Овочі-Ягоди-Сад
Головне:
Овочі-Ягоди-Сад

Ягідний проект Віталія Ішмурата

Ягідний проект Віталія Ішмурата

Ягоди — тендітний продукт, який не стане чекати в полі, поки роботи замінять людей: їх треба зібрати тут і зараз. Усвідомивши це, власник луцької компанії «Добрий сад» Віталій Ішмурат від роботи з найманим персоналом переключився на роботу з підрядниками. Такий підхід дав змогу мінімізувати вплив людського чинника й забезпечити стабільну роботу ягідного бізнесу.

 

 
Віталій Ішмурат

Свою діяльність у садівництві Віталій Ішмурат почав у 2011 році із закладання маточника малини сортів Полка й Поляна, цими ж сортами заклав першу товарну плантацію площею 5 га. І все було б добре, якби вже в перші роки господарювання Віталій не стикнувся з проблемою: виявилося, його чудовий урожай нікому збирати. Залучення персоналу стало хронічною проблемою, настільки складною, що на третій рік плодоносний ягідник довелося розкорчувати. Тоді підприємець вирішив піти іншим шляхом: він створив бізнес-модель, за якою підрядники (переважно прості селяни, одноосібники) закладали ягідники його саджанцями та зобов’язувалися вирощений урожай віддавати йому на реалізацію. Так Віталію вдалося об’єднати 250 підрядників у чотирьох районах Волинської області. Нині створений ним ягідний проект займається вирощуванням, заморожуванням та експортом виробленої продукції.

 

— Віталіє, проблема з персоналом у сільському господарстві актуальна й зараз?

 

— Надзвичайно актуальна. Навесні під час однієї з ягідних конференцій розговорився з іншим учасником. Він хотів закласти 30 га малини. Якби я був непорядною людиною, то одразу б запропонував: чудово, я продам тобі саджанці, закладай масив і радій. Але ж на 30 га малини на другий рік потрібно 300 збирачів. Розрахунок простий: для збирання ягід з 1 га плодоносної ремонтантної малини в серпні потрібно 10 збирачів щодня. Знайти таку кількість людей за нинішніх умов нереально. Це не лише моя думка, досвід багатьох виробників є тому підтвердженням. Нібито й 7 млрд людей на планеті, а ягоди збирати нікому.

 

Люди, людський чинник — це ключова проблема сільгоспвиробника. Мені вдалося максимально нівелювати вплив цього чинника на бізнес, зробити так, щоб люди були зацікавлені виконувати ту саму роботу за ті самі гроші, але з більшою віддачею і відповідальністю.

 
 

— Нині ваш ягідний проект охоплює 38 сіл. Розкажіть детальніше, у чому полягає співпраця з підрядниками?

 

— Я надаю людям (переважно одноосібникам) саджанці, якими вони закладають свої сімейні ягідники на 5–20 соток. З мого досвіду, площа сімейного ягідника не повинна перевищувати 50 соток, це той обсяг, який реально доглянути силами сім’ї. У таких межах ми й працюємо. Якщо людина готова обслуговувати ягідник площею 1–5 га, можна розглянути такий варіант. Понад 5 га — уже нереально, оскільки тоді фермер стикнеться з тією самою проблемою, від якої втік я: нестача персоналу.

 

Догляд за ягідником та збирання ягід покладаються на власника ділянки. Під час дозрівання врожаю власник ягідника контактує з нами, наша машина виїздить до нього, інспектує врожай, зважує й одразу розраховується за товар. Машина одразу доправляє врожай на заморожування, де він проходить стандартну процедуру переробки. Далі отримана продукція переважно йде на експорт.

 

— В асортименті лише малина чи є й інші культури?

 

— Основна культура — малина, у 2017 році зібрали на загал 273 т цих ягід. Також деякі підрядники вирощують полуниці й ожину (сорти Натчез і Карака Блек). Сортова ліквідність ягідних культур — одне з ключових питань в агробізнесі. Тут слід враховувати ринок збуту, цінову політику, можливість оптимально розподілити трудові ресурси завдяки різним періодам плодоношення. На мою думку, найбільші перспективи в органічному ягідництві мають полуниці, ремонтантна малина та червоні порічки. Хоча сам я порічки не ризикнув би поки що садити, адже чекати кілька років для отримання прибутку поки не готовий.

