Овочі - Ягоди - Сад
Головне:
Овочі - Ягоди - Сад

Яким став наш клімат

Садівництво по-українськи
Джерело:
Садівництво по-українськи
Поділитись:
Яким став наш клімат

Погодні умови останніх семи років та реакція на них плодових рослин спонукають українських садівників оптимізувати технології догляду рослин.

 

Глобальне потепління відчутно змінює умови ведення садівництва в Україні. Так, за останні 15–20 років середньорічна температура зросла майже на 1 °С. Зростання розподіляється між різними порами рокунерівномірно. Найбільше потепління властиве зимовим місяцям (у січні-лютому температура зросла на 1–2 °С), а у окремі роки, наприклад взимку 2016 року, середня температура повітря у лютому була на 6 °Свищою за багаторічну. Разом із тим кожні 11–13 років можна чекати на сувору зиму з небезпечними морозами. Клімат стає теплішим і вологішим, і у перспективі це дозволить вирощувати на незвичній для них території сорти персика, абрикоса, черешні та інших порід, які зараз культивуються у тепліших регіонах. Проте кліматичні зміни супроводжуються ще й аномальним розподілом температур у холодний період року: відбувається часта зміна морозних періодів та відлиг, частими є й весняні заморозки. Унаслідок цього у рослини спотворюється ритм розвитку і вони часом «прокидаються» занадто рано — так було і навесні 2016 року, коли яблуня і кісточкові культури квітувалимайже одночасно.

 

Весняний період, що починається за сталого переходу температури через 0 °С, у різні роки має неоднакові температури повітря та тривалість. Астрономічно ця пора є найкоротшою у році та триває лише півтора місяця — із середини березня до початку травня. Нині веснам властиві часті холодні періоди, зниження температури не рідко стається у пору цвітіння, передусім під час кісточкових порід. Під час цвітіння небезпечним явищем є й низька вологість повітря, у останні роки трапляється саме так, і це негативно впливає на запилення квіток.

 

Для літнього періоду характерне не так зростання температури, як часті посухи. І хоча середні суми опадів того чи іншого вегетаційного періоду у межах норми, але дощі йдуть украй нерівномірно, що також підвищує ризик осипання зав’язі, зниження кількості і якості врожаю, зокрема й тривалості його зберігання. За останні 10 років у залежності від регіону 4–6 разів спостерігався дефіцит вологи у ґрунті та повітрі як під час цвітіння, так і після нього. Так, в зоні Лісостепу вологість повітря під час квітування садів 25–28 квітня 2011 року знижувалися до 20–22%; 29 квітня — 1 травня 2012-го — до 26%; 27–28 квітня 2014-го — до 22%; 28–29 квітня 2015-го — до 24%, а 29 квітня 2016 року — до 25%. Як наслідок, повітряна посуха викликала підсушування приймочки маточки квіток, що погіршило їх запилення. Останнє, за даними сортознавця та селекціонера Тетяни Кондратенко, спричинило понаднормове осипання зав’язі, й урожай був на 25–45% нижчим від очікуваного.

 

Умови вегетації 2010–2016 рр.

 

Аналіз погодних умов під час вегетації за роки досліджень (2010–2016) показав надзвичайно велике різноманіття щодо вологозабезпеченості та розподілу температур. Тривалі дощові періоди змінювалися тривалими посухами, які інколи викликали небезпечне зниження вологості ґрунту у кореневмісному шарі. Це впливало на ягідні культури (суниця, смородина, аґрус та ін.) й на деревні плодові породи, щеплені на вегетативних підщепах із неглибоким розташуванням кореневої системи. У період 2010–2015 рр. влітку зафіксовано значне підвищення температури.

 

Так, влітку 2010 року спостережені критичні для північної частини Лісостепу (Київська обл.) температури до +38 °С. Хоча в липні випалодостатньо опадів (140 мм), високі температури сприяли інтенсивному випаровуванню вологи. Вже з другої половини липня у верхніх шарах ґрунту глибиною до 40 см зафіксовано вологість нижчу за 40% НВ (надзвичайно низький рівень), а із середини серпня пересохли й глибші шари ґрунту, а у верхніх шарах вологість опустилася нижче за 30% НВ. Такий низький рівень вологи у ґрунті тримався до кінця зими. Ґрунт достатньою мірою зволожив лише сніг, що почав танути навесні. Такі посушливі ґрунтові умови призвели до зимового висушування малини.

 

Весна 2011 року почалася у другій декаді березня. Температура повітря у березні підвищувалася повільно, була малою й кількість опадів (7 мм), зате у квітні і травні випало по 30 мм дощу. Влітку на Київщині спостережено помірно високі середньомісячні температури та значні опади: у червні — 182 мм, у першій половині липня — 140 мм, гідротермічний коефіцієнт (ГТК) у червні та липні сягнув 2,96 та 2,1 відповідно. Однак друга половина літа і теплий вересень мали посушливу погоду, і це призвело до втрати вологи ґрунтом до рівня, небезпечного для плодових рослин. Значна кількість опадів у жовтні (понад 80 мм) поліпшила становище та забезпечила активне опадання листя і своєчасне визрівання пагонів, завдяки чому рослини добре підготувалися до перезимівлі 2011–2012 р., коли морози сягали критичних –28,4 °С.

 

Під час вегетації 2012 року тривалий час трималася середньодобова температура вища за +15˚С. З квітня по серпень максимальні температури перевищували +30 оС, на початку серпня було зафіксовано максимум у+ 37,7 ˚С. Сума опадів за вегетацію сягнула 420 мм, але дощі випадали нерівномірно і наприкінці серпня настала ґрунтова посуха. Літо мало рекордну тривалість і було посушливим, особливо в кінці, а восени та на початку зими 2012–2013 р стояла досить тепла та із помірними опадами погода.

 

Вегетація 2013 року відбувалася в посушливих умовах, особливо у липні, під час якого випало 20,3 мм дощу (норма 84 мм). За даними автоматичної метеостанції, з квітня по вересень евакотранспірація (випаровування води з відкритої поверхні з урахуванням температури вологості повітря та швидкості вітру) перевищила обсяг опадів на 340 мм. У вересні випала двомісячна норма опадів, це сприяло вчасному листопаду, однак сформована під час посухи деревина накопичила вологу, і це негативно вплинуло на підготовку до зими більшості плодових порід — польові та лабораторні дослідження показали, що потенціал морозостійкості рослин знизився на 5–6 оС.

 

За сім років спостережень найсприятливіша для рослин погода склалася під час вегетації 2014 року. На початку вегетації сади мали накопичений після значних опадів у травні (162,8 мм) запас вологи. Обсяг опадів за період із квітня по вересень сягнула 445 мм. Дефіцит вологи спостерігався лише наприкінці вегетації. У першій половині серпня було спекотно і без дощів, тому верхній шар ґрунту (0–10 см) нагрівся до екстремальної високої температури +38…+40 оС. У вересні було тепло (середня температура повітря становила +14,4 °С за норми +13,9 °С), дощі йшли нерівномірно, але кількість опадів була у межах норми (45,4 мм проти 47 відповідно). За оцінками Федора Каленича та Ігоря Шевчука, науковців із Інституту садівництва, що спеціалізуються на захисті плодових культур, погодні умови вегетації 2014 року сприяли поширенню та розвитку основних шкідливих організмів на плодових та ягідних культурах, особливо довгоносиків (сірого брунькового, яблуневого квіткоїда), яблуневої, грушевої, сливової плодожерок, вишневої мухи, яблуневого та сливового пильщиків, сливової товстоніжки, оленки волохатої та різних видів попелиці. На яблуні спостережено поширення та розвиток парші (5–50%) і борошнистої роси (20–38%), у садах зерняткових і кісточкових порід ширився моніліоз (3–20%), плодові гнилі (8–40%) та плямистість листя, у насадженнях персика — кучерявість листя (10-40%).

 

Вегетація 2015 року протікала за аномально посушливої погоди. Середні місячні температури повітря були на 1,5–2 °С вищі за багаторічні, кількість опадів із квітня по вересень, у порівнянні із багаторічною нормою, була меншою на 300 мм. У червні максимальна температура сягала +31,9 °С, у липні +34,4 °С, у серпні +33,7 °С. На початку вересня було спекотно, температура сягала +35,6 °С, а середньоденна температура — до +27,3 °С. Середня температура місяця сягнула +17,2 °С, що на 3,3 °С вище за багаторічну норму, а сума опадів була меншою за норму у 2,5 раза.

 

Посушлива погода в серпні та вересні призвела до зменшення приживлюваності вічок, в результаті чого вихід саджанців знизився на 30–40%.

 

В листопаді та грудні 2015 року температура повітря була на 3-4°С вищою за багаторічну норму. Сталий перехід середньодобової температури через 0 °С відбувся у середині грудня, що майже на місяць пізніше норми. Кількість опадів у листопаді була у межах норми, а в грудні — утричі меншою за норму.

 

Наприкінці січня 2016-го та на початку лютого температура підвищилася до +6,6…+9,1 °С, унаслідок цього плодові породи вийшли зі стану спокою, у абрикоса, аличі, персика та черешні період спокою видався надміру коротким. Згідно з польовими спостереженнями та лабораторними випробуваннями низькими температурами, що їх виконали автори статті, унаслідок посушливого літа 2015 року усі плодові культури знизили морозостійкість на 4–6 °С.

 

У лютому 2016 року погода була надзвичайно теплою для цього зимового місяця. Нічні температури повітря трималися в межах +6,6…–4,6 °С, денні підвищувалися до+5…+10°С. Максимальну температуру повітря +11,4 °Сзафіксовано 15 лютого, а 23 лютого — рекордну за весь час спостережень середньодобову температуру +8,7 °С. Середньомісячна температура перевищила середньобагаторічну на 6,7 °С. У березні розподіл температурбув доволі рівномірним, і це сприяло поступовому розвитку плодових. Тому після швидкого підвищення температури наприкінці першої декади квітня відбувся інтенсивний ріст і розвиток рослин і настало майже одночасне квітування зерняткових і кісточкових культур.

 

Після надзвичайно волого і прохолодного травня на початку червня 2016 року трималися помірні температури, вечірні і нічні години були особливо прохолодними (+6,2 °С вночі 7 червня). Червневі опади мали незначний обсяг — 18–20 мм, що утричі менше за норму. У другій половині червня стрімко зросла середня та максимальна температура (+33,5 °С 21 червня), а вологість повітря знизилася до небезпечних 40%. Верхні шари ґрунту (глибина 0–10 см) нагрілися до небезпечних 30–35 °С, унаслідок цього у рослин із неглибокою кореневою системою отрималися пошкодження. Спека тривала до початку липня і скінчилася, коли потужний північно-західний циклон приніс очікувану прохолоду і дощі. Утім, аби врятувати від спеки ягідні насадження, вирощувані без зрошення (суниці, ожина, малина, аґрус), прохолоди і дощів не вистачило. За тим настала нова хвиля спеки без опадів, і те сприяло значному нагріванню ґрунту. Як наслідок, у молодих, незрошуваних садах на вегетативних підщепах рослини були пригнічені, особливо це позначилося на грушевих садах, щеплених на айві.

 

Зрошення та посуха

 

Навіть якщо сади обладнано системою крапельного зрошення, слід подбати про гарантований запас води на випадок відключення від джерел постачання. Рослини, що вирощуються за постійної оптимальної вологості ґрунту, дуже вразливі навіть до нетривалого зменшення кількості вологи у кореневому шарі. Це стається, бо вони фізіологічно не адаптовані до умов посухи та через те, що уся їх коренева система знаходиться у шарі ґрунту глибиною 30–40 см, далі вона не росте, й не здатна дістати вологу з нижчих горизонтів. За даними бельгійського науковця Франка Аше, під час посухи навіть незначна, на 3–5 діб, перерва у зрошенні саду, знижує лежкість зимових сортів яблуні майже на місяць. Однак найбільшу небезпеку рослинам несе їх адаптивна здатність у відповідь на посуху формувати мікрокапілярні структури в деревині. За даними диференційного термічного аналізу, виконаного в лабораторії фізіології та мікробіології Інституту садівництва, якщо умови достатнього зволоженнянасталипісля посухи, мікрокапілярні структури у деревині накопичують, а головне — утримують воду, чим значно посилюють ризик пошкодження деревини під час перезимівлі.

 

Сорти і посуха

 

Потепління клімату і пов’язані із цим екстремальні умови зволоження вимагають ретельного добору сортів і підщеп із високим коефіцієнтом адаптації до екологічних умов кожної конкретної зони садівництва.

 

За даними українських селекціонерів та технологів Олександра Чижа та Сергія Чухіля, затяжна спекотна погода викликає зниження приросту пагонів і коренів, послаблює розвиток листкового апарату та порушує асиміляцію СО2. Як наслідок, якість та лежкість плодівпогіршується, накопичення поживних речовин у тканинах плодових рослин зменшується, що своєю чергою здатне істотно вплинути на зимостійкість насаджень. Під дією ґрунтової посухи всмоктувальні корінці яблуні та інших плодових зупиняють ріст, мичкуваті корені не утворюють нових фізіологічно активних коренів. Це різко порушує водний баланс рослин та призводить до зниження кореневого тиску, а також фотосинтезу, дихання, транспірації, веде до підсихання, часткового чи повного опадання листя і плодів. Нестача вологи в ґрунті і високі температури не тільки пригнічують фотосинтез, а й здатні спричинити функціональні хвороби листя.

 

Учений-еколог Микола Бублик переконаний: в умовах глобального потепління під час створення інтенсивних насаджень найбільший ефект дає застосування посухостійких підщеп та сорто-підщепних комбінувань. Утім, обираючи їх, слід зважати на продуктивність та інші господарсько-біологічні ознаки утворених рослин. В Україні виведено та інтродуковано багато нових сортів і вегетативних підщеп яблуні, груші та кісточкових, фізіологічні особливості яких, зокрема й посухостійкість, здатні забезпечити стабільну продуктивність саду та високу якість плодової продукції.

 

На думку технолога та сортознавця Віктора Соболя, потепління клімату дозволить без значних ризиків вирощувати та отримувати стабільно високі врожаї черешні, абрикоса і персика навіть у північніших регіонах України. Однак для створення інтенсивних насаджень насамперед необхідно створити посухостійкі сорти та підщепи зі стриманим ростом. Вчений наголошує на значимості зрошення та фертигації: зокрема, за допомогою надкронового дощування можливо створити оптимальну вологість повітря в період цвітіння, що забезпечить оптимальні умови для запилення квіток, особливо за атмосферної посухи.

 

Оскільки зрошення потребує значних запасів води, що не завжди вдається забезпечити, селекціонер та сортознавець Микола Матвієнко радить для закладання значних площ насаджень використовувати саджанці на слаборослих насіннєвих підщепах, також і для зерняткових порід, та саджанці зі вставками слаборослих сортів і підщеп. Використання такого садивного матеріалу значно зменшує негативний вплив нестачі опадів і ґрунтової вологи, адже коренева система дерев охоплюватиме більший об’єм ґрунту та проникатиме у глибші горизонти із кращим водозабезпеченням.

 

На думку технолога та сортознавця Олени Кіщак, завдяки своєму унікальному географічному розташуванню Україна здатна наростити обсяги виробництва садівничої продукції. Здійснити це можна, поступово перенісши промислове виробництва таких культур, як черешня, груша та абрикос у зону Лісостепу України. Послуговуючись традиційними технологіями у цій зоні можливо отримувати стабільні врожаї, адже для черешні, груші й абрикоса її кліматичні умови сьогодні сприятливіші, ніж на півдні України. В Інституті садівництва НААН виведено високоврожайні сорти та підщепи, які здатні забезпечити високу продуктивність цих культур у зоні Лісостепу України.

 

На важливості правильного добору сортів і зрошення в умовах потепління та періодичних посух наголошує і селекціонер-сортознавець Василь Павлюк. Відсутність постійного зрошення має значні негативні наслідки: раннє і прискорене проходження фенофаз рослин; погіршене зав’язування ягід і плодів; передчасне осипання зав’язі на кущових ягідних, деформація та запікання ягід у суниці; різке здрібніння плодів тощо. Нерівномірність опадів суттєво змістила групи стиглості у сортів зерняткових культур: ранньо-зимові сорти яблуні та груші перейшли у групу осінніх, зимові — знизили якість плодів і лежкість. Аби запобігти негативним проявам змін клімату, фахівець радить забезпечити всі насадження крапельним або й надкроновим зрошенням. На переконання науковця, селекційні програми мають зосереджуватись на посухостійкості та стресостійкості нових сортів. Для притінення насаджень суниці й кущових ягідних культур добрий ефект даватиме встановлення високих тунелів, для притінення зерняткових і кісточкових — надкронова сітка. Також слід звернути увагу на використання у садівництві мульчувальних матеріалів, особливо — спеціальних плівок на суниці.

 

Вікторія Кривошапка, канд. с.-г. наук

Олег Китаєв, канд. біол. наук

Інститут садівництва НААН України

журнал “Садівництво по-українськи”, серпень 2016 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».  

Інші статті в цьому журналі
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
4
Статті з журналу:
Поділитись: