моніторинг залишків антибактеріальних препаратів у продукції тваринництва. 

Ольга Щебентовська, консультант чеської компанії «Текро»

журнал «Наше Птахівництво», листопад 2020 року

Усі авторські права на інформацію, розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні права».
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі
Наше Птахівництво
Наше Птахівництво
Наше Птахівництво
6
Статті з журналу: