Новий зерновий сезон стартував. Утім, традиційні виклики, що рік у рік постають перед сільгоспвиробниками, тьмяніють на тлі війни, інфляції, дорожнечі пального та всіх необхідних для агротехнологій складових, проблем з експортом і логістикою. Навряд чи когось надихають у самий пік збирання врожаю повні засіки торішнього зерна. Де зберігати? Як доробляти? Та й узагалі, чи має це економічний сенс, якщо продати товар можна буде хіба що собі в збиток? Про наявні розумні рішення та сміливі експерименти ми дізналися від Івана Корженка — очільника української компанії GRECO group, що допомагає українським аграріям оптимізувати собівартість виробництва продовольчої сировини.
Спрацювати «в нуль»?
Про дешевий газ однозначно можна забути — хто б сперечався. Власне, Європа, поступово зістрибуючи з російської «газової голки», скоротила витрати блакитного палива на 15%. Україна, своєю чергою, на 10%. Наразі ціни на газ у ЄС уже досягнули 2500 дол. за 1000 м.. В Україні з 1 серпня ціна блакитного палива для виробників продовольства зафіксована на рівні 38 325,5 грн з ПДВ (проти 30,9960 грн без ПДВ у липні — від НАК «Нафтогаз»). Власне, не факт, що ціна й надалі не підвищуватиметься. Зокрема, як припускає Іван Корженко, кубометр газу для промисловості може подорожчати до 100 грн (проти 50–68 взимку минулого сезону). Та й ціни на продовольче зерно в Україні, як усім відомо, далеко не оптимістичні. Зокрема, за тонну кукурудзи з доставкою в дунайські порти — 180–190 дол., а з доставкою на західний чи південний кордон — 200–215 євро. Чи стане цього, щоб спрацювати бодай «у нуль»? У структурі собівартості агровиробничих процесів частка газу ще в довоєнні часи сягала 50–60%. Що вже й казати про 2022-й, коли питання про доробку зерна нового врожаю до кондиційних показників гостро постало саме в контексті операційної економіки. Як у давньому анекдоті про чолов’ягу, що продає десяток варених яєць за ціною сирих — заробітку ніякого, зате, як то кажуть, «при справі»… Мабуть, саме з цих міркувань більшість господарств уже нинішнього року суттєво переглянули структуру посівних площ, відтермінувавши сівбу кукурудзи до найкращих часів. Ба більше! Ті, хто таки ризикнув засіяти царицею полів свої гектари, не молотитимуть її, а лишатимуть зимувати просто неба…
Економна альтернатива
Разом із тим є в Україні й такі агропідприємства, що вже подбали про енергонезалежність. Одним із варіантів економії витрат є переоснащення сушарок на твердопаливні теплогенератори, які протягом останніх п’яти років набули значного поширення. До речі, й у часи дешевого газу тверде паливо мало попит через свою доступність і давало змогу не залежати від постачальників інших енергоносіїв. Коли ж вартість газу почала стрімко зростати, альтернативні джерела енергії стали вкрай популярними. За словами очільника GRECO group, компанія завершила минулий рік із 230 об’єктами потужністю від 1 до 21 мВт. Причому собівартість сушіння 1 тонно-відсотка на таких об’єктах становила не більше як 12 грн із ПДВ. «Ураховуючи те, що 2022-й — кризовий, цьогоріч реалізували найсміливіші ідеї й експерименти. Зокрема, запустили об’єкти, що працюють на шотовій пелеті (пелеті з шоту, — прим. ред.), пелеті з висівки та навіть на самій тільки товарній кукурудзі», — зазначив Іван Корженко.
Кукурудза на внутрішньому ринку коштує сьогодні практично стільки ж, як і пелети. Саме тому, на переконання спеціалістів, таким зерном можна замінити інші види палива й уникнути додаткових витрат — нехай які потреби й проблеми постануть перед господарством нинішньої осені. Зокрема, в цей непростий для країни час можна буде обійтися без заготівлі дров чи пелет, не будувати для них додаткові сховища й не перейматися врожайністю та вологістю кукурудзи — за будь-яких обставин її можна буде використати як паливо для твердопаливного теплогенератора. Просто кажучи, увесь цикл відбуватиметься на власному продукті. За розрахунками спеціалістів, обладнання GRECO group потребує від 2,1 до 3,5 кг твердого палива на тонно-відсоток (з обладнанням інших фірм витрати можуть бути суттєво більшими) — залежно від типу переобладнаної сушарки.
Системний підхід
Дбаючи про ощадність й економічність господарювання, великі агропідприємства нині масово переходять на тверде паливо. Втім, як наголошує Іван Корженко, головне — не просто придбати й змонтувати теплогенератор, а комплексно пов’язати його із сушаркою (всі вони наразі дуже різні). Для цього потрібен досвідчений виконавець, як-от, приміром, GRECO group, що має досвід переобладнання 98% наявних на ринку сушарок американського, італійського, українського виробництва. Іван Корженко зауважує, що доволі таки якісні сушарки нині виробляють і в Україні. Та й вибір твердопаливного обладнання теж має значення. Як відомо, фермери в країнах ЄС обробляють суттєво менші площі, ніж в Україні, і, відповідно, не потребують доробки такої великої кількості зерна. Відтак тамтешні твердопаливні теплогенератори мають потужність не більшу за 3 мВт — і їх максимальна продуктивність на найвищих робочих температурах суттєво нижча, ніж у господарствах наших співвітчизників. Приміром, у Прилуках на замовлення агрохолдингу «Агрейн» за місяць із моменту підписання угоди змонтували й запустили теплогенератор на 16 (!) мВт. Сьогодні, як розповів Іван Корженко, тривають роботи в компаніях «Зоря Поділля» («Укрпромінвест»), «Тесла груп», «Харвест» та інші — загалом 87 об’єктів. Серед охочих здешевити енергетичні витрати — здебільшого середні й великі компанії із земельним банком від 5 тис. до 400 тис. гектарів. Як наголошує Іван Корженко, системний підхід до оптимізації надзвичайно важливий, бо в пріоритеті не сам по собі запуск теплогенератора, а запуск зернової сушарки разом із теплогенератором.
Сервіс передусім
Усі роботи GRECO group оперативно виконує «під ключ», і, що надзвичайно важливо, без залучення підрядних організацій — дякувати, за роки роботи сформували високопрофесійну команду фахівців.
Перше, з чого починається переоснащення, — виробництво теплогенератора під конкретний тип зерносушарки (гарантія збереження її продуктивності прописана в договорі). Щойно обладнання готове, інженери-сервісники разом із монтажною бригадою виїжджають на об’єкт для його встановлення й пусконалагоджувальних робіт. Замовлення виконують за максимально короткий строк. А надалі кожен об’єкт беруть на сервісне обслуговування — як за гарантією, так і після її завершення. «Чотири теплогенератори агрохолдингу „Зелена долина” на Вінниччині обслуговуємо так само якісно й ретельно, як і шість років тому, коли встановлювали», — каже Іван Корженко. Він зауважує, що нині в компанії 88 працівників, з яких 28 — сервісні інженери. Оскільки серед клієнтів GRECO group — потужні агропідприємства («Агротрейд», «Агропросперіс», «Галс Агро», «Сігнет Холдинг», Vitagro, «Добродія Фудз», Arnika Organik, «Західна аграрна компанія», «Докучаєвські чорноземи», Крижопільське КХП (Ферко Груп), АПК «Магнат», АПК «КПК-Агроінвест» й інші), ми прагнемо забезпечити відповідний сервіс кожному об’єкту — як на Закарпатті, так і на Харківщині чи Чернігівщині. Адже, як відомо, навіть хвилинна зупинка в роботі обладнання може датися взнаки.
Теоретично внаслідок сушіння зерном кукурудзи слід очікувати велику зольність, що вимагатиме від оператора дотримання періодичності обслуговування. Втім, такий досвід у GRECO group уже є. «Ми готові сприяти клієнтам, які на власних потужностях готові використовувати кукурудзу як паливо, — каже Іван Корженко. — За потреби власним коштом забезпечимо сервіс і навіть ремонт обладнання».
GRECO group успішно оснастили теплогенераторами вже не один десяток українських зерносховищ, що дозволило підприємствам суттєво економити кошти. Сервісна служба компанії максимально оперативно взаємодіють зі своїми клієнтами. Та й реалії сьогодення красномовно свідчать про те, що аграрії дедалі більше звертають увагу на доступні й економні рішення. Нинішня зима покаже, чи готові українські підприємства до сміливих рішень і чи сушитимуть кукурудзу кукурудзою…
The Ukrainian Farmer
