У багатьох аспектах 2024 рік виявився одним із найскладніших для вітчизняних аграріїв, оскільки поєднав разом усі проблеми, негаразди й виклики 2022/23 років і додав до них досить негативні наслідки кліматичних змін. І якщо 2022 року склалася досить катастрофічна ситуація в умовах кризового середовища та підвищення ризиків, що не додавало багатьом значної впевненості у подальших перспективах сільськогосподарської діяльності, а також були високі інфляційні очікування на тлі значних економічних і соціальних втрат, то 2023 року головною проблемою стала криза логістики збуту врожаю та цінова невизначеність на ринку.
За цей період відбулися досить помітні зміни не лише в структурі та напрямах діяльності агробізнесу, а й у свідомості керівників та фахівців. Багато агрокомпаній зосередилися на нових ланцюгах формування доданої вартості, пошуку альтернативних логістичних каналів збуту продукції. Крім того, вартість вивезення зерна підвищилась так високо і швидко, що поставило під сумнів економічну доцільність вирощування таких популярних раніше сільськогосподарських культур, як кукурудза й озима пшениця, які є основними експортними продуктами вітчизняного сільського господарства.
Кліматичні виклики
Нинішній рік, без сумніву, став роком потужного кліматичного катаклізму й аномальної спеки. Ця ситуація показує всім нам, що сільське господарство є особливо уразливим до зміни клімату. До того ж прогнози є невтішними. Погодні умови й, особливо клімат, на більшій частині території з кожним роком дедалі більше змінюватимуться, що впливатиме на опади, а також на сезони вегетації. Так, у багатьох регіонах Степу вже не один рік можна спостерігати явище, коли від тривалої спеки та бездощової погоди тріскається ґрунт.
Це створює додаткові проблеми та виклики для аграрія, особливо в питаннях вологозабезпечення рослин у критичні періоди їх розвитку. Адже значна частина орних земель Центру, Півдня та Сходу країни досить чутливі до дефіциту води, який може посилюватися з підвищенням температури та зміною кількості опадів і їх рівномірності випадання. У найближчій перспективі для забезпечення сталих урожаїв технології та різні системи зрошення стануть обов’язковою складовою сучасного ведення агробізнесу. Тому аграріям уже тепер потрібно вивчати це питання.
Здорожчання засобів виробництва
Інша проблема полягає в значному подорожчанні добрив, засобів захисту та пального, що змушує господарства економити на їх використанні та знижує потенціал урожайності. Зокрема, 2023 року, порівнюючи з 2022-м, загалом унесення азотних добрив на 1 га скоротилося з 66,9 до 59,9 кг, фосфорних добрив — з 17,9 до 13,1 кг, калійних — з 16,2 до 11,4 кг. А загальний обсяг унесення мінеральних добрив на 1 га 2023 року знизився до 84,4 кг проти 101 кг 2022 року та 139,6 кг проти 2021 року. З тим частка посівних площ, на які було внесено мінеральні добрива, до загальної площі сільськогосподарських угідь скоротилася до 55,3%, а частка площ, оброблених пестицидами (у діючій речовині), до загальної площі сільськогосподарських угідь знизилася до 58,3%. Це найнижчий показник за останні 20 років.
Прогнози на врожай
Варто зазначити, що аномальна спека та досить часті й тривалі знеструмлення стали додатковими випробуваннями для вітчизняних аграріїв цього літа. Адже на токах простоюють очисні машини й обладнання. Ці чинники разом зі зменшенням урожайності та якості зернових культур через складні погодні умови цієї осені безпосередньо впливатимуть на істотне підвищення цін на сільськогосподарську продукцію.
Нинішня спека впливає також і на пізні сільськогосподарські культури, які формують експортний потенціал агросектору. За попередніми експертними даними, у центральних, південних і східних областях імовірне зниження врожаю пізніх культур очікується на рівні 20–30%. На сьогодні найуразливішою до надвисоких температур є кукурудза, оскільки під час цвітіння вона потребує максимальної вологи. Внаслідок посухи та теплового стресу рослини в’януть і засихають. На соняшник посуха та тепловий стрес також негативно впливають. Це очікувано призведе до зниження врожайності. У центральних регіонах значно постраждала соя, оскільки через високі температури та посуху вона не мала можливості нормально розвиватися. І це також вплине на очікуваний обсяг урожаю.
Стан агросектору
Якщо аналізувати сучасний стан агросектору за даними вивчення інформації Держстату, то для агроформувань ситуація нині є більш прогнозованою, і багатьом із них вдалося адаптуватися до наявних проблем на ринку й обмежень. Водночас решта намагається реструктурувати види діяльності. Загалом вітчизняне сільське господарство зазнало досить значущих втрат за останні два роки, що матиме довгострокові негативні наслідки (таблиця).
Насамперед зазначимо, що найбільша кількість чинних підприємств вказують основним видом економічної діяльності в сільському господарстві 1.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Перед 2022 роком таких господарств налічувалося 38 950, а станом на 01.11.2023 їх кількість скоротилася до 33 984, або на 4966 підприємств. Досить суттєво зменшилася кількість господарств, які вели змішане сільське господарство. Їх стало менше на 236 одиниць. Багатопрофільна діяльність у сільському господарстві дає змогу значно зменшити ризики від несприятливих погодних умов і сезонного характеру виробництва.
Суттєві втрати маємо у тваринництві. Кількість чинних підприємств за видом економічної діяльності 1.46 «Розведення свиней» зменшилася на 94, за 1.41 «Розведення великої рогатої худоби молочних порід» — на 88, а за видом діяльності 1.47 «Розведення свійської птиці» — на 74. Тому перспективи для галузі тваринництва є досить важко передбачуваними, особливо поточного року з урахуванням очікуваного недобору врожаю та проблем із забезпеченням кормами.
У рослинництві загальна кількість підприємств за видом економічної діяльності 1.24 «Вирощування зерняткових та кісточкових фруктів» зменшилася на 79, за видом діяльності 1.13 «Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів» — відповідно на 74, за 1.19 «Вирощування інших однорічних і дворічних культур» — на 33, за видом діяльності 1.21 «Вирощування винограду» — на 25. Однак завдяки державній програмі підтримки загалом на 15 одиниць зросла кількість підприємств за видом діяльності 1.25 «Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників». Інтерес до вирощування ягід пояснюється тим, що крім високої економічної дохідності їх експорт не має суттєвих обмежень, зокрема до країн ЄС. Крім того, із застосуванням систем крапельного зрошення їх вирощування менше залежить від погодно-кліматичних змін.
Курс на інновації
Попри ці проблеми та негаразди, у пошуках нових антикризових стратегій аграрії сконцентрувалися на удосконаленні технологій, зокрема активно переходять до ґрунтофільних і вологоощадних, ретельно оновлюють гібридно-сортовий склад, віддаючи перевагу продуктивнішим, стійкішим до хвороб і посухи, оптимізують систему живлення та захисту тощо. Тенденція останніх років — ширше впровадження інновацій і перехід на системи точного землеробства та геопросторового моніторингу, які дають змогу краще контролювати весь процес вирощування сільськогосподарських культур, підвищують ефективність сільськогосподарської діяльності завдяки оптимізації витрат матеріальних і людських ресурсів.
The Ukrainian Farmer