 

— Як юридично закріплена робота з підрядниками? Адже людина може взяти саджанці, а потім лишити ягідник без догляду або й узагалі не закласти його.

 

— Договори, які ми укладаємо з підрядниками, залізобетонні, терміном на п’ять років. Це довели вже дев’ять судів, що винесли ухвалу на нашу користь з усіма передбаченими штрафними санкціями. Щоб починати подібний проект, потрібен грамотний юрист, який зможе точно скласти договір підряду.

 

Процедура роботи стандартна. Спочатку треба знайти підрядника (нерідко підрядники звертаються самі, можна звернутися по допомогу до райдержадміністрацій) та оцінити його можливості. Я завжди знайомлюся з підрядниками особисто, оглядаю ділянку, на якій планується закладання ягідника. Зазвичай по стану подвір’я й хати стає зрозуміло, чи зможе людина дати раду початій справі. І заодно варто переконатися, що в разі чого з підрядника можна бути стягти штрафні санкції.

 

Наступний етап — аналіз ґрунту і фітосанітарного стану земельної ділянки. Проби ґрунту я відбираю особисто, адже маю в цьому великий досвід, і сам передаю на аналіз. Якщо із цим усе гаразд, розробляється проект посадки та формується орієнтовний кошторис, тобто складається бізнес-план. Після цього починається етап укладання договорів. Оскільки зараз ми сфокусовані на органічній продукції, процедура така: укладення договору підряду з нами, із сертифікаційним органом та з агроконсультантом для розробки технологічної карти на підставі даних аналізів ґрунту. Далі починається передпосадкова підготовка земельної ділянки на підставі технологічних карт, передусім це висівання сидератів на місці майбутнього ягідника. До етапу закладання ягідника підрядник має бути обізнаний з нормами й вимогами до органічного рослинництва.

 

Якщо попередні етапи пройдені успішно, наступні кроки даються доволі легко: висаджування саджанців, внесення добрив і засобів захисту рослин, які ми закупо вуємо централізовано, моніторинг рослин під час вегетації та збирання врожаю. Зі свого боку, ми контролюємо виконання підрядником умов договору та вимог сертифікаційного органу.

 

— Які ваші зобов’язання перед підрядниками?

 

— Я оплачую сертифікацію за органічними стандартами, надаю безкоштовно саджанці, під час збирання забезпечую тару й транспорт для перевезення готової продукції. Я також можу надати фінансування на організацію крапельного зрошення, якщо в підрядника не вистачає на це власних коштів. При цьому підрядник отримує 60% від ціни реалізації врожаю, я отримую 40%, не маючи головного болю із пошуком збирачів.

 

У конвенційному виробництві пропорція була трохи інша: підрядник отримував 70% від ціни реалізації. В органічному виробництві організаційних витрат більше, тому й перерозподіл коштів довелося скоригувати.

 

— Оскільки ми перейшли до теми органічного ягідництва, уточніть, будь ласка, чому цей напрям вийшов для вас на перший план.

 

— Ідея вирощувати органічні ягоди з’явилася в 2016 році. Тоді я усвідомив обсяги реалізації саджанців малини, адже малинниками засаджувалася мало не вся Україна. Після такого буму логічно очікувати перевиробництва й критичного зниження ціни. Треба було шукати нові ідеї для бізнесу, і я зупинився на органічній продукції. Поки що свій вибір вважаю правильним, адже бачу потенціал і ліквідність органічних товарів. Європейські переробники мають велику потребу в органічній сировині, тож попит на неї зберігатиметься ще як мінімум у найближчі 5–7 років.

 

У 2017 році заклали 5 га органічної малини й отримали перший сертифікований урожай. Цього року досадили ще 15 га. Нині сертифіковано понад 100 га землі, із них 10 га засадили ревенем у травні. Також заклали 2 га маточника полуниць, які протягом 2018 року забезпечили нам посадковий матеріал. Підрядники восени почали закладати ним нові товарні ділянки, тож розширення триває.

 

— Органічний і конвенційний проекти існуватимуть паралельно чи все-таки перспектива за екопродукцією?

 

— Поки що від вирощування конвенційної малини ми не відмовляємося, однак цей рік став справжнім випробуванням через низькі закупівельні ціни. Оптова ціна конвенційної малини варіювалася в діапазоні 8–17 грн/кг. За таких умов бізнес перетворюється в роботу заради роботи, без чіткої перспективи отримання прибутку. Враховуючи ситуацію, я розглядаю варіант дострокового припинення договорів із підрядниками, які вирощують конвенційний товар. Свій прибуток на цьому проекті я вже отримав. Якщо оптова ціна становить 10 грн/кг, то платити людям 7 грн/кг навіть якось незручно. Договір із підрядниками передбачає дострокове розірвання за певних умов. При цьому підрядники отримають право самостійно визначитися, що робити: працювати далі самостійно, усвідомлюючи, що площі під конвенційною малиною в Україні та сусідній Польщі величезні, чи змінити напрям роботи. Найкращі підрядники вже перейшли на органічні рейки, тому з ними співпраця триватиме й надалі в аналогічній організаційній структурі.

 

— Наскільки ймовірно, що наступного року цінова ситуація покращиться?

 

— Погодні умови щороку змінюються, вони вносять корективи, але загальна тенденція незмінна: малини багато, тому вона дешева. Ще одна причина низької ціни — недбале ставлення виробників до агротехнологій, адже ягода тендітна, потребує уважного підходу.

 

Навіть ціна на органічну малину йде вниз: цього року сировину для заморожування можна було продати за 1,5 євро/кг, тоді як минулого року ціна становила 2 євро/кг. На органіку почали переходити сербські й польські фермери, тому вже відчувається тиск зростання пропозиції з їхнього боку. Ринок насичується.

 

— Як організований збут продукції?

 

— Тривалих, зокрема форвардних контрактів ми поки не практикували. Зазвичай я орієнтуюся на те, хто дасть кращу ціну. Переважно наша заморожена продукція йшла на експорт, тому для організації цього процесу ми замовляли послуги митного брокера.

 

Цього року я підписав контракт на постачання 60 т органічної малини із українським підприємством «Біофрут», яке займається експортом ягід. Воно запропонувало хорошу ціну, ми не відмовилися.

 

Перевага фермерських об’єднань у тому, що є можливість сформувати партію товару і з нею вийти на серйозного покупця. Крім того, покупцеві важливо розуміти, з яким товаром він має справу, адже ягоди мають різну якість і різну класність (А, В, С). Зрозуміло, що ягоди вищого класу коштують дорожче. Фермеру важко самостійно сформувати однорідну партію й отримати достойну ціну. Нам як об’єднанню зробити це простіше.

 

— Для стабільної роботи сільгосппідприємства потрібні не лише збирачі ягід, а й юрист, бухгалтер та інші відповідальні особи. Як залучаєте таких спеціалістів?

 

— Юридично моє підприємство оформлене як суб’єкт підприємницької діяльності, тобто ФОП 3-ї групи, із річним лімітом доходу до 5 млн гривень.

 

У мене в штаті немає юриста й бухгалтера, ці обов’язки передані на аутсорсинг. З підприємством, яке займається заморожуванням, фасуванням і зберіганням ягідної продукції, укладений договір щодо надання послуг. Усе це зроблено для того, щоб мінімізувати кількість персоналу. Також у штаті немає агронома, однак підрядники зобов’язані укласти договір із агроконсультантом, який надає їм агрономічний супровід у вирощуванні ягід.

 

— Окрім ягід, які ще культури вважаєте перспективними?

 

— На мою думку, значний потенціал має ревінь. З його черешків готують соки, сиропи, джеми й соуси. Культура багаторічна, морозостійка, сигнальний урожай можна збирати вже в перший рік після посадки. Ревінь також цікавий високою врожайністю і високим попитом з боку європейських переробників. Його можна висівати насінням в касети або розмножувати діленням кореня.

 

Ми обрали ревінь як доповнення до полуниць і ремонтантної малини, адже вони достигають у різний термін, тож є можливість створити збиральний конвеєр. Ревінь потребує найбільшої кількості персоналу наприкінці травня — у червні, полуниці на переробку збираємо в червні — липні, потім естафету підхоплює малина, збирання якої триває до приморозків. Завдяки цьому досягається грамотний розподіл людських ресурсів, збирачі постійно зайняті й водночас мають рівномірне завантаження.

 

Марія Михно

журнал “Плантатор”, вересень 2018 року

   

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали